Вельми важливий орган
Нирки виконують багато життєво важливих функцій. Вони контролюють утворення еритроцитів, відіграють провідну роль у кальцієвому обміні, активують вітамін D. Нирки виводять продукти життєдіяльності з організму, беруть участь у регуляції водно-сольового балансу та кровотворенні, допомагають регулювати кров’яний тиск. Коли вони не працюють належним чином, серце має посилити роботу, щоб збільшити приплив крові через ці маленькі, але важливі органи. І такі додаткові зусилля завдають шкоди: нещодавні дослідження показали, що хронічне захворювання нирок може збільшити ризик серцево-судинних захворювань у 2–4 рази, а серцеві захворювання та інсульт є основною причиною смерті людей із захворюванням нирок. Коли нирки не можуть нормально функціонувати, людина помирає або ж потребує діалізу, тобто штучної фільтрації крові.
Загалом хвороба нирок убиває більше людей, ніж рак грудей і передміхурової залози разом узяті, проте це повільне захворювання, розвиток якого триває десятиліттями. Ось чому дуже важливо вчасно виявити порушення у роботі нирок та уповільнити його прогресування, щоб ніколи не досягнути тієї стадії ниркової недостатності, яка потребує діалізу.
Проте зробити це вдається не завжди. За статистикою, зібраною у США, 9 з 10 дорослих, які мають захворювання нирок, не підозрюють про це, оскільки недуга тривалий період має безсимптомний перебіг.
Складнощі діагностики
Більшість людей помилково вважають, що головними ознаками проблем із нирками є різкий біль у нижній частині спини та кров у сечі. Проте ці симптоми притаманні лише гострим захворюванням нирок, наприклад пієлонефриту чи колькам, але не часто зустрічаються на початкових стадіях хронічних захворювань.
Загалом лікарі виділяють п’ять стадій ниркової недостатності. І на двох перших захворювання виявляють лише за аналізами крові та сечі. Вони можуть показати аномальні рівні певних білків. Так, організм людини виробляє органічну кислоту креатин унаслідок нормального зношування м’язів. Зазвичай нирки фільтрують надлишок креатину та виводять його з сечею. Але якщо вони не працюють належним чином, кількість креатину в крові збільшується, а в сечі – зменшується. Цей процес може тривати роками, перш ніж з’являться помітні симптоми.
На ниркову недостатність також може вказувати зниження вікової норми швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) – показника, який відображає об’єм сечі, що утворюється в нирках за одиницю часу.
І лише на більш пізніх стадіях хронічної хвороби нирок, коли ефективність їхньої роботи знижується, людина може помітити перші симптоми захворювання. До них належать зміни характеру сечовипускання (зокрема, зниження або збільшення його частоти чи піниста сеча), набряки кінцівок та повік, судоми, втома і проблеми з концентрацією уваги, свербіж шкіри, порушення сну, повна втрата апетиту та ваги, нудота, задишка, біль у грудях тощо.
Групи ризику
Щоб вчасно виявити хронічну хворобу нирок і уповільнити розвиток ниркової недостатності, слід регулярно, наприклад раз на 1–2 роки, здавати аналіз сечі. Особливо важливо це для людей, які входять до групи ризику. До них належать:
- Літні люди. За даними Центрів з контролю та профілактики захворювань США, хронічна хвороба нирок на 38% частіше зустрічається у людей віком 65 років і старше, ніж у молодих.
- Хворі на гіпертонію та цукровий діабет II типу. Навіть незначно підвищений кров’яний тиск або тривалий поганий баланс цукру можуть пошкодити кровоносні судини в нирках. Цукровий діабет вважають однією з головних причин їх ураження. Гіпертонія прискорює прогресування захворювання нирок, а воно сприяє розвитку гіпертонії.
- Люди із зайвою вагою та ожирінням. Зайва вага створює навантаження на організм і підвищує ризик розвитку діабету II типу, підвищує артеріальний тиск і рівень тригліцеридів у крові. Найшкідливішим є ожиріння по талії, коли багато жиру накопичується у зоні живота (навколо внутрішніх органів), стискаючи судини.
- Курці, алкоголіки, поціновувачі солоної та жирної їжі. Усі ці шкідливі звички негативно впливають на загальний стан серцево-судинної системи. Вони звужують судини (зокрема і у нирках), підвищують артеріальний тиск, затримують рідину в організмі, пошкоджують тканини нирок, порушуючи їхню роботу.
- Особи із сімейним анамнезом ниркової недостатності або вродженими вадами нирок. У деяких випадках прискорити розвиток хвороби можуть генетичні фактори та захворювання, наприклад спадковий полікістоз нирок. Ризик дещо вищий у людей із аномальною структурою нирки.
- Люди, що приймають НПЗП. Нестероїдні протизапальні препарати при тривалому застосуванні можуть спричинити ниркову недостатність. НПЗП у поєднанні з гіпотензивними препаратами також можуть зумовити раптове ураження нирок.
- Пацієнти з деякими захворюваннями. Збільшити ризик розвитку ниркової недостатності можуть запальні захворювання (гломерулонефрит, інтерстиціальний нефрит) та рецидивуючі інфекції (пієлонефрит), а також тривала обструкція сечовивідних шляхів внаслідок таких станів, як збільшення простати чи камені в нирках.
Профілактика та лікування
Прогресування ниркової недостатності можна уповільнити за допомогою ліків, здорового харчування та активного способу життя. Найкращий спосіб захистити себе – підтримувати контроль над кров’яним тиском і рівнем цукру в крові. Крім того, дослідження показують, що дотримання середземноморської дієти, тобто споживання риби, фруктів, овочів, горіхів і цільного зерна, може допомогти знизити ризик проблем з нирками. Зменшення в раціоні солі та алкогольних напоїв, а також відмова від паління запобігають ушкодженню судин та розвитку гіпертонії. Регулярні фізичні вправи та обмеження калорійності їжі допомагають підтримувати нормальну вагу та деякою мірою захищають від розвитку цукрового діабету II типу.
Якщо захворювання нирок все ж таки виявлене, слід дотримуватися дієти із низьким вмістом солі, обмежувати вживання багатих на білок продуктів, а також утримуватися від їжі та напоїв, що містять багато мінералів, ефірні олії (сир, субпродукти, горіхи, сухофрукти, банани, апельсини, шпинат, томати тощо). Це допоможе знизити навантаження на нирки.
При проблемах із цими органами слід уникати НПЗП, а якщо це неможливо, завжди дотримуватися інструкцій щодо дозування цих препаратів.
Для контролю розвитку ускладнень хронічної хвороби нирок та збереження їхньої функції лікар може призначити гіпотензивні препарати (інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) або блокатори рецепторів ангіотензину II), діуретики, які зменшують набряки та підтримують баланс рідини в організмі, статини для зниження рівня холестерину тощо.
Щоб захистити кровоносні судини від пошкодження відкладеннями кальцію (кальцифікації) та знизити кількість фосфатів у крові, пацієнтам призначають фосфат-зв’язувальні засоби.
Добавки кальцію та вітаміну Д з метою запобігання розвитку остеопорозу пацієнти з хронічною хворобою нирок можуть приймати лише при систематичному контролі вмісту кальцію, фосфатів і креатиніну в крові.
При анемії, яка розвивається через пошкодження нирок, призначають препарати заліза та аналоги гормону еритропоетину, який допомагає синтезу еритроцитів.
