Пиво зранку не тільки шкідливе, а й корисне: лікар розповів про переваги вільних радикалів

пиво

Наукова гіпотеза на службі міфотворців

Антиоксиданти (антиокислювачі) – це природні чи синтетичні речовини, які нейтралізують вільні радикали, що виникають при окисленні органічних сполук.

Вільні радикали у величезній кількості утворюються в процесі нормальної життєдіяльності організму, і, будучи вкрай агресивними у зв’язку з наявністю неспареного електрона, забирають електрони у стабільних молекул, внаслідок чого ті, у свою чергу, стають вільними радикалами – розвивається ланцюгова реакція, що веде до пошкодження клітин.

Вважається, що вільні радикали відіграють важливу роль у розвитку серцево-судинних захворювань, хвороб Паркінсона та Альцгеймера, раку, катаракти, астми, діабету та артриту. Правда, відомо, що в організмі є «чистильники» вільних радикалів: ферменти супероксиддисмутаза, каталаза та глутатіонпероксидаза.

У комерційних цілях активно використовується наступна гіпотеза: оскільки «погані» вільні радикали постійно атакують організм, а «хороші» антиоксиданти захищають його від «агресорів», треба допомогти його власним «чистильникам» – додати ззовні антиоксиданти. Так можна радикально покращити здоров’я та продовжити життя. Міф, розроблений на основі цієї простої логіки, вже приніс людям, які його експлуатують, мільярди доларів.

Суперечливі дослідження

В останні роки накопичилося безліч фактів, що дозволяють засумніватись у користі прийому антиоксидантів. Наприклад, доведено, що швидкість реакцій взаємодії із вільними радикалами ендогенних (власних) антиоксидантів на кілька порядків (!) вища, ніж доданих ззовні – хоч природних, хоч штучно синтезованих. Поки прийняті у вигляді таблеток або капсул антиоксиданти, засукавши рукави, дістаються вільних радикалів, щоб їх знищити, тих вже просто не існує – власні антиоксидантні системи організму нейтралізують їх за частки секунди.

Крім того, в західних наукових журналах, наприклад, в авторитетному «Ланцеті», багато публікацій про те, що вільні радикали успішно «приручені» під час еволюції та виконують безліч біологічних функцій. Найважливіша з них – сигнальна. За їх участю відбуваються всі процеси клітинного диференціювання та розвитку організму. Виходить, що уявлення про те, що панували кілька десятиліть, що менше вільних радикалів, тим краще для організму, в корені невірно. А вирішальне значення підтримки оптимальних життєвих кондицій має правильний баланс між оксидантними і антиоксидантними процесами. Цей баланс абсолютно різний різних стадіях життя, за різних фізіологічних станах, хворобах тощо, тощо. Крім того, кожен антиоксидант діє специфічним чином у різних частинах клітин, не кажучи вже про різні тканини. Додаючи екзогенні антиоксиданти, ми втручаємось у найскладніший, тонко збалансований процес. І зовсім невідомо, чи буде таке втручання корисним для організму.

З середини 90-х багато лікарів вважали, що регулярний прийом вітамінів знижує ймовірність інфаркту. Однак у 1997 році співробітники Шведської ради з оцінки технологій у охороні здоров’я, проаналізувавши 1300 робіт у цій галузі, не виявили фактів, що підтверджують здатність вітамінів-антиоксидантів запобігати розвитку захворювань. Понад те, у деяких випадках їх прийом давав негативний ефект. Це, наприклад, результат дослідження, проведеного у Фінляндії.

Вчені поставили собі за мету оцінити можливості профілактики раку у чоловіків-курців за допомогою вітаміну Е та бета-каротину. Для цього 29 тис. осіб поділили на чотири групи. Протягом 5–8 років вони отримували або вітамін Е, або бета-каротин, або обидва антиоксиданти, або плацебо. І з’ясувалося, що бета-каротин підвищує ймовірність розвитку раку легень. Крім того, у курців він на 14% збільшує ризик гострих коронарних захворювань та повторного інфаркту. Подібними виявилися результати і щодо вітаміну Е. Курці, які приймали його, найчастіше вмирали від крововиливу в мозок.

Парадоксальні результати отримані іншими дослідниками при спробах збільшити середню тривалість життя лабораторних тварин за допомогою антиоксидантів. Продовжити життя мишей на 29% вдалося при використанні 2-меркаптоетиламіну, на 38% – епігіду; дрозофіли жили на 39% довше завдяки дибунолу. А ось подібні експерименти з альфа-токоферолом (вітаміну E) виявилися невдалими.

Уся справа у дозі?

Серед вчених розгорнулася гаряча дискусія про користь, марність чи навіть шкоду застосування антиоксидантів. Дослідники, чиї роботи субсидуються фармацевтичними компаніями, наполегливо відстоюють укорінене уявлення про їхню користь. А решта просто інформують про результати своєї роботи.

Так, минулого року в інформаційному бюлетені «Бі-Бі-Сі Ньюс» на огляд широкого загалу було представлено суперечку, приводом для якої стала опублікована в журналі «Нейчур» стаття. Її автори, англійські вчені під керівництвом Тоні Сігала поставили під сумнів вільнорадикальну теорію розвитку хвороб. Вони визначили, що вільні радикали виробляються лейкоцитами. Якщо цей процес порушений штучно, то опірність інфекцій різко знижується. А люди, у яких синтез вільних радикалів заблокований генетично, як правило, страждають на тяжкі хронічні захворювання.

У відповідь на цю публікацію представник Асоціації британських фармацевтів заявив: «Для ліцензування кожного ліку необхідно спочатку довести його ефективність, тому, якщо ліки потрапили на ринок, вони не можуть бути марними… ми постійно працюємо над цим, витрачаючи 9 млн. фунтів на день на дослідження». І він не збрехав. Дійсно, у багатьох експериментах підтверджено сприятливу дію екзогенних антиоксидантів на біологічні процеси.

З чим пов’язаний такий позитивний вплив, якщо їх застосування лише порушує баланс між оксидантними та антиоксидантними процесами? Поясненням може бути так званий ефект парадоксального стимулювання або гормезис. Суть цього фармакологічного закону сформулювали ще в 1888 Арндт і Шультц: застосування будь-яких (!) пошкоджуючих факторів в дозі приблизно 1% від летальної призводить до неспецифічної стимуляції.

Гормезу виявлено при дії на експериментальних тварин калорійно обмеженого раціону, малих доз радіації, а також антибіотиків, ДДТ, гербіцидів, важких металів, інсектицидів, пестицидів. А вже про користь малих доз алкоголю сьогодні не говорить лише лінивий!

Не виключено, що користь антиоксидантів пояснюється тим, що їх застосовують у дозах, що знаходяться в гормезисном діапазоні. Виходить, який-небудь антиоксидантний препарат, що активно рекламується, за механізмом дії нічим не відрізняється ДДТ чи пестицидів? Ось тільки за них грошей не треба платити.

Прокрутити вгору