Легенда про фараона
Хвороба котячих подряпин відноситься до інфекційних захворювань із доброякісним перебігом. Вона також відома під іншими назвами: доброякісна регіонарна лімфаденопатія, доброякісний лімфоретикулез, гранульома Молларе, феліноз (від латів. felinus – котячий).
Одна з найдавніших згадок про цю недугу зустрічається в легенді про єгипетського фараона Ехнатона. Згідно з оповідями, коли серед його наложниць з’явилася нова фаворитка-чужинка, законна дружина Ехнатона прекрасна Нефертіті подарувала їй кілька килимів, золоті браслети та кошеня своєї улюбленої кішки. Кошеня виявилося з норовом, любило гратися і дряпатися. І незабаром красуня захворіла. Спочатку довго не гоилися дві почервонілі подряпини на зап’ясті, потім пошкодження на шкірі набрякли і в них скупчився гній. Незабаром з’явився біль у лікті і під пахвою, озноб, що змінився жаром. Загадкова хвороба закінчилася трагічно. Улюбленка фараона залишила світ живих. Палац був занурений у смуток. І тільки мудра і підступна Нефертіті, погладжуючи кошеня, непомітно посміхалася.
У наші дні хвороба не закінчується так фатально, але може призвести до серйозних порушень у стані здоров’я, особливо у дітей.
Збудник-інкогніто
Перші наукові описи хвороби котячих подряпин було зроблено у США та Франції у 30-х роках минулого століття. Однак ідентифікувати збудника захворювання вдалося лише трохи більше 10 років тому. Ним виявилася грамнегативна паличка із загону рикетсій – Bartonella henselae (Бартонелла хенселі). Свою назву вона отримала на ім’я Д. Хенсель, яка виділила збудника після наполегливих (понад 6 тис. висівів!) спроб культивування. До цього довгий час вважали, що хвороба викликається якимось вірусом, або хламідія.
Джерелом інфекції найчастіше є кошенята, у слині, сечі та на лапках яких тривалий час зберігається Bartonella henselae.
Рідше захворювання розвивається після контакту коїться з іншими тваринами – собаками, морськими свинками. Самі домашні улюбленці не хворіють, а носійство Bartonella henselae може тривати кілька місяців. У природі природним резервуаром цієї бактерії є гризуни. В організм свійських тварин вона потрапляє через укуси бліх, які легко переміщаються з одного «господаря» на іншого. Інфікування кішок можливе також, коли вони поїдають здобутих на «полюванні» мишей та щурів.
Дослідженнями останніх десятиліть доведено, що Bartonella henselae може передаватися ще з платтяними вошами людини. Безпосередньо від людини до людини збудник хвороби котячих подряпин не передається. Сприйнятливі до нього всі люди, але частіше хворіють діти та підлітки. Після перенесеного захворювання формується стійкий імунітет.
Як розвивається недуга
Зараження людини Bartonella henselae відбувається при попаданні збудника через пошкоджену подряпинами шкіру або у місці укусу тварини. Значно рідше, у 4–7% випадків, хвороба протікає як залізисто-очної форми, відомої ще як кон’юнктивіт Парино. Розвивається вона при попаданні інфікованої слини тварини в кон’юнктиву, коли діти труть очі брудними руками або після того, як кішка або собака облизала обличчя дитини. Виявляється цей різновид хвороби котячих подряпин найчастіше одностороннім запаленням ока та збільшенням привушних лімфатичних вузлів.
У більшості випадків, у 90% дітей, захворювання протікає типово. У початковому періоді на місці інфікованої і вже загоєної ранки розвивається запальна реакція – «первинне вогнище». Зазвичай він виглядає як невелике ущільнення з обідком гіперемованої шкіри. У центрі ущільнення може утворитися гнійна бульбашка – пустула, яка незабаром розкривається.
Потім по лімфатичних шляхах збудник хвороби проникає в регіонарні лімфатичні вузли та призводить до їх збільшення та запалення. Цей етап хвороби називається періодом розпалу, оскільки підвищується температура тіла та з’являються ознаки інтоксикації. Нерідко запалення у лімфатичних вузлах стає гнійним і тоді доводиться звертатися за допомогою до хірургів.
У багатьох хворих спостерігається збільшення печінки та селезінки, короткочасні висипання на шкірі за типом вузлуватої еритеми та повторні підйоми температури тіла (поворотна лихоманка). Реакція з боку лімфатичної системи – лімфаденопатія – може зберігатися протягом кількох місяців і навіть років. У поодиноких випадках хвороба котячих подряпин може протікати атипово – у вигляді енцефаліту, менінгіту, поліневриту, атипової пневмонії, остеомієліту тощо.
Зазвичай діагноз встановлюють за характерними симптомами та вказівкою на контакт з кішкою та кошенятами.
На жаль, виявлення Bartonella henselae методом полімеразної ланцюгової реакції в Україні поки що широко не проводиться. Використовуються серологічні методи діагностики, що дозволяють виявити в крові хворих специфічні антитіла класів IgA, IgM та IgG до збудника захворювання.
Особливості терапії та профілактики
Хвороба котячих подряпин у більшості випадків протікає доброякісно. Можливе самовилікування через 2-6 місяців після інфікування. При важких формах та розвитку абсцесів у лімфатичних вузлах показана антибактеріальна терапія. Найбільш ефективні макроліди. Фахівці покладають великі надії на телітроміцин. Це перший представник кетолідів – нового макролідного класу антибіотиків.
Велику роль у профілактиці хвороби котячих подряпин відіграє дотримання правил утримання тварин. Необхідно постійно оглядати своїх вихованців, щоби вчасно виявити у них бліх. Купати тварин слід зі спеціальними дезінфікуючими шампунями і в теплу пору року надягати їм нашийники, що захищають від бліх та іншої живності.
Дуже важливо нагадувати покупцям аптек, що в домашній та дачній аптечці завжди мають бути антисептичні засоби для обробки подряпин, садна та порізів. Користуватися цими медикаментами слід негайно ушкодження поверхні шкіри.
ДОВІДКА
Основні ознаки хвороби котячих подряпин:
- характерний епідеміологічний анамнез (контакт із кішкою);
- наявність первинного вогнища у місці влучення інфекції;
- збільшення регіонарних лімфовузлів;
- тривала лихоманка;
- ознаки інтоксикації.
