Як не стати жертвою анорексії? Лікарі розповіли, як відрізнити захоплення дієтами від небезпечної хвороби

Анорексія

Дієта як ідея-фікс

Головна особливість нервової анорексії в тому, що дієта заради схуднення стає ідеєю-фікс. Починається недуга непомітно: із захоплення дієтою, посилених занять спортом і може тривати кілька місяців і навіть років, а потім різко виявляється і досягає «апогею» за 2–3 місяці. Людина, яка втратила зв’язок із реальністю, пропускає момент, коли необхідно зупинитися.

Відрізнити хворобу від невинного захоплення дієтами можна за двома ознаками.

  • Перший– людина втрачає понад 15% ваги, яка вважається фізіологічною нормою для конкретного віку та зросту (визначається за індексом маси тіла, який є співвідношенням ваги тіла в кілограмах до квадрата зросту в метрах). Американські вчені підрахували: індекс маси тіла учасниць конкурсу «Міс Америка» неухильно наближається до критичної позначки 18,5, яка за критеріями ВООЗ відповідає недостатній масі тіла та свідчить про те, що ризик проблем зі здоров’ям є підвищеним. Ще якихось сто років тому суспільство, напевно, жахнулося б від сучасного ідеалу краси, який далекий від фізіологічної норми.
  • Друга, і дуже важлива ознака – людина худне до виснаження свідомо.

Якщо нервову анорексію не лікувати, або медична допомога буде надана пізно, у 15–25% випадків хвороба закінчується летальним кінцем.

Небезпечні стандарти

Сам термін «анорексія» з’явився в 1988 році, хоча є думка, що захворювання сягає корінням у раннє середньовіччя, що «славиться» пропагандою аскетизму. В 1697 навіть описаний випадок загибелі 18-річної дівчини, яка померла від захворювання з подібними симптомами. І все ж таки нервова анорексія – це типова хвороба жорсткого ХХI століття з життям на рівні стандартів, які диктують мас-медіа та шоу-бізнес.

Не дивно, що після масованого пресингу зомбована свідомість вже не сприймає об’єктивну інформацію. А вона така: без жирової тканини організм не може нормально функціонувати. Вона потрібна для термоізоляції, накопичення енергії, механічного захисту внутрішніх органів; бере участь у водному обміні, працює як ендокринний орган, тобто виробляє гормони, наприклад, перетворює чоловічий статевий гормон тестостерон на жіночий – естроген. Для жінок критичне зменшення кількості жиру в організмі може призвести до припинення менструацій, зниження сексуальної активності та інших проблем.

Нервова анорексія – захворювання самостійне. Вона не є наслідком депресії, шизофренії чи іншої патології. Дівчата, хворі на анорексію, вибирають собі дієту як спосіб життя. Подібним розладом страждають і хлопці підлітки. Щоправда, набагато рідше – приблизно 5% випадків.

Дві теорії виникнення анорексії

Єдиної думки щодо причин виникнення нервової анорексії немає. За однією з теорій, є наслідком порушення міжперсональних зв’язків, тобто відносин із іншими людьми. Можливо, бажання пристосуватися до соціуму, заслужити його схвалення та штовхає молодих людей на такі жорсткі самообмеження. Чому людина починає надто багато думати про їжу? Тому що для нього це найлегший спосіб змінити своє життя: у мене щось не виходить, дай я проаналізую своє харчування! Людина спрямовує зусилля хибним руслом, замість того, щоб дійсно самовдосконалюватися і вирішувати свої проблеми, і часто заходить у безвихідь, звідки, на жаль, без медичної допомоги вибратися буває неможливо. За іншою гіпотезою причина анорексії – порушення тонких біохімічних процесів головного мозку.

Обидві теорії мають своїх прибічників, свої методи роботи з хворими, які, втім, і в тому, і в іншому випадку призводять до успіху. А ще вчені одностайні: треба продовжувати досліджувати механізм виникнення смертельного розуміння ідеалу краси.

Три стадії захворювання

  • Дівчата відмовляються від їжі, виснажують себе дієтами. При цьому втрачається логіка самого процесу: навіть досягнувши жаданої стрункості, хворі продовжують вважати себе «товстими».
  • Переходять на складні жорсткі дієти, наприклад, сидять на одній моркві, огірках; приймають проносні, сечогінні засоби; викликають у себе блювання. Як правило, це відбувається потай від батьків: при мамі поїла, посміхнулася, а потім дочекалася моменту і позбулася з’їденого.
  • Усвідомлюють, що зі здоров’ям негаразд: припинилися менструації, часто болить голова. Дівчина вже хоче набрати вагу, але зробити це за рахунок одного харчування вже неможливо: організм запустив програму саморуйнування.

Ідеальна мішень

Психологи зауважили, що ідеальною мішенню для нервової анорексії стають молоді жінки, а також дівчата підліткового віку (95% від загальної кількості хворих). Зазвичай до групи ризику вони потрапляють, оскільки набирає чинності один із наведених нижче соціально-психологічних чинників. Найбільш ризикують дівчата:

  • виявляють підвищений інтерес до свого тіла, імітують стандарти, прийняті в суспільстві, одержимі ідеєю досягти модельних параметрів 90-60-90;
  • болісно переживають будь-яке критичне зауваження щодо своєї зовнішності;
  • із проблемних сімей: так підліток може реагувати на нездорові стосунки між батьками, їхню замкнутість, неемоційність, холодність. Часто дівчатка відмовляються від їжі у відповідь на поведінку свого батька: його неувага, грубість, зради матері, відхід із сім’ї;
  • такі, що не бажають дорослішати через виховання і нездатні до психологічного дорослішання, не готові приймати дорослі реалії та відносини, тому підсвідомо не бажають досягти зрілих жіночих форм. За будь-якої невдачі вони бажають одного – перетворитися на маленьку дитину, за яку всі проблеми вирішать батьки.

Де лікуватись?

Як правило, на прийом до психологів підлітків наводять батьки, або їх викликають уже в реанімацію до пацієнтів, які перебувають у прямому значенні слова, між життям і смертю. Сумний парадокс: навіть побувавши на межі небуття, хворі на анорексію вважають цей епізод свого життя абсолютно нормальним, а себе, протягом усього лікування, – здоровими людьми.

Тим часом у тих, хто потрапив у реанімацію, порушені не лише функції шлунково-кишкового тракту, а й серцево-судинної системи, відбулися серйозні зміни показників крові, калієво-натрієвого балансу, а іноді – і ендокринного статусу. «Витягнути» людину, яка довела свій організм до крайнього ступеня виснаження, складно, але можна. У занедбаних випадках нервової анорексії починають з біологічного підживлення організму – штучного харчування, запровадження певних препаратів. Як правило, ці заходи проводяться у реанімації. Другий етап – найскладніший: фізично людина вже поза небезпекою, але психологічно не готова ставати на шлях одужання, тому що не вважає себе хворою і не усвідомлює необхідності лікування. Переламати згубну установку може психотерапія. Домінує в ній у ній когнітивно-біхевіоральний метод, заснований на навчанні пацієнта новим моделям поведінки, вмінню самостійно справлятися із симптомами свого стану, використовуючи чіткий алгоритм, контролювати думки та емоції. В результаті змінюється характер людини, її погляд на свої проблеми, світогляд.

Прокрутити вгору