Відчуваєте слабкість і нудоту після їжі? Основні причини та рішення

Можливі причини

Декілька факторів можуть спричиняти відчуття слабкості та нудоти після їди:

1. Низький рівень цукру в крові (гіпоглікемія). Якщо ваш організм виробляє занадто багато інсуліну після їди, рівень цукру в крові може швидко впасти, що зумовлює такі симптоми, як слабкість, запаморочення та нудота.
2. Харчова непереносимість чи алергія. Вживання продуктів, які ваш організм не може правильно перетравити або на які виникає неправильна імунна реакція, може призвести до нудоти, здуття живота та занепаду сил.
3. Шлунково-кишкові розлади. Синдром подразненого кишечника (СРК), запальні захворювання кишечника та целіакія можуть спричинити цілу низку неприємних симптомів, включно з нудотою та слабкістю після їди.
4. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ). Коли кислота зі шлунка потрапляє в стравохід, це може спричинити печію, нудоту та відчуття переповнення або здуття живота.
5. Занадто швидкий прийом їжі або переїдання. Вживання великих порцій або квапливість за столом може призвести до нетравлення шлунка, здуття живота та нудоти.

Коли слід звернутися до лікаря

Якщо дискомфорт після їди виникає зрідка, немає приводу хвилюватися, але постійні або важкі симптоми можуть вказувати на наявність проблеми зі здоров’ям. Проконсультуйтеся з лікарем, якщо вас турбують:

• Часті напади слабкості чи нудоти після їди
• Симптоми, що заважають повсякденній діяльності
• Ненавмисне схуднення
• Кров у випорожненнях
• Сильний біль у животі

Лікар проведе обстеження, щоб виявити причину ваших симптомів та порекомендувати відповідне лікування.

Акцент на симптоми: дієта та зміни способу життя

Прості зміни у звичках харчування можуть полегшити слабкість та нудоту після їжі:

1. Їжте менше та частіше. Замість трьох прийомів їжі протягом дня їх має бути п’ять чи шість зі зменшеними порціями, щоб не перевантажувати систему травлення.
2. Ретельно пережовуйте. Їжте не поспішаючи, це допоможе травленню і запобігатиме таким симптомам, як здуття живота і нудота.
3. Визначте продукти-тригери та уникайте їх. Ведіть харчовий щоденник, щоб виявити конкретні продукти або інгредієнти, які посилюють симптоми, наприклад молочні продукти, глютен або продукти з високим вмістом жиру.
4. Підтримуйте гідробаланс. Пийте багато води між їдою, щоб допомагати травленню і уникати зневоднення, яке може спровокувати слабкість і запаморочення.
5. Справляйтеся зі стресом. Тривожність, негативні емоції можуть посилити проблеми із травленням, тому практикуйте методи релаксації, наприклад глибоке дихання, медитацію або йогу, щоб покращити загальне самопочуття.

Роль пробіотиків і травних ферментів

Полегшити симптоми можуть пробіотики або травні ферменти.

• Пробіотики. Ці корисні бактерії допоможуть відновити в кишечнику баланс мікробіома, який відіграє важливу роль у травленні та засвоєнні поживних речовин. До продуктів, багатих на пробіотики, належать йогурт, кефір, квашена капуста і кімчі, також можна приймати дієтичні добавки з пробіотиками.
• Травні ферменти. Якщо ваш організм важко сприймає деякі продукти, то дієтичні добавки з травними ферментами можуть поліпшити травлення і зменшити здуття живота і нудоту.

Однак перед початком прийому добавок обов’язково проконсультуйтеся з лікарем.

Ще одна причина неприємних відчуттів – демпінг-синдром

Як бачите, існує безліч причин, через які людина може відчувати нудоту та слабкість після їди. Якщо стан не покращується при зміні раціону, винуватцем може бути демпінг-синдром .

Що таке демпінг-синдром?

У здорових людей їжа переміщається зі шлунка до кишечника протягом кількох годин. Однак при демпінг-синдромі (від англійського слова «dumping») недостатньо перетравлена їжа надто швидко надходить (“викидається”) зі шлунка в перший відділ тонкого кишечника – дванадцятипалу кишку. Концентрований хімус (напіврідкий вміст шлунка) спричиняє хімічне, фізичне та осмотичне подразнення слизової оболонки дванадцятипалої кишки, що, своєю чергою, призводить до різкого збільшення кровотоку в тонкому кишечнику. Цей процес супроводжується зниженням кровопостачання головного мозку, нижніх та верхніх кінцівок, а також гіповолемією, тобто зменшенням загального обсягу крові, яка циркулює в організмі.

Ознаки раннього демпінг-синдрому

• Напади загальної слабкості після їди
• Відчуття здуття та розпирання в епігастральній зоні
• Запаморочення
• Тахікардія
• Ядуха
• Пітливість
• Шум у вухах
• Тремтіння в кінцівках
• Погіршення зору

Іноді ці симптоми досягають такої інтенсивності, що людина просто змушена лежати, щоб не впасти і не знепритомніти. Деякі відчувають болісні спазми, страждають від нудоти або блювання, а також від діареї.

Чинники ризику раннього демпінг-синдрому

Ранній демпінг-синдром найчастіше виникає як ускладнення після хірургічних втручань, таких як резекція шлунка, езофагектомія (видалення частини стравоходу), операція шлункового шунтування. Він спостерігається приблизно у 15-30% прооперованих пацієнтів і часто проявляється не відразу, а через кілька років після хірургічного втручання.

Демпінг-синдром може бути пов’язаний з анатомічними особливостями пілоричного сфінктера між шлунком і дванадцятипалою кишкою, а також з деякими захворюваннями, що порушують його нормальну функцію. Часто він виникає при функціональній диспепсії, коли через підвищену скорочувальну здатність шлунка його вміст занадто швидко потрапляє в дванадцятипалу кишку.

Вплив на всмоктування поживних речовин

Демпінг-синдром не лише погіршує самопочуття, а й порушує засвоєння різноманітних поживних та біологічно активних речовин. Зокрема, він може спричинити дефіцит вітаміну B₁₂, фолієвої кислоти, заліза (призводить до анемії), кальцію (призводить до остеопорозу). Тому людям, які страждають на цю патологію травлення, призначають вітамінно-мінеральні комплекси.

Пізній демпінг-синдром

Пізній демпінг-синдром має дещо іншу природу. Він також пов’язаний з прискореним просуванням вмісту шлунка, але його пусковий механізм полягає в тому, що у відповідь на надходження в кишечник великої кількості їжі, особливо вуглеводів, підшлункова залоза починає інтенсивно виробляти інсулін – гормон, який допомагає організму засвоювати цукор з їжі.

Підвищення рівня інсуліну призводить до різкого падіння рівня цукру в крові протягом 2-3 годин після їди, зумовлюючи розвиток стану, відомого як постпрандіальна гіпоглікемія. Вона зазвичай супроводжується тими самими симптомами, як і ранній демпінг-синдром: слабкістю, запамороченням, тахікардією, підвищеним потовиділенням. Характерною особливістю цього стану є непереборне відчуття голоду.

Пізній демпінг-синдром зазвичай пов’язаний із цукровим діабетом та рядом інших гормональних порушень, а також із прийомом деяких лікарських препаратів, що стимулюють функцію підшлункової залози. А якщо у пацієнта є ще й функціональна диспепсія, він може відчувати одночасно і ранні, і пізні симптоми захворювання.

Діагностика демпінг-синдрому

Щоб діагностувати демпінг-синдром, лікар повинен спочатку зібрати повний медичний та сімейний анамнез (анатомічні дефекти пілоричного сфінктера часто передаються у спадок), а також провести низку обстежень. Ранню форму можна виявити за допомогою спеціального демпінг-тесту – вимірювання артеріального тиску та частоти серцевих скорочень до та після їди. Якщо він дає позитивний результат, пацієнту може бути призначене рентгенологічне дослідження шлунка з барієвим контрастом або сцинтиграфія для підтвердження діагнозу. Пізній демпінг-синдром виявляють за допомогою тесту на толерантність до глюкози на додаток до інших методів.

Лікування демпінг-синдрому

У більшості випадків прояви демпінг-синдрому можна усунути, змінивши харчування та спосіб життя. Основні правила такі:

• Не переїдайте, підводьтеся з-за столу, коли ще не зовсім наситилися.
• Їжте не тричі на день, а п’ять-шість разів невеликими порціями.
• Не пийте воду під час їди, тому що занадто великий об’єм і вага вмісту шлунка чинитиме сильний тиск на пілоричний сфінктер, прискорюючи перехід хімусу в дванадцятипалу кишку.

Дотримуючись цих рекомендацій та працюючи з лікарем, більшість пацієнтів можуть позбутися неприємних ознак демпінг-синдрому.

Про автора

Тетяна Мельник журналіст у сфері охорони здоров'я в Mister Blister, що спеціалізується на правовому та регуляторному аналізі сектору охорони здоров'я в Україні. Закінчивши медичний факультет Вінницького національного університету, Тетяна використовує свій досвід практикуючого лікаря для забезпечення глибокого, критично проаналізованого висвітлення подій. Її експертиза ґрунтується на практичній клінічній роботі в Києві та досвіді медичних досліджень.