1 грудня – День боротьби з ВІЛ/СНІДом та солідарності з людьми, які живуть із ВІЛ. ВІЛ-інфекція: діагноз, але з вирок.
Негативний стереотип, що ВІЛ-інфекція – це доля споживачів ін’єкційних наркотиків, працівників комерційного сексу або чоловіків, які мають секс із чоловіками, поступово відходить у минуле. Вже всім відомо, що понад 30% випадків зараження вірусом імунодефіциту людини посідає статевий шлях передачі при гетеросексуальних контактах.
Люди, які живуть із ВІЛ-інфекцією, є у всіх групах населення України.
На жаль, переважна більшість хворих на ВІЛ-інфекцію звертаються до медиків дуже пізно – вже на стадії клінічних проявів захворювань. Рідше людина дізнається про свій ВІЛ-статус після проведення аналізу крові під час обстеження з якогось іншого приводу (донори, призовники, вагітні жінки та ін.).
Тестування на ВІЛ сьогодні є особливо актуальним, оскільки раннє виявлення інфекції дозволяє людині планувати своє життя. Сучасна терапія гарантує йому десятиліття повноцінного життя, створення сім’ї та народження здорової дитини.
Особливості вірусу
Вірус імунодефіциту людини відноситься до сімейства РНК-вмісних ретровірусів, підродини лентивірусів (від лат. Lentus – повільний). Він генетично та антигенно неоднорідний: виділені ВІЛ-1 та ВІЛ-2. При зараженні ВІЛ-1 тривалість життя на фоні лікування може досягати 10–12 років, а ВІЛ–2 – понад 20–25 років.
Життєздатність вірусу поза організмом людини невисока. Опинившись у навколишньому середовищі, він гине за кілька хвилин. За історію вивчення ВІЛ/СНІД не було зареєстровано жодного випадку побутового зараження ВІЛ-інфекцією.
Більше тривалий час вірус зберігається в шприцах, широких порожнистих голках та інструментах, в яких є залишки крові.
Джерелом ВІЛ-інфекції є вірусоносії та хворі на різні клінічні форми СНІДу. У людини мішенню вірусу стають імунні клітини, насамперед – лімфоцити. У неактивному стані може існувати там десятиліттями. Але при впливі будь-яких несприятливих факторів на організм настає фаза розмноження ВІЛ, загибель імунної клітини, в якій цей вірус знаходився, та розвиток симптомів ВІЛ-інфекції.
Шляхи передачі:
- статевий (незахищений, без презервативу, що проникає статевий контакт);
- парентеральний;
- вертикальний (від матері до дитини під час вагітності, пологів чи годування груддю).
Фактори передачі:
- кров;
- насіннєва рідина;
- вагінальний секрет;
- грудне молоко.
Як дізнатися про свій статус?
Відповідно до законодавчих актів України, тестування на ВІЛ може проводитись анонімно, добровільно та безкоштовно. Загальновизнаний метод скринінгу діагностики – імуноферментний аналіз (ІФА) визначення антитіл до ВІЛ. Його проводять у спеціальних кабінетах анонімного обстеження, у державних чи комерційних лабораторіях. Обов’язковою є ця процедура для донорів крові або органів.
У 95–98% випадках антитіла до ВІЛ утворюються протягом перших 6–12 тижнів, у 2–5% — лише через 3–6 місяців після зараження і лише у 0,5–1 % людей – у пізніші терміни. Якщо минуло менше 12 тижнів після ймовірного інфікування, то ІФА може показати помилково-негативний результат. Це може бути пов’язано з тим, що тестування було проведено так званий період вікна, або сероконверсії, тобто. у проміжку часу між моментом проникнення ВІЛ в організм та появою антитіл до нього.
За позитивного результату ІФА пацієнту рекомендують звернутися до інфекціоніста для консультації та проведення повторного дослідження крові. Додатково призначають спеціальний підтверджуючий тест – імунний блотинг, принцип якого полягає у виявленні антитіл до певних білків ВІЛ або глікопротеїдів (gp). При виявленні антитіл одного з глікопротеїдів gp 41, 120, 160 результат вважають позитивним. У разі виявлення антитіл до інших білків вірусу відповідь розцінюють як сумнівну та рекомендують повторити обстеження через 3 та 6 місяців. Відсутність антитіл до білків вірусу в реакції імунного блотингу означає, що перший ІФА був хибнопозитивним.
Вагітним жінкам рекомендується проводити ІФА двічі з інтервалом між першим та другим дослідженням не менше трьох місяців. Якщо жінка ВІЛ-позитивна, то прийом антиретровірусних (АРВ) препаратів, пологи шляхом кесаревого розтину та відмова від грудного вигодовування у більшості випадків дозволяють запобігти інфікуванню дитини. З 2004 року в усіх пологових будинках України запроваджено експрес-діагностику ВІЛ-інфекції.
У нашій країні також використовується метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для визначення наявності РНК вірусу в крові пацієнта. Він необхідний для оцінки ступеня “вірусного навантаження” (кількості частинок генетичних копій вірусу в одному мілілітрі крові), контролю ефективності терапії та діагностики ВІЛ-інфекції у дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями.
Якщо людина потрапила в потенційно небезпечну ситуацію і підозрює, що заразилася, їй треба якомога раніше звернутися за медичною допомогою та розпочати постконтактну профілактику АРВ-препаратами, не чекаючи, поки закінчаться необхідні для появи антитіл та проведення ІФА три місяці.
