Їсти корисне, спати удосталь
Раніше донорство сприймалося як один із способів прожити від сесії до сесії – за 450 мл крові давали довідку для звільнення від пар і ще, здається, необмежену кількість солодкого чаю та печива або талони в студентську їдальню. Для хронічно голодних сту-дентів з гуртожитку це було доволі бажаним. Нинішня моя донація через багато років стала частиною програми компанії Biopharma зі збору компонентів людської крові з метою створення унікальних препаратів, зокрема і тих, які використовуються в комплексній терапії COVID-19.
Оскільки привід до донорства у мене був особливий, то і підготовка – теж. Я дотримувалася дієти, що виключає шкідливе, – жирне, копчене та смажене, пила багато води, не перевантажувалася, висипалася, не вживала алкоголь та уникала прийому медикаментів.
Ще до маніпуляції збагнула дві важливі речі: по-перше, з моєї плазми створять препарати, які рятують людські життя (опікових та онкохворих, потерпілих під час бойо-вих дій та в ДТП, при аутоімунних за-хворюваннях, при крововтраті під час пологів у породіль тощо), а по-друге, дізнаюся, чи утворилися в моїй крові антитіла до коронавірусу.
Попередньо вивчивши інформацію на сайті компанії, поставивши всі важливі для себе запитання по телефону «гарячої лінії» та записавшись на маніпуляцію (це не обов’язкова умова, особливо якщо день не вихідний), з’явилася в плазма-центр Biopharma Plasma Київ у БЦ «Лівобе-режний».
Там я відчула захоплення від вигляду сучасного високотехнологічного центру, професійності та клієнтоорієнтованості співробітників, організації процесу на найвищому рівні – це місія зі створення культури донорства в Україні.
Після низки обов’язкових підготовчих заходів мене люб’язно запросили у червоне крісло-ліжко і під’єднали до апарату. У робочу руку вклали червоного брендованого м’ячика і розтлумачили, коли і як його стискати.
Лежу і бачу, як по трубочках починає бігти моя темна венозна кров. Апарат, немов живий організм, періодично видає якісь звуки. Втім, мене навчили, як їх розуміти. З часом пакет наповнюється жовтуватою рідиною – це плазма. А натомість мені також по трубочках повертають мої еритроцити, розбавлені фізрозчином. Апарат задоволено пищить: справу зроблено.
На мене чекає солодкий чай у необме-женій кількості та печиво, а також чесно зароблений «гонорар». На все про все, разом з оформленням документації та обстеженням, я витратила близько години.
Побічні ефекти зі знаком «+»
Під час добровільного експерименту очевидними стали для мене й ще кілька важливих лайфхаків. По-перше, донації передує обов’язкове безкоштовне обстеження (аналіз на 22 по-казники крові, групу та резус-фактор) та заповнення дуже «прискіпливої» анкети (навіть декількох) із важливими запитаннями, а також бесіда з лікарем-терапевтом. Після забору крові її відправляють на детальні дослідження в лабораторію. Через деякий час я отримала результати аналізів на ВІЛ, гепатити В і С та COVID-19, слава Богу, негативні.
Погодьтеся, що такий check-up свого здоров’я при регулярному донорстві (плазму за законом можна здавати щодва тижні, але не більше 12 літрів на рік) досить актуальний у часи тотального затягування з профілактичними оглядами в медзакладах та чималої їхньої вартості.
По-друге, кожного донора окрім напрацювання соціального капіталу очікує грошова компенсація у розмірі 260–400 грн, залежно від об’єму зданої плазми та факту реконвалесценції, тобто наявності антитіл до COVID-19. У моїй крові антитіл до COVID-19 виявлено не було. Поза тим, у плазма-центрі мені розповіли, що деякі люди, які не мали симптомів, мають антитіла в достатній кількості.
По-трете, після донації крові відбувається оновлення та детоксикація організму. Маленька ремарка: наслідуючи досвід європейських країн, в Україні також намагаються створити систему, в якій за донорство не будуть сплачувати. Мовляв, це має не привертати «неблагополучних», а бути справою цілком ідейною. Адже існує статистика, яка свідчить, що показники крові донорів «за гроші» часто гірші, ніж донорів-альтруїстів: аби отримати грошову компенсацію, люди починають приховувати якісь речі або вдаються до брехні.
Поки що в нашій країні з ідейністю не дуже… А виявляти брехунів, принаймні в центрах Biopharma, допомагає ретельне опи-тування та анкетування, спеціально розроблене на базі перехресних питань, що дають змогу своєчасно виявити небезпечні моменти. Наприклад, настороженість завжди викликає наявність татуювання та пірсингу. Вас запитають, як давно вони зроблені, оскільки інфікування могло відбутися під час нещодавньої косметичної процедури, а людина про це може навіть не здогадуватися.
Подолати стереотипи
Раніше, не так вже й давно, донорство розцінювалося як щось небезпечне. Перш за все, страшно було «щось підчепити». Мабуть, люди таки мали рацію.
Як згадує Андрій Радецький, менеджер зі зв’язків із громадськістю Biopharma Plasma Київ і теж донор, його перший досвід здачі крові у сту-дентські роки був негативний:
– У 2011 році у Львові я був волон-тером у громадській організації протидії ВІЛ/СНІД, мав кілька ВІЛ-позитивних друзів, і моє доволі свідоме рішення стати донором тоді нічим не закінчилося. Все через інформацію про те, що якусь знайому знайомої під час переливання крові заразили гепатитом В. Чи було це правдою – не знаю, але така ймовірність на той час існувала і була досить високою. Ставлення Андрія до донорства кардинально змінилося після того, як він доволі важко, з ускладненнями перехворів на COVID-19. – Я почав «ресьорчити» інтернет-простір і дізнався про відкриття плазма-центру Biopharma, – розпові-дає він. – Оскільки ця компанія вхо-дить у світовий альянс, який займається розробкою препаратів для ко-рекції імунітету, зокрема і на основі плазми людей з антитілами до COVID-19, сумнівів у мене вже не було.
Щонайменше двічі на рік Biopharma проходить перевірку якості в іноземних та українських аудиторів. Та все одно подолати стереотипи не-просто, надто коли йдеться про якусь загрозу для здоров’я.
– Так, донорська культура в Україні дійсно на дуже низькому рівні вели-кою мірою через острах людей, що під час донації їх можуть чимось заразити. Це такий собі «привіт» з минулого, – розповідає Ольга Хіоаре, керівник центру Biopharma Plasma Київ та донор з понад десятьма донаціями тільки в київському плазма-центрі. – Ми закуповуємо лише одноразо-ві витратні матеріали – від скарифіка-торів до знезаражувальних серветок. Здоров’я донора для нас понад усе. Тому терапевт не допускає до процедури тих, у кого занижений гемоглобін чи надто високі лейкоцити тощо, або якщо з’ясує, що донація може якось нашкодити добровольцю. Чому ми так піклуємося про донорів? Все просто: немає донора – немає ліків.
Головна мотивація
Центр в Києві відкрився у вересні 2020 року. Він наймолодший з групи плазма-центрів компанії Biopharma, які представлені в Сумах (там на базі міського Центру переливання крові завдяки інвестиціям компанії був створений перший сучасний центр сім років тому), Черкасах, Дніпрі, Харкові, Шостці та Конотопі. Київський центр – це 16 донорських крісел та можливість за один день приймати близько 130 осіб.
Сьогодні база донорів компанії наближається до 4 тис. осіб. «Кадрових», так би мовити, донорів стає все більше. Але їх, як і раніше, не вистачає. Рекомендована ВООЗ кількість донорів на 1 тис. населення – 30.
Верховна Рада запровадила штрафи для донорів, які приховали інформацію про хвороби при здачі крові
В Україні ця цифра становить 10–12.
У «доковідну» епоху плазму для створення своїх унікальних препаратів Biopharma закуповувала за кордоном. Основним її постачальником у світі були і залишаються США – одна з небагатьох країн світу, де на гідному рівні розвинений донорський рух, а донори там отримують низку суттєвих преференцій від держави.
Поки що головною мотивацією для донорства є те, що людина дає матеріал для створення унікального препарату під робочою назвою гіперімунний імуноглобулін.
Що важливо: ефективність його вже доведена, зокрема під час «цитокінового шторму» у коронавірусних хворих. Цей препарат вже включено до протоколів МОЗ для лікування тяжкого перебігу COVID-19. Аналогів такого препарату, який щонайменше у 4 рази збільшує шанси людини вижити, не існує в світі. Гіперімунний імуноглобулін – це свого роду концентрат антитіл, тому необхідна для терапії доза відповідно менша. Це препарат, який неможливо штучно синтезувати: біологічна ріди-на проходить низку складних техно-логічних процесів.
Свій до свого по своє
Biopharma однією з перших у Східній Європі і на пострадянському просторі застосувала міжнародні стандарти якості вірусної безпеки препаратів з плазми донорської крові людини.
Від моменту забору плазми до її використання минає від 3 до 6 місяців: матеріал надходить на переробку, заморожується і чекає своїх результатів аналізів, які виконують двома методами (ПЦР та ІХЛА) на закритих роботизованих системах, де виключе-ний людський фактор. Якщо отримує статус негативного за всіма гемотрансмісійними інфекціями, то маркується, проходить карантин при температурі мінус 20-40 °С і лише після цього спрямовується на завод-фракцинатор, де знову підлягає додатковому вхідному контролю та вірусній інактивації, і лише потім розділяється на фракції.
Верховна Рада ухвалила законопроєкт «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»
Крім того, готовий продукт проходить свій карантин та дослідження на відповідність до сертифікату якості.
– Ми до останнього часу експортували деякі наші препарати в понад 36 країн Азії, Африки та Південної Аме-рики, – продовжує Ольга. – Згідно з нормативами ЄС, до країн-членів ЄС препарати плазми ввозити заборонено. При цьому в пріоритеті – забезпечення препаратами жителів України, надто коли йдеться про новий гіпер-імунний імуноглобулін. Покрити потреби України в ньому ми зможемо не раніше 2025 року. Втім, ні з якої іншої плазми, окрім як з плазми наших співвітчизників або європейців, препарат для нашого ринку ми виготовляти не можемо. Нам не підходить плазма донорів з В’єтнаму, Шрі-Ланки або Індії. Річ у тому, що імуноглобулін містить антитіла до тих вірусів та хвороб, які перенесла людина. У нас, слава Богу, мало хто хворіє на малярію або інші екзотичні недуги, в той час як азіати або африканці стикаються з цим повсякчасно.
А тепер увага: донорство – це не лише безпечно, а й справді корисно. Для тих, у кого високий тиск, в першу чергу. Існує така процедура, як лікувальний плазмаферез. У багатьох клініках він коштує чималих грошей, бо покращує самопочуття і зовнішній вигляд – роботу серцево-судинної системи, печінки, зменшує прояви акне. Часто плазмаферез – чи не єдиний порятунок для людей з алергічними проявами, псоріазом, іншими шкірними захворюваннями. Адже в плазмі містяться білки, що беруть участь у всіх процесах в організмі, зокрема і в запальних. Коли оновлюється плазма після донорства, організм починає виробляти свіжі білки подібно до того, як це відбувається при плазмаферезі. Це своєрідний загальний детокс, який нерідко використовують для схуднення, омолодження та покращення стану шкіри. До того ж при заборі крові вона фільтрується – таким чином виловлюються шкідливі домішки у вигляді холестерину, наприклад. Після донації мо-жете попросити медичну сестру показати вам цей фільтр. Думаю, побачене стане приводом замислитися над своїм способом життя.
Олена ЖОГА для «Містера Блістера»
Читайте також: Blood-байкеры Киева. Как украинские мотоциклисты-волонтеры доставляют донорскую кровь в больницы
