За словами лікарки, є три великі напрями з якими працює Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна».
— Перше – це, власне, психотравма. Все, що її стосується, – депресивні, тривожні стани, гостра реакція на стрес, ПТСР, розлади адаптації. Друга велика проблема, і в цій війні вона набуває, я би сказала, епідемічного характеру – це наслідки так званої «контузії», яка, власне, не контузія, а струс головного мозку, акубаротравма. Тобто це наслідки дії вибухової хвилі на мозок. І це також невидиме поранення. Хвиля пройшла і залишила людину зовні абсолютно цілою, але те, що відбулося з головним мозком… Третій наш напрям – робота з людьми, які пережили полон і тортури, — розповіла Ксенія Возніцина.
І якщо з видимими пораненнями чи травмами військовослужбовцям допомогу надають обов’язково, і ніхто не питає, хочеш ти чи не хочеш, то з психологічними і психічними розладами є певні складнощі.
— По-перше, людина не завжди може їх усвідомити і виявити. По-друге, вона може соромитися звернутися. По-третє, вона помилково вважає, що це мине саме, з часом. І от саме через ці причини ми обрали цей шлях. Є три великі напрями, з якими ми працюємо. Перше – це, власне, психотравма. Все, що її стосується, – депресивні, тривожні стани, гостра реакція на стрес, ПТСР, розлади адаптації. Друга велика проблема, і в цій війні вона набуває, я би сказала, епідемічного характеру – це наслідки так званої «контузії», яка, власне, не контузія, а струс головного мозку, акубаротравма. Тобто це наслідки дії вибухової хвилі на мозок. І це також невидиме поранення. Хвиля пройшла і залишила людину зовні абсолютно цілою, але те, що відбулося з головним мозком… Третій наш напрям – робота з людьми, які пережили полон і тортур, — говорить лікарка.
Якої з трьох категорій травм зараз найбільше?
Найбільше зараз, за словами Ксенії Возніциної, звертаються з легкими черепно-мозковими травмами – «контузіями», які дуже часто поєднані з психотравмою.
— Це так звані коморбідні стани. І з такою допомогою виникають складнощі. Кожен військовослужбовець розуміє, що при пораненні він має пройти лікування, але при невидимых пораненнях до надання допомоги часто ставляться з недовірою та пересторогою. Перед тим як надавати психологічну допомогу, ми маємо створити терапевтичне середовище, простір безпеки та довіри, тільки тоді така робота з пацієнтом буде комплаєнтною. Буває важко, але я скажу, що прогрес зараз дуже крутий серед ветеранів, серед військовослужбовців. З 2014 року нами було багато зроблено, щоб подолати цю стигму звернення до психологів. Вже працює сарафанне радіо, вже є досвід звернень до психологів, які допомогли. Я завжди кажу, що це так само, як відвідування стоматолога, тільки до стоматолога ти йдеш, тому що у тебе зуби болять, а тут ти йдеш, тому що в тебе інше болить. Але це все медична допомога, якою треба скористатися. Однак лікування має бути іншим. Усі сприймають лікарню, як місце, де будуть давати таблетки або ін’єкції робити. А ми застосовуємо холістичний, інтегративний підхід з використанням комплементарних методів, — розповідає лікарка.
Повний текст інтерв’ю доступний за посиланням
