Три форми глютенової хвороби: тонкощі діагностики та наслідки целіакії

глютен

Поодинокі симптоми

Відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій глютенова хвороба може проявлятися наступними патологічними станами: класичною целіакією, ідіопатичною підвищеною чутливістю до глютену (gluten sensitivity) і алергією до білків пшениці як різновидом харчової алергії. 1-2% населення, а чутливість до глютену без целіакії – у 6-7 разів частіше. Точних достовірних даних про поширеність алергії до злакових серед дітей та дорослих поки немає.

Усі три форми глютенової хвороби поєднує подібна симптоматика. Відрізняються вони особливостями імунологічних та запальних реакцій, ступенем змін слизової оболонки кишківника, а також прогнозом. Як правило, симптоми алергії на пшеницю і типової целіакії виявляються вперше в ранньому дитячому віці і завжди пов’язані з введенням в раціон дитини продуктів, що містять глютен. Але важливо враховувати, що поширеність атипових і прихованих форм целіакії в 5-10 разів вище та її симптоми чи віддалені наслідки можуть проявитися лише у зрілому віці.

Найбільш характерний симптом непереносимості глютена – біль у животі, пов’язані з наявністю в продуктах харчування клейковини злакових. Як правило, ці болі супроводжуються діареєю, вираженим метеоризмом. Майже у кожного третього пацієнта приєднуються екзематичні висипання на шкірі. Алергій білкам злакових часто супроводжується ураженням органів дихання – від ринітів до бронхіальної астми. При цій формі непереносимості глютена можливі анафілактичні реакції та перехресна алергія на багато інших продуктів харчування та пилок рослин.

Дорослі пацієнти з латентною целіакією або чутливістю до глютену без такої дуже часто і безуспішно лікуються з приводу синдрому подразненого кишечника. У них нерідко розвивається загальна слабкість, хронічна втома та депресії. З непереносимістю глютенафахівці пов’язують розвиток периферичних нейропатій, цукрового діабету, тиреоїдитів та інші аутоімунні стани, безпліддя, злоякісні пухлини органів травлення, аутизму і навіть психотичних порушень.

Тонкощі діагностики

Провідну роль діагностиці різних форм глютенової хвороби грають імунологічні та генетичні дослідження. З 2003 року вони доступні у нашій країні. Так, для целіакії характерно підвищення рівня антитіл до гліадину (білкова фракція глютена) та його деамідованих пептидів, аутоантитіл до тканинної трансглутамінази-ферменту, який взаємодіє з гліадином та запускає аутоімунні реакції в організмі. У таких хворих виявляють також збільшення вмісту антитіл до ендомізії, який є пухкою сполучною тканиною навколо гладком’язових волокон кишкової стінки. При підвищеній чутливості до глютену без целіаків крові пацієнтів можливе збільшення вмісту антитіл до гліадину, а інші тести на целіакію залишаються в межах норми. Високий вміст специфічних імуноглобулінів класу Еі/або G до глютену/пшениці, позитивні шкірні тести з цими алергенами при негативних специфічних тестах на целіакію характерні для алергії на злакові.

У складних діагностичних випадках проводять біопсію слизової оболонки дванадцятипалої кишки. При целіакії у ній виявляють характерні атрофічні зміни. У пацієнтів з підвищеною чутливістю до глютену та алергії кзлаковим ворсинчаста будова слизової оболонки залишається нормальною, але при гістологічному дослідженні часто виявляють ознаки запальної реакції.

Оскільки целіакія може протікати приховано, без явних клінічних симптомів із боку органів травлення, але з ураженням слизової оболонки тонкого кишечника, при виявленні хворого у ній рекомендується обстеження його найближчих родичів. Діагностичні тести на глютенову ентеропатію рекомендується проводити також пацієнтам із групи ризику: з цукровим діабетом першого типу, аутоімунним тиреоїдитом, остеопорозом, залізодефіцитною анемією, герпетиформним дерматитом, генетичними синдромами (Дауна та ін).

Дієта без глютена

Для всіх трьох форм глютенової хвороби характерно значне зменшення або повне зникнення симптомів захворювання на фоні безглютенової дієти.

При целіакії такої дієти необхідно дотримуватися протягом усього життя. Тим, хто страждає на індивідуальну чутливість до глютену без целіакії, допускається вживання мінімальної кількості глютену в міру поліпшення його переносимості. Подібна тактика застосовна і для пацієнтів з алергією, оскільки інтенсивність алергічних реакцій до злакових білків часто слабшає з віком.

У зв’язку з тим, що непереносимість глютену часто поєднується з лактазною недостатністю та алергією до білків коров’ячого молока, таким пацієнтам доцільно обмежувати вживання молочних продуктів. Дозволяється гречана, кукурудзяна, пшоняна та рисова каші, картопля, макаронні та хлібобулочні вироби з нетрадиційного борошна без глютену, свіжі та заморожені овочі та фрукти, м’ясо та риба без паніровки. Готові соуси, напої з додатковими смаковими добавками, звичайне морозиво, ковбасні та кондитерські вироби та багато інших продуктів містять так званий прихований глютен, у зв’язку з чим їх необхідно виключати з раціону. Навіть у пиві та міцних алкогольних напоях, якщо вони були виготовлені з використанням злакових, є глютен, який може спричинити загострення хвороби.

Безглютенову дієту в нашій країні дотримуватися поки що досить складно. Це пов’язано з високою вартістю та обмеженими можливостями придбання спеціальних лікувальних продуктів, відсутністю точної інформації про наявність глютену на етикетках. А от у багатьох інших країнах, особливо в Італії, де поширеність глютенової хвороби дуже велика, продукти та страви без глютену є в більшості ресторанів та кафе, а морозиво без глютену – практично у кожному кіоску. Для тих, хто любить подорожувати, створені спеціальні інтернет-ресурси, на яких можна ознайомитися з переліком заборонених продуктів та роздрукувати спеціальну інформаційну картку-пам’ятку для обслуговуючого персоналу про неприпустимість наявності навіть мінімальної кількості пшеничного, житнього, вівсяного або ячмінного борошна у стравах.

Медикаментозне лікування

Крім суворого дотримання безглютенової дієти, діти та дорослі з непереносимістю глютена потребують симптоматичної медикаментозної терапії. Найчастіше застосовуються препарати травних ферментів, пробіотики, гепатопротектори та вітамінно-мінеральні комплекси. Але при виборі конкретного засобу завжди потрібно брати до уваги, що глютен входить до складу оболонок деяких таблеток. Тому для таких пацієнтів краще капсули, рідкі лікарські форми або таблетки без оболонок.

Лікування целіакії як найбільш тяжкого прояву глютенової хвороби прийнято вважати успішним, якщо протягом року або двох років дотримання безглютенової дієти у пацієнта зникли симптоми захворювання, нормалізувалися лабораторні дані та відбулося відновлення структури слизової оболонки тонкої кишки. Продовження безглютенового харчування для таких людей – це запорука збереження здоров’я, значного зниження ризику формування ускладнень та несприятливих віддалених наслідків целіакії, у тому числі злоякісних.

Прокрутити вгору