Різновиди ангіни
До первинних банальних ангін відносяться катаральна, лакунарна, фолікулярна та флегмонозна форми захворювання. Її збудниками зазвичай є піогенний стрептокок (Streptococcus pyogenes) – b-гемолітичний стрептокок групи А (БГСА). Істотна роль розвитку ангін належить також респіраторним вірусам, патогенним стафілококам, гемофільної паличці, грибкам роду Кандида.
Гостре запалення мигдалинвідноситься до інфекційних захворювань, що передаються переважно повітряно-краплинним шляхом. Хоча можливе і ендогенне інфікування за наявності у людини вогнищ хронічної інфекції – тонзиліту, карієсу зубів, хвороб ясен, гнійних захворювань носа та приносових пазух.
Найменш тяжко протікає катаральна ангіна. Перші її симптоми – раптове відчуття сухості, садіння в горлі. Протягом доби приєднуються біль при проковтуванні слини та їжі, субфебрильна температура тіла, слабкість, нездужання, іноді ломота у м’язах та суглобах. Піднебінні мигдалики збільшуються в розмірах, набрякають і червоніють.
Для лакунарної ангіни характерна більш виражена клінічна картина, оскільки запалення захоплює глибокі відділи піднебінних мигдаликів. Можливе підвищення температури тіла до 39-40°С, озноб. При проковтуванні слини та їжі виникає сильний біль у горлі, іноді з іррадіацією у вуха. Виражені салівація (багате слиновиділення) та ознаки інтоксикації: слабкість, відчуття розбитості, головний біль, зниження апетиту. Нерідко з’являються болі в суглобах та в ділянці серця. При огляді зіва на гіперемованій поверхні піднебінних мигдаликів видно жовтувато-білий наліт. Досить часто зростають регіонарні лімфатичні вузли.
Більш тяжко протікає фолікулярна ангіна відрізняється наявністю на поверхні мигдаликів фолікулів, що нагноилися, у вигляді численних дрібних бульбашок жовтуватого кольору. Якщо дренажні функції лакун мигдаликів порушені, і організм не справляється з інфекцією, можливий розвиток флегмонозної ангіни та локальних абсцесів (паратонзилярних та навкологлоточних). Як правило, такий процес виникає з одного боку та протікає із вираженими симптомами загальної інтоксикації. При абсцесах потрібна невідкладна медична допомога та їхній ранній розтин на тлі адекватної антибактеріальної терапії.
Виразково-плівчаста ангіна Симановського-Плаута-Венсана, що викликається симбіозом веретеноподібної бактерії та спірохети, розвивається при зниженні реактивності організму, тривалих тяжких хронічних захворюваннях, наявності вогнищ інфекції в порожнині рота.
Немає скарлатини без ангіни
При скарлатинівхідними воротами для інфекції практично завжди є слизова оболонка піднебінних мигдаликів. Збудник цієї дитячої інфекції – стрептококи групи А – відрізняється від стрептококів, що викликають банальні ангіни, своєю високою токсичністю. Скарлатина зазвичай починається з підвищення температури тіла, інтоксикації та ангіни. Через 1-2 дні з’являється характерний дрібноточковий скарлатінозний висип. Іноді педіатри жартують, що діагноз скарлатини за наявності висипів можна поставити навіть із заплющеними очима, оскільки, якщо провести тильною стороною долоні по ділянці з висипом вгору (до центру тіла), то можна відчути, що вона «колеться». При мінімальних висипаннях на шкірі діагноз скарлатини нерідко встановлюють ретроспективно, коли у дитини або дорослої, що перехворіла на ангіну, спостерігається рясне лущення шкіри, особливо на пальцях рук і ніг.
Типово для скарлатини – зміна язику. На початку хвороби він покривається білим нальотом, потім поступово очищається і набуває малинового кольору. Зовнішній вигляд хворого на скарлатину стає дуже характерним: гіперемія щік і губ, блідий носогубний трикутник і малиновий язик. При огляді зіва – ознаки ангіни.
Усім хворим на скарлатину, незалежно від ступеня тяжкості хвороби, необхідна антибактеріальна терапія. Перевагу слід віддавати антибіотикам пеніцилінового та цефалоспоринового ряду. За їхньої непереносимості призначаються макроліди. За їхньої непереносимості призначаються макроліди.
Перехворілі на скарлатину повинні перебувати під наглядом лікаря не менше 1-3 місяців з періодичним (раз на два тижні) контролем показників периферичної крові, аналізів сечі, бактеріологічним визначенням у матеріалах із зіва та носа стрептококів групи А.
«Поцілункова» хвороба
Тяжкий перебіг ангіни досить часто зустрічається і при іншій дитячій інфекції –інфекційному мононуклеозі (ІМ), що викликається герпесвірусом IV типу (Епштейна-Барр). Джерелом ІМ є лише людина – хвора або вірусоносій. Шлях передачі переважно повітряно-краплинний. Саме з цим пов’язана одна з назв інфекційного мононуклеозу – «поцілункова хвороба», оскільки у багатьох випадках інфекція потрапляє до дітей, коли їх цілує мама чи хтось із близьких.
Ангіна при ІМ може протікати дуже важко, з виразково-некротичними змінами мигдаликів, та поєднуватися зі стоматитом, збільшенням усіх груп лімфатичних вузлів, печінки та селезінки. В аналізах крові виявляють підвищення загальної кількості моноцитів та атипові мононуклеари – так звані віроцити. Для підтвердження діагнозу у гострому періоді хвороби проводять дослідження крові на антитіла класу імуноглобулінів М (ранні) до вірусу Епштейна-Барр. Значно пізніше у крові підвищується рівень специфічних антитіл класу імуноглобулінів G. Але оскільки при ІМ ангіну носить вірусний характер, антибіотики призначаються лише у разі тяжкого перебігу хвороби та приєднання бактеріальної інфекції. Препарати групи амінопеніцилінів при бактеріальних ускладненнях інфекційного мононуклеозу не рекомендуються, оскільки вони часто призводять до появи екзантеми та геморагічної висипки у пацієнтів з Епштейна-Бар вірусною інфекцією.
Для виключення дифтерії
При ангіні обов’язково проведення бактеріологічного дослідження матеріалу із зіва та носа на BL (бактерії Леффлера) – збудники дифтерії. Для цього захворювання характерні щільні плівчасті нальоти на мигдаликах, язичці, м’якому небі та наростаючий набряк слизової оболонки. Одним з основних симптомів токсичної форми дифтерії є набряк підшкірної клітковини шиї, що призводить до ускладнення дихання.
Особлива увагу
Тяжкий перебіг ангін та їхні рецидиви, незважаючи на, здавалося б, адекватну терапію, можуть бути ознакою системного захворювання крові (гострого лейкозу) або агранулоцитозу – різкого зниження кількості або повної відсутності лейкоцитів у крові. При обох станах ангіна супроводжується вираженою загальною інтоксикацією, некротичними ураженнями мигдаликів та слизової оболонки порожнини рота. Для лейкозу характерна також підвищена кровоточивість, збільшення лімфатичних вузлів, печінки та селезінки. Агранулоцитоз може бути спровокований прийомом медикаментів, зокрема анальгетиків.
З метою уточнення діагнозу при такому перебігу ангін лікар може призначити пункцію стерна (через передню стінку грудини) для оцінки стану кісткового мозку. У таких випадках чим раніше буде встановлено правильний діагноз, тим сприятливіший прогноз для життя людини.
Навіть банальні первинні ангіни небезпечні своїми пізніми ускладненнями, пов’язаними з інфекційно-алергічними ураженнями серцево-судинної системи та суглобів. Нерідко після ангіни розвиваються ревматична лихоманка, гломерулонефрит та артрити. Ось чому навіть при катаральній ангіні обов’язково спостереження лікаря та проведення аналізів крові та сечі у динаміці захворювання та через 2–3 тижні після зникнення симптомів гострої інфекції. До болю в горлі та ангін завжди потрібно ставитися серйозно.
Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
