Цілий світ проти тебе: поради спеціалістів як подолати булінг

дети

Досить поширена проблема

Досить поширена проблема На початку навчального року разом з відео у ТikTok прокотився світом новий небезпечний тренд із хештегом #Anti2010 – кібербулінг дітей, які народилися у 2010 році. Хвиля цькування десятирічних почалася у Франції і пов’язана, згідно з розслідуванням видання Le Parisien, з популярною відео- грою Fortnite. Ініціаторами виявилися старші гравці, обурені долученням до гри так званих «fortkids» – десятирічних підлітків, які буцімто не дотримуються неписаних правил і позбавляють гру будь-якого сенсу. Також підсипала жару відома французька інфлюенсерка Pink Lilly через свою новостворену пісню Pop-it Mania. У ній є рядки, що висміюють наймоднішу серед юних школярів іграшку поп-іт: «Ми королеви 2010 року, без поп-іта не зробимо ні кроку». Це відео стало каталізатором негативних настроїв щодо народжених у 2010 році, і справа не обмежилася лише глузуванням. Деякі десятирічні діти повідомляли навіть про бійки з цього приводу. Тож не дивно, що ситуація з цькуванням вкрай обурила батьків і докотилася до уряду. Міністр освіти Франції Жан-Мішель Бланке не на жарт розлютився, нагадав про штрафи за цькування розміром у 7,5 тис. євро та півтора року позбавлення волі, після чого TikTok заблокував хештег #Anti2010 та контент на цю тематику.

До нас, на щастя, дійшло лише відлуння цього антитренду, але з булінгом та кібербулінгом місцевого розливу українські школярі знайомі не з чуток. Дослідження громадської організації «Studena», у яких взяли участь понад 1,4 тис. вчителів, довели: проблема поширена, з цькуванням учнів іншими дітьми стикалися майже 64% вчителів. Згідно з опитуваннями, найпоширеніша з причин – це зовнішність та поведінка дитини, на другому місці – її соціальний стан, на третьому – неуспішне навчання, далі йдуть національність, релігійні погляди, стан здоров’я та мова.

Найчастіше діти стикаються з цькуванням у проміжку від 11 до 15 років, але розподіл ролей у класі відбувається ще у молодшій школі. Вже тоді можна припустити, хто саме стане об’єктом глузування.

– Ключовим моментом є реакція дитини на підколи однокласників: якщо вона лякається, плаче, нервово відповідає агресорам, скоріш за все принизливі жарти будуть повторюватися знову і знову, – пояснює Анастасія Гречановська. – Крім булера та його жертви є ще одна категорія учасників дійства – спостерігачі, які займають нейтральну позицію. Можливо, частина учнів і хотіла б припинити весь цей жах, але просто не знає як. А ще у підлітків є велика потреба в об’єднанні якщо не навколо чогось, то проти когось. І колективне цькування – один зі способів відчути єдність. Але єдність ця дуже сумнівна, і її потрібно зупиняти якнайшвидше.

Велика сила родини

Психологи, перш за все, радять об’єднатися батькам кривдника та його жертви. Першим без моралізаторства та покарань з’ясувати, навіщо їхня дитина цькує іншу. Найчастіше агресивна поведінка – спроба впо-ратися з реальністю, яка для дитини надто травматична, або просто привід звернути на себе увагу, приміром, після народження молодшого братика чи сестрички, розлучення батьків, переїзду, смерті когось з близьких. Важливо, щоб шкільний агресор відчув: його хочуть зрозуміти, а не просто звинуватити. Батькам жертви булінгу також варто відверто все обговорити з дитиною, і якщо йти до школи, то не зі скаргами та емоціями, а з фактами і оцінкою конфлікту: ситуація неприпустима. Тиск на булера через вчителів або особиста розмова з ним може навіть погіршити ситуацію. У такий спосіб дорослі дискредитують дитину в очах однолітків, переключають силу авторитету на себе.

– Чи потрібно вести дитину до психолога? Звичайно, – відповідає Анастасія Гречановська. – І булера, і його жертву. Першого, аби з’ясувати витоки агресії, другу – щоб навчитися самостійно себе відстоювати. Чи варто робити ситуацію публічною? Знову так. Важливо, щоби про проблему знали і діти, і вчителі і розуміли, що ситуація жахлива не лише для скривдженої дитини, а й для викладацького складу, булера, інших дітей, усієї школи. До речі, є гарна новина: у багатьох українських школах за підтримки Міністерства освіти і науки сьогодні створюють так звані служби примирення або групи медіації (перемовин), виділяються окремі «кімнати примирення», де діти допомагають іншим вирішувати конфлікти, розробляють сценарії розв’язання суперечок. Зазвичай такі групи формують серед дев’ятикласників, щоб до закінчення школи старшокласники, за фактом коучі, змогли передати навички у подоланні конфліктів молодшим учням.

Пам’ятаєте популярну пісню Pianoбой (Дмитра Шурова) «Все, що тебе не вбиває», яка саме про цю ситуацію, коли ти не такий, як всі, й інші тебе через це не розуміють? Як виявилося, Дмитро Шуров сам у дитинстві був жертвою булінгу, бо носив не таку зачіску, не так вдягався, не там сидів – і де тепер він і де всі його булери? Його рецепт захисту від нерозуміння всесвіту – відкрити в собі суперсилу, тобто знайти улюблену справу, яка буде надихати. І ще – спілкуватися з тими, хто тебе по-справжньому любить і цінує. Адже набагато легше тримати удари, якщо родина дитини її підтримує та розуміє. Це створює внутрішній захист, який формується відчуттям того, що за тобою стоїть велика сила родини.

Зміцнити внутрішній захист

Ольга Попович, видавчиня, засновниця видавництва «Каламар», радить почитати кілька книжок, які допоможуть знайти свою суперсилу, улюблену справу, а отже – зміцнити внутрішній захист проти агресивного оточення. Перша так і називається «Велика книжка суперсил» («Каламар»). Її написала письменниця і психолог Сусанна Ісерн, мама трьох дітей. Якщо стисло, то кожен з нас має свою суперсилу. Хтось класно розповідає історії – так, що не відірватися, хтось дотепно жартує, хтось здібний до математики або спритний у рухах. Важливо відкрити свою перевагу і вправно користуватися нею, зробити своїм талісманом. Кожен розворот книжки розповідає про різних дітей та їхні суперсили, дає підказки батькам щодо тем розмов з дитиною про її переваги, а дітей надихає прикладами однолітків, допомагає розкривати свої таланти, додавати впевненості у собі. Інша книжка Сусанни Ісерн «Велика книжка суперскарбів» («Каламар») буде дуже доречною в антибулінговій добірці. Вона вчить дітей знаходити та цінувати ті моменти в житті, які роблять їх щасливими, наповнюють щастям. А коли в тебе всередині такий потужний вміст, ти стаєш фактично невразливим для агресії середовища.

– Книжка «Усе, про що я мовчала» австралійської письменниці Форнасьєр Кайлі видавництва «Ранок» також стане у пригоді підліткам, – впевнена Ольга Попович. – У центрі сюжету дівчина на ім’я Пайпер Родс з селективною німотою, яка не може говорити, коли захоче. Через свою особливість Пайпер також зазнає на собі всі «радощі» непорозуміння оточення, вона навіть змушена змінити школу, але, незважаючи на труднощі, все закінчується чудово: в новій школі в дівчину закохується зірковий хлопець Вест. Зміни навколо і – головне – всередині повертають Пайпер впевненість у собі. Закріпити ефект бібліотерапії – методу психотерапії, що використовує літературу для лікування словом, – раджу за допомогою іншої книжки видавництва «Ранок» «Будь щасливим бути собою. Твій дієвий порадник» авторів Пенні Александер та Беккі Годдард–Гілл. Це зручний та дуже веселий путівник для підлітків на шляху, який вчить відчувати себе щасливим. Адже цього можна і треба навчитися!

Использованы фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE

Прокрутить вверх