Незмінний лідер групи «Антитіла» Тарас Тополя розповів нам, як здійснив багаторічну мрію своєї бабусі, пояснив, навіщо Володимир Зеленський одягав його костюм на зйомках, та чому в його автомобілі ніколи не грає музика.
Як почався ваш день? Сьогодні субота, для більшості вихідний, а у вас робота…
Розпочався день з того, що моя дружина (співачка Alyosha – Авт.) о п’ятій ранку поїхала на гастролі в інше місто. Мене розбудив через годину наш старший син. Ми робили вправи для зору. Потім за мною заїхали, щоб прямувати на гастролі. Рюкзак я зібрав звечора, як роблю зазвичай, бо якщо збиратися швидко, щось обов’язково забуваєш. Три години – і ми в Черкасах, сьогодні тут наш концерт. Діти лишилися з бабусею і дідусем. Чекатимуть нас з поїздок.
Ваш старший Роман – першокласник. Хто ходитиме на батьківські збори?
Ми вже двічі були на таких зборах. На перших – разом з Оленою, а на останніх – я сам, бо в дружини був вечірній виступ. Школа нам подобається, вчитель – також. Система змін у навчанні та вихованні теж дуже імпонує. І ті цілі, які ставить перед собою нова українська школа, та мета, яку декларують педагоги, – хороші. Виховувати дитину не лише як скарбничку знань, а формувати особистість, вчити брати на себе відповідальність, розвивати таланти, навчати кооперуватися заради досягнення успіху. Це те, що вчителі обіцяють дати нашим дітям, звичайно ж, лише в тісному партнерстві з нами.
Роман і молодший Марк – різні чи схожі між собою?
Різні. Це гени, програма, код, природа. Марк схожий більш на мене, Роман – на Олену. У дітей не тільки різні характери, навіть конституція тіла – не схожа. Молодший – цупкий, міцний, вольовий, не сентиментальний. Рома – навпаки: ніжний, дуже чуттєвий. І конституція в нього цікава – дуже гнучкий, м’який – прямо-таки гутаперчевий хлопчик. Виходячи з цього, використовуємо різні підходи у вихованні.
Діти знімалися в деяких ваших кліпах, вся сім’я – в роботі «Лови момент»…
З приводу кліпу «Лови момент» – це була відчайдушна задумка подолати складний туристичний маршрут Карпатами. Пройшли вгору по річці Чорний Черемош і Чивчинськими горами. Відважилися на цей подвиг заради хорошого відео. Хоча, мабуть, навіть не з нашого боку було геройство, більше з боку наших дружин і дітей Сергія Вусика, нашого директора. Ми вийшли в похід у сезон високої води, і це створювало багато проблем. Але всі їх ми подолали, зняли прекрасні краєвиди і зрештою отримали дуже красиве відео. Знаєте, в нас взагалі немає таких робіт, до яких підходимо в півноги, розслаблено. Будь-який кліп, за який беремося, ми намагаємося зробити максимально цікаво, якісно. Вкладаємо в роботу багато сил. Заради кліпу «Вірила», приміром, подолали 4,5 тис. кілометрів до Португалії, щоб знятися в незвичайному будиночку. Частина команди добиралася літаком, частина – мікроавтобусом. З апаратурою, яка вартувала півмільйона доларів.
Як згадуєте співпрацю з відомими артистами – Адою Роговцевою, Олексієм Горбуновим, Володимиром Зеленським?
Коли знімалася Ада Роговцева, мене не було на майданчику. Над кліпом, в якому знімався Олексій Горбунов, працював легендарний український режисер Віктор Придувалов. Партнерство з ним для нас було великим задоволенням. Сценарій кліпу на пісню «Одинак» і реалізація задумки – це все його творчий політ. Олексій Горбунов люб’язно погодився на зйомку великою мірою тому, що сподобалась сама пісня, а також тому, що знав особисто і поважав Віктора Придувалова. Працювати з Олексієм було легко, він дуже комунікабельний, щирий, без фальші. Дуже запальна особистість. Це все видно на відео. Із Зеленським працювалося так само легко. Для мене було приємним здивуванням, що, прибувши на майданчик, він буквально за кілька хвилин включився в роботу – зрозумів, що і як потрібно грати. І виконав це бездоганно. Одягнув мій червоний костюм – і точно повторив все, що я робив до цього в кадрі – такою була задумка сценаристів.
До речі, у вас зазвичай дуже гарне вбрання у відеороботах. Згадалася історія, як ваша бабуся мріяла купити вам костюм «с отливом», як у Павла Зіброва…
Скажемо так: я задовольнив її мрію. В нашому останньому кліпі ми знялися в таких блискучих, золотавих костюмах у паєтках. Їй сподобалося!
Хто з родичів ваш найпалкіший прихильник?
Мої батьки. Оленині батьки. Тато з дружиною Олею живе в Києві, ми з ними бачимося майже щодня. Вони дуже підтримують нас у роботі та у вихованні синів. Мама зі своїм чоловіком проживає в Америці. Прилітають кожного року на місяць-півтора. Коли вони тут, так само дуже багато часу проводять з онуками, віддають свою любов дітям. Коли за тисячі кілометрів від нас – зв’язуємося через Інтернет. Останній раз ми сім’єю були у них в гостях позаминулої зими. А з «Антитілами» прилітали трошки пізніше – на концерти.
Під час гастролей з вами сталася прикра історія: ви спізнилися на літак…
У турі по американським містам ми не встигли на літак Нью-Йорк – Міннеаполіс. Буду чесним: я не є пунктуальною людиною, трохи розсіяний, як кожна творча особистість. Але те, що сталося тоді, – не з нашої вини. Ми кепкували з себе, мовляв, такого ще не траплялося в нашій історії, але водночас хвилювалися, тому що під загрозою зриву був концерт. Але все склалося добре. Ми встигли. Організатори також поставилися з розумінням, лишилися лише спогади, які викликають посмішку.
Ваш старший син народився в США, молодший – в Україні. Відчули різницю?
В Америці – прекрасна медицина, коли маєш дороге страхування. Це відомо всім. В Україні немає страхової медицини, тому порівнювати ці системи важко. У нас медицина – бюджетна, тому досить очікувано, що прогалини в державному фінансуванні пацієнти закривають приватно зі своїх кишень. Офіційно і неофіційно.
Як часто звертаєтеся до лікарів?
Ми оформлені у сімейного лікаря, але здебільшого планові огляди і візити до спеціалістів робимо в приватній клініці. Це що стосується здоров’я дітей та дружини. Щодо себе – нещодавно подумав, що вже досить багато років не звертався до лікарів з приводу якихось хвороб. Це дуже радує.
В одному інтерв’ю ви сказали, що коли не дуже добре на душі – вкладаєтесь спати. І вдається заснути?
Така в мене особливість організму – лягаю і засинаю. А коли немає настрою, але потрібно виходити на сцену, домовляюся з собою так: ти співатимеш для людей, а не для себе. Є право транслювати негатив? Ні, звичайно.
У вашому автомобілі завжди тихо, не грає музика. Чому?
«Антитіла» є авторами своїх пісень, ми нічого не купуємо на стороні. Для того щоб щось створити, мені, наприклад, необхідно дотримуватися певного аудіо-режиму. Я перебуваю в постійному творчому процесі – щось мугикаю, наспівую, тому музика в машині під час цього заважає. Крім того, чужі музичні ідеї можуть підсвідомо впливати на творення музики. Тому я вибираю тишу.
Знаю, що ви час від часу самі готуєте в родинному колі. Одна з улюблених страв – журек. Що це?
Польський суп, дуже смачний, готується на заквасці – жур. Це основа страви. Тому й суп – журек. У польських супермаркетах продаються пляшки з готовою закваскою, але краще робити все самому. Спочатку зброджується квас на житньому борошні з лавровим листям та часником. Має вистоятися два-три дні. Коли відчуєте кислий запах, готово. Варите яловичий бульйон з м’яса або реберець. Додаєте овочі – картоплю, моркву, цибулю та гриби. Потім – трохи бекону або копченої ковбаси. І нарешті – закваску, спеції та часник. Насамкінець – сметану. На жаль, зараз дуже рідко готую, Олена більше. До речі, її борщ – просто неймовірний.
Ваше ім’я звучить не лише в контексті музики. Кожен, кому не байдужі події на сході України, знає вас як волонтера.
Активно з волонтерською допомогою ми бували на сході в 2014–2016 роках. Зараз від нашого фонду курсують час від часу кур’єри, які доставляють необхідне для хлопців на фронт. Такої матеріальної потреби, яка була в минулі роки, у вояків зараз вже немає. Останній раз їздили в полк Азов – передавали певні речі і співали для хлопців.
У нашому журналі нещодавно було інтерв’ю з Ахтемом Сеітаблаєвим, який також часто їздить в зону бойових дій. Ми його запитали, чи варто переконувати людей, які не хочуть визнавати, що в нас війна. Відповів: не варто. Мовляв, насправді ці люди добре розуміють, що відбувається. А ви як думаєте?
Це складне питання. Я згоден з Ахтемом: погано виходить комунікація з людьми, що мають погляди, про які він говорить. Стверджую це виключно зі свого досвіду. Мої намагання щось пояснити про причини і суть війни здебільшого були марними. На певні факти, які ти наводиш, апелюють своїми. У шаленому потоці викривленої інформації, купи альтернативних трактувань тих чи інших подій людині досить важко скласти об’єктивну картину того, що відбувається. Для цього потрібні певні аналітичні здібності, відсутність емоцій та стереотипів.
Єдине, в чому я впевнений на сто відсотків: важливість мовного фактору. За моїми спостереженнями, якщо людина виховувалася в україномовній родині, існує величезна ймовірність, що вона швидше зрозуміє всю суть боротьби українського народу за незалежність і війну за своє майбутнє, яка наразі триває у полях, в телевізорі та Інтернеті. На неї менше впливає російська пропаганда. Хоча в мене є багато російськомовних друзів і знайомих, які зробили дуже багато заради перемоги, проявили свої найліпші чесноти. Але я бачив, як їм було важко сприйняти те, що на них напали сусіди, які говорять однією з ними мовою, виховувалися на однакових фільмах та мультиках.
Є також певна категорія людей, які згодні, що агресія Росії є, але виправдовують її, мовляв, Кремль був вимушений на таке піти. Дивна поведінка. Другі кажуть: так, є агресія, але потрібно прийняти позицію Путіна, заплющити очі, погодитися на те, що сталося. Деякі ж повністю заперечують факт агресії – відштовхують факти. Я чув багато різних думок.
Як переконувати? Вважаю, що ми не повинні дивитися назад, тільки – вперед! Вже не перетягнеш на свою сторону деяких людей старшого покоління, які налаштовані негативно проти самого факту існування незалежної України. У них ще радянські «коди» і програми в голові, на жаль, працюють так, як працюють. Нам треба думати, як зробити, щоб майбутнє покоління було проукраїнським, щоб плекало всередині себе цінності незалежної Української держави. І в разі виникнення схожої ситуації, що з нами сталася нещодавно, вже не потрібно буде переконувати свій же народ захищатися від агресора. На молодь треба дивитися, а не доводити щось людям, які півжиття дивилися російські ОРТ та НТВ.
Довідка
- Народився 21 червня 1988 року в Києві.
- У шість років пішов до музичної школи на клас скрипки. Грав у струнному ансамблі, співав у хорі при чоловічій хоровій капелі ім. Л.М. Ревуцького.
- У старших класах школи створив гурт, який пізніше переформатувався і отримав назву «Антитіла».
- Навчався в Національній академії внутрішніх справ за спеціальністю «правознавство».
- Випустив альбоми «Будувуду», «Вибирай», «Над полюсами», «Все красиво», «Сонце», «Hello».
- 2014 року з друзями розпочав волонтерську діяльність, заснував благодійний фонд «Вільні ЮА».
- У статусі молодіжного посла UNICEF в Україні провів більше 100 зустрічей з активною молоддю по всій країні, ініціював та спільно з волонтерами втілив у життя масштабну виставку «Ukraine Exist» у стінах штаб-квартири ООН у Нью-Йорку.
- Дружина – співачка Олена Тополя, більш відома як Alyosha, разом виховують двох синів Романа та Марка.
