…відчуємо енергії сподівань та любові
Уперше чудеса ікони Божої Матері були зафіксовані у містечку Холм, де вона зберігалася до початку ХХ століття (звідти і походить назва). Ікона вважалася втраченою з середини 40-х років ХХ століття і тільки в середині 90-х була віднайдена, відреставрована і навіки оселилася в Музеї волинської ікони, без права покидати Луцьк. Ікона навіть має спеціальне посвідчення, що вона є «довічною почесною громадянкою Луцька».
Отож, почувши про Холмську Богородицю і маючи, з одного боку, пієтет до старовинних артефактів, а з іншого –здоровий дослідницький скепсис до всього «чудотворного», ми й організували маршрут до Луцька, щоб на власні очі побачити ікону, до якої молився король Данило Галицький, захищаючи кордони Русі-України. Хоча, за переказами, ікона потрапила на Русь ще раніше, за останніми дослідженнями спеціалісти датують її ХІ століттям. У Римі, у базиліці Санта-Марія Марджоре зберігається ікона «Salus Populi Romani» («Спасіння римського народу»). Дослідники вважають, що римську Богородицю і Холмську написав один майстер.
Проте Волинь – це не тільки Луцьк. Це і батьківщина Лесі Українки, її персональний духовний осередок, місце сили, яке давало їй натхнення, за її власними словами, а також створені людьми і природою туристичні дивовижі, про які вже знають у всьому світі. Взяти хоча б тунель кохання біля містечка Клевань – стару військову залізничну колію, оброслу деревами так, що влітку вони утворюють зелений тунель серед лісу. Місцеві жителі розповідають легенду, що, мовляв, у ті часи, коли йшла афганська війна, якось прийшли сюди хлопець з дівчиною попрощатися – його взяли у військо. Вона зав’язала стрічку на дереві, загадавши, щоб коханий вернувся живий і щоб вони були разом. Бажання здійснилося, вони побралися… Так народилася легенда про Тунель кохання. Зараз це популярне місце для закоханих пар і освідчень – кажуть, якщо пройти, взявшись за руки, через весь тунель, і в кінці освідчитись, то любов буде вірною і вічною, а спільна дорога по життю – прямою, як залізнична колія. А ті, хто тільки хоче зустріти кохання, пов’язують стрічки на дерева, що утворюють тунель, загадуючи собі любов і вірність.
Звісно, зараз це розкручене місце комерційного туризму, але попри те, якщо приїхати не в сезон, то можна відчути, що там розлита якась ніжна струмка енергія радості. Мабуть, це закохані, які приїздять сюди вже не тільки з України (ми навіть китайських туристів бачили!), наповнили це місце енергією власних сподівань і любові… Але можливо, ще в старі древлянські часи в цих лісах було капище, присвячене богам любові і природи, і та енергія, яка собі дрімала впродовж віків, поєдналася з енергією сучасної легенди – і породила загадку, яка притягує мандрівників з усіх усюд.
…познайомимося з охоронцями міста
Сам Луцьк – місце таємниче і, прямо скажемо, подекуди містичне. Особливо якщо пройтися його вулицями, коли темно, що зазвичай з нами і трапляється, бо ж приїздимо ми туди вже надвечір. І погане освітлення тут, повірте, зовсім ні до чого.
Коли сонце спускається, освітлюючи останнім променем вежу замку Любарта, здається ось-ось – і можуть відкритися таємниці, що він їх зберігає (до речі, входить до переліку найкраще збережених серед європейських замків).
Проект «Спіраль Сили»
Мандрівний проект «Спіраль Сили» – це авторські мандрівки, які поєднують історію, природу і сакральні елементи цивілізацій і культур. Подорожі для індивідуальних мандрівників та невеликих груп, під час яких можна зануритися в культури та традиції,
отримати глибші знання про самих себе та навчитися створювати власну історію і міняти світ довкола себе, вивчаючи великий світ, у якому ми живемо. Девіз проекту:
«Пізнаємо себе, пізнаючи Україну. Змінюємо себе, пізнаючи світ».
Куди поділася корона Вітовта, якого мали коронувати у замку на Волинський престол, та корону не довезли? Історія Європи збагатилася на ще одну загадку і в результаті цієї пригоди пішла зовсім іншим шляхом. Де похований Любарт Гедимінович, який збудував замок? Дехто каже, що в крипті церкви Івана Богослова на території замку, інші вважають, що його останки були вивезені до Росії…
У мене є власна версія, яку я іноді розповідаю нашим мандрівникам на закінчення екскурсії, коли офіційні гіди Луцького замку вже мене не чують. Бо це абсолютно містична історія, яка, втім, виглядає логічною, враховуючи, що й батько Любарта, князь Гедимін, заснувавши Вільнюс, став навіки його охоронцем, поринувши у вічний сон. Можливо, всі сини цього роду – «сплячі герої», з особливим статусом охоронців заснованих ними міст навіть після своєї смерті? До речі, при розкопках Луцького замку археологи знайшли чимало цікавих артефактів, серед яких і натільні обереги, які підтверджують, що всі праукраїнські землі ще довго після офіційного прийняття християнства зберігали знання своїх предків і вірування в захист ясного сонця та сил природи.
Є в Луцьку і власні катакомби – під костелом святих Петра й Павла. Раніше тут знаходився єзуїтський колегіум, в підземеллях була і підземна церква, і склепи, і оссуарій для зберігання кісток померлих… Навіть є, як стверджують гіди, привид – прекрасна Магдалена, чий посмертний спокій був потривожений шукачами скарбів.
З тих пір вона живе у підземеллях костелу, але якщо поставитися до її духу з усією повагою, то жодної шкоди не завдасть. Перевірено.
Живе у Луцьку місцевий скульптор-дивак Микола Головань. Він відомий тим, що перетворив свій будинок на «химерний замок». Зі стін, з огорожі, з напівзруйнованого балкону на нас дивляться страшнуваті й скорботні обличчя-личини… І хто знає, можливо, то ув’язнені демони, від яких вберігає митець своє місто?
… розкриємо таємницю Холмської Богородиці
Попри вельми поважний історичний вік Луцьк – хоча й провінційне, але напрочуд чарівне місто, зі світлою пасіонарністю і духом молодечості. Варто тільки загуглити, скільки нинішніх популярних артистів і митців від культури родом з центру Волині… І не остання роль у цій особливій енергії, яку можна відчути в Луцьку, належить саме іконі, про яку було згадано на початку. Втім, і Музей волинської ікони, присвячений окремо взятому культурному феномену українського сакрального мистецтва, заслуговує на увагу.
До Холмської Богоматері я йшла із певним скепсисом, при тому розуміючи, що як історичний артефакт – це справжній шедевр… Але коли ми постали перед загадкою, яку важко осягнути і усвідомити людським розумом, коли все тіло гуде, як під проводами високої напруги, а погляд, зустрівшись з оком написаної Богоматері, провалюється кудись зовсім в інший Всесвіт чи в паралельну реальність, звідки дивиться сама вічність, – ми просто прийняли той факт, що в Україні є одне із істинних чудес, які важко пояснити буденною свідомістю.
Холмська Богоматір – це один із символів долі України, яку так само, як і цю ікону, упродовж всієї історії намагалися ділити між собою «добрі сусіди». Але ще це цілий окремий космос. Творіння земного майстра, яке живе одночасно в двох вимірах, – як витвір високого мистецтва у проявленому світі і водночас у горніх висотах. Важко це осягнути, але, стоячи перед цієюіконою, дійсно можна отримати відповідь на свої питання. Головне – підходити із щирими намірами.
Як у кожного подібного явища, у Холмської Богородиці є своя таємниця, але розкрити її (або не розкрити) має кожний сам для себе. Коли ви станете навпроти її лику, то вона сама нею поділиться, якщо захоче.
