– Борисе Владиславовичу, масована інформаційна кампанія спрямована на те, аби якнайбільше людей щепилися якнайшвидше. При цьому усі тези побудовані таким чином, що вакцинація убезпечує від захворювання. Та насправді, чи можна завдяки щепленням уникнути хвороби?
Вакцинація непогано знижує ризик інфікування, реально зменшує шанси на розвиток складного перебігу і ймовірність померти. Саме задля цього вона і застосовується. Завдяки вакцинації ми демонструємо імунній системі вірусні білки. Вона має змогу їх розпізнати, вивчити детально і згенерувати певну відповідь. Відтак наш імунітет буде поінформований, що це вірус, що він чужий, що варто підготуватися і напродукувати клітин, які будуть з ним боротися. Тому імунна відповідь на вторгнення вірусів буде негайною і адекватною. І такий організм або повністю буде недоступний до інфікування, або перенесе хворобу у легшій формі.
– Зазвичай на створення та дослідження вакцини потрібні роки. У випадку з коронавірусною хворобою цей процес скоротився до кількох місяців. Чи можемо ми бути упевнені у безпеці вакцин?
Так, їх досліджували стандартними методами. Дійсно, на випробування і дослідження вакцин зазвичай потрібно 5–10 років. З коронавірусом у нас не було цього часу. Поза тим, безпека вакцин, що є в Україні, досліджена і підтверджена належним чином. І користь, яку ми можемо отримати, використовуючи ці вакцини зараз, і ті мільйони життів, які вони зараз рятують, значно переважає ту потенційну небезпеку, яка все ж таки може проявитися з часом. Але ніколи користь не дається повністю безкоштовно: приблизно у одного на умовний мільйон вакцинованих може бути важка побічна реакція. На жаль, жодні методи діагностики не дозволяють нам зрозуміти, хто ж той один з «мільйона», який буде розплачуватися за десятки тисяч врятованих життів. А він точно буде.
– Від чого залежать побічні ефекти?
Усі люди надзвичайно різні. І ми не можемо спрогнозувати, як відреагує той чи інший організм на будь-який об’єкт, байдуже – відомий чи невідомий нам. От приміром, на цитрини у невеликого відсотку населення є алергія. Так само і на будь-який фармпрепарат. І на вакцину. Якщо ви куштуєте якийсь новий для себе фрукт, то не отримуєте принципової користі, а от ризик – отримуєте. Коли ви робите щеплення, то отримуєте однозначну вигоду, але ви маєте прийняти певну ймовірну розплату у вигляді побічних ефектів.
У різних людей на одну й ту саму вакцину можуть бути різні реакції. І це нормально. Адже всі ми створені несхожими, й імунна система у кожного унікальна. Для чого це зроблено? Щоби ніякий вірус чи бактерія не могли ніколи спрогнозувати, як ми на них відреагуємо. Якщо у всіх людей буде одна-єдина схема реакцій, то вірусу чи бактерії буде зрозуміло, як підібрати до нас ключик та зламати код. Наша унікальність – наш захист. Наша різноманітність гарантує наше виживання. На жаль, зворотний бік цієї різноманітності у тому, що хтось генерує неочікувану побічну реакцію, а мільйон інших – ні.
– Які протипоказання до щеплення?
Кожен виробник вказує це у інструкції до своєї вакцини. І пише, кому щеплення рекомендовано з огляду на групи, на яких проводилися дослідження, і було показано, що в них або немає побічних ефектів, або вони прийнятні. Жоден виробник вам не може гарантувати безпеку препарату в групі, де він не проводив дослідження.
– Який імунітет сильніший – той, що виробився після вакцинації, чи отриманий унаслідок перенесеної хвороби?
І той, і той імунітет достатньо сильний. Люди, які перехворіли, хворіють удруге дуже-дуже зрідка. Вакцина дає реактивний імунітет на найближчі декілька місяців і достатньо специфічний: саме до спайк-білка. А людина, яка перехворіла, має більш ґрунтовний імунітет, більш інформований: він з цим вірусом перебував довше, він більш детально вивчив різні структури цього вірусу, сформував не тільки пам’ять, а й стратегію боротьби, що дуже важливо.
Імунна пам’ять у перехворілих, судячи з публікацій, зі статистики, буде більш довготривалою. Імовірно, вона захищатиме навіть за умови, якщо вірус буде принципово міняти штам на штам і дизайн свого спайк-білка. У найближчі 2–5 місяців, швидше за все, люди, імунізовані РНК-вакцинами, мають менші шанси на інфікування. Проте через півроку-рік, можливо, люди, які перехворіли, все одно зберігатимуть настільки потужну імунність, що у них не буде важкого перебігу. Але це поки наукові дослідження. Тому є компромісний варіант: якщо людина перехворіла і ще при цьому щепиться, вона надзвичайно потужно посилить свою резистентність. На мою особисту думку, це вкрай необхідно робити людям з груп ризику.
– Нагадайте, будь ласка, хто перебуває у цих групах?
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, найбільш схильними до ураження коронавірусом є люди похилого віку, хворі на артеріальну гіпертензію, рак та діабет, особи з серцево-судинними захворюваннями та хворобами дихальних шляхів, медичні працівники. Поточні дослідження показують, що літній вік і наявні супутні захворювання підвищують розвиток важкої інфекції. У зоні підвищеного ризику також є особи, які мали прямі контакти з хворими на COVID-19 або з їхніми інфекційними виділеннями (наприклад через рукостискання) або перебували з ними у закритому приміщенні на відстані до 2 м та довше 15 хвилин.
– А тим, хто поза групами ризику, є сенс вакцинуватися, якщо вже перехворів на ковід?
Ризик захворіти повторно не такий вже й великий, щоб стверджувати, що щеплення абсолютно необхідне. Приблизно 1% з кількості людей, що перехворіли, можуть захворіти вдруге. Хоча дослідження все ще не дають однозначної відповіді. Як правило, вдруге коронавірусна хвороба не буде з важким перебігом. Існує інша проблема. Міг бути хибний ПЛР-тест чи схожі на коронавірус симптоми, чи хибний потім тест на антитіла, і людина певна, що вона перехворіла. Ми таких пацієнтів часто виявляємо у своїх дослідженнях, тому що під час спалаху захворювання, коли лабораторії перевантажені тестами, хибно-позитивні результати ПЛР-тестів – не рідкість. Людина переконана, що перехворіла, і тому відмовляється від вакцинації. Це неприпустимо. Тому й була обрана така рекомендація: робити щеплення усім, хто хворів і не хворів. Як на мене, це не зовсім раціональне використання вакцини, проте певна логіка у цьому є, коли у вас її багато, і можливість швидко вакцинувати населення теж є. Водночас і ті, хто вакцинувався, і ті, хто перехворів, все одно мають дотримуватися заходів безпеки. Бо і там, і там, на жаль, є випадки, коли вірус прориває імунність та призводить до важких наслідків.
– Чому після щеплення бувають позитивні результати ПЛР-тестів?
Існує ймовірність заразитися одразу після першої та другої дози щеплення. І вона зростатиме дедалі тим більше, чим більше мутуватиме вірус. Окрім того, на момент вакцинації людина може бути інфікованою або бути носієм. Для такої людини наслідки, як правило, незначні, оскільки вже є імунна пам’ять від щеплення і у віруса мало шансів глибоко вразити організм. Проте якийсь певний період часу людина може інфікувати інших. Носіями можуть бути і щеплені, і перехворілі.
– Чи варто після щеплення двома дозами робити ревакцинацію?
Для України це поки що не актуально. Нехай принаймні половина населення отримає по 2 дози, а про третю подумаємо через рік. Проте досвід Ізраїлю показує нам, що масова вакцинація, на жаль, не змогла повністю зупинити інфікування, але ефективно знизила смертність. Та приїжджають туристи, і триває персистенція вірусу. Раніше ми сподівалися, що тотальна вакцинація всього населення зупинить його передачу. Однак з’ясувалося, що вакцинація не гарантує того, що людина не інфікується навіть після двох доз. Крім того, є люди похилого віку, у яких імунна відповідь вже не настільки ефективна, як у молодих, тому вони через деякий час, мабуть, втрачатимуть імунність і у них почнуться побічні ефекти від захворювання. От аби цього уникнути, в Ізраїлі зараз і апробують схему з третьою, бустерною дозою, тобто ревакцинацією. Наскільки вона посилить і подовжить імунну реакцію – ще поки важко сказати. Потрібно більше досліджень.
Якщо у людини через певні порушення імунної системи два щеплення не спрацювали, то, скоріше всього, не спрацює і третє. Але, як на мене, потрібно робити новий дизайн вакцини, що відповідатиме змінам вірусу, а не вводити третю дозу вакцини базової версії.
– Існуючі вакцини ефективні проти дельта-штаму вірусу?
До дельта-штаму наявні щеплення ще мають певну ефективність, достатню для того, щоб їх активно впроваджувати. Але наразі ефективність нижча, ніж до базових штамів. Поки ще вірус не мутував настільки, щоби ефективність вакцин зійшла нанівець. Але схоже на те, що ми не встигнемо спинити його на етапі мутації гамма, оскільки в найближчий місяць не вдасться щепити всю планету. Тобто вірус продовжить циркуляцію. І згодом з циркуляцією і передачею вірус почне все більше й більше змінюватися. Може так статися, що колись він зміниться настільки, що уникатиме базової імунної пам’яті. Тому доведеться робити новий дизайн вакцин до нових варіантів вірусу. Коли це станеться – невідомо. Наразі це залежить від швидкості мутацій і того, як швидко ми цю пам’ять будемо накопичувати. Це може статися і через півроку, і через 20 років. І тоді нам доведеться починати нову гру з вакцинацією.
– Сучасні тести на антитіла дають достатньо інформації щодо того, чи хворіла людина і як давно?
Коли імунна система зустрічається з антигенами вперше, вона мусить з максимальною швидкістю напродукувати якомога більше антитіл, які зупинять первинний розвиток інфекції. Це антитіла класу М. Вони великі, вони мають змогу зв’язувати бактерію чи вірус, викликати фагоцитоз та імунну реактивність. Але, як правило, їхня специфічність не дуже висока. І коли розвивається імунна відповідь, то відбувається синтез більш мобільних та більш вигідних антитіл класу G. Ми можемо їх накопичувати місяцями, тоді як антитіла класу М притаманні гострій фазі. Імуноглобуліни G довго циркулюють у крові, проникають у тканини краще, вони через плаценту потрапляють до дитини і захищають плід таким чином. Тобто імуноглобуліни G – це більш оптимізована версія захисту, фактично гарантія того, що у нас є час підготуватися до вторгнення інфекції, тоді як імуноглобуліни М – версія для екстреного захисту.
У плані серологічних досліджень коронавірусу є певні особливості: після первинного інфікування коронавірусом антитіла М зберігаються ще багато місяців. І в людини, що перехворіла півроку тому, вони все ще є. Тобто при коронавірусі за наявністю антитіл М не роблять висновок про свіже інфікування. А от за відсутністю G і наявністю М можна це підозрювати. Зараз у лабораторіях доступний кількісний тест на антитіла IgG (імуноглобуліни G) до спайк-білка коронавірусу. Він дає змогу оцінити їхній рівень унаслідок перенесеної хвороби COVID-19 або після вакцинації. Антитіла IgG доцільно виявляти з 14 дня від початку захворювання або введення першої дози вакцини. Проте рівень антитіл не можна ототожнювати із рівнем захищеності від інфекції. Він свідчить лише про те, що інструменти для боротьби є, а от чи вони виявляться ефективними – такого висновку не можна робити. Певну частину людей цей інструмент не зможе захистити, тому групам ризику варто зробити щеплення за будь-якого рівня антитіл.
– Людину, що хворіє на коронавірус або щойно перехворіла, варто вакцинувати?
Ні. Будь-яка інфекція у активній фазі є протипоказанням. Тому що після вакцинації в активному стані захворювання не можна буде збагнути – це стан побічного ефекту чи у такий спосіб розвивається інфекція. Після одужання сенс щепитися з’являється тоді, коли ваша імунна система припинить впізнавати вірус, але коли це буде – ми не знаємо.
