У людському організмі налічується близько 150 суглобових сумок, але бурсит вражає, як правило, колінний, ліктьовий, плечовий суглоб, а також суглоби стопи в зоні Ахіллова сухожилля і біля основи великого пальця.
Що таке бурсит?
Близькосуглобові сумки, або бурси (від лат. bursa – сумка), є невеликими сплощені мішечки, що охоплюють суглобові кінці розташованих поруч кісток. Вони покривають суглоби та зони, де м’язи та сухожилля примикають до скелета. Зовнішня оболонка суглобових сумок є продовженням окістя прилеглих до суглоба кісток і має волокнисту структуру. Зсередини вони вистелені оболонкою, яка синтезує синовіальну рідину, що виконує роль мастила. Її головне завдання – зменшувати тертя, захищати кістки та хрящі від надлишкового тиску та забезпечувати гладке ковзання всіх рухомих частин суглобів. Разом з тим бурси є однією з найчутливіших і вразливіших ланок опорно-рухового апарату, саме їх стан часто лежить в основі захворювань, що обмежують рухливість. Так, запалення та подальше розростання в синовіальній оболонці сполучної тканини характерні для артриту, недолік або зміна складу синовіальної рідини – для остеоартрозу. Ізольоване запалення навколосуглобової сумки називають бурситом. Це захворювання може бути зумовлене інфекційно-запальними процесами, надмірним фізичним навантаженням, травмою. Вирізняють і звані вторинні бурсити, пов’язані з іншими захворюваннями, наприклад вальгусной деформацією стопи, ревматизмом, подагрою.
Основні фактори ризику
Причиною неінфекційного бурситу зазвичай стають травми або мікротравми, викликані рухами, що постійно повторюються. Саме тому багато видів бурситу тісно пов’язані з професійною діяльністю, хобі та спортом. Так, запалення сумки, розташованої над колінною філіжанкою, яке також називають «коліном покоївки» або «коліном священика», виникає після падіння або тривалого стояння на колінах. Бурса, що знаходиться нижче колінної чашки, найчастіше страждає в результаті невдалого приземлення при стрибку з висоти на випрямлені ноги і називається “коліном стрибуна”.
Ушкодження синовіальної сумки плеча може спровокувати підвищене фізичне навантаження. Такий бурсит часто виникає у відвідувачів тренажерних залів, які не приділяють належної уваги розминці та розігріву м’язів перед силовим тренуванням. А ахіллобурсит (п’ятковий) часто пов’язують із незручним і занадто вузьким взуттям або високим підбором.
Запалення підшкірної ліктьової сумки, чи «лікоть студента», є чи не професійним захворюванням тих, чия діяльність пов’язана з опорою ліктя на жорстку поверхню: офісних працівників, художників, дизайнерів, граверів, креслярів. Ще один різновид ліктьового бурситу – «лікоть тенісиста» – пов’язаний з регулярним повторенням тих самих силових рухів, що непомітно травмують суглоб. Небезпеку для міжкісткової ліктьової сумки є не тільки тенісною ракеткою, а й граблами, лопати, рубанок, ножівкою, гантелі і навіть пензлем і олівцями.
Бурсит кульшового суглоба також зазвичай пов’язаний з рухами, що повторюються, наприклад, з їздою на велосипеді, бігом або спортивною ходьбою. Втім, він може з’явитися і через тривале перебування в положенні стоячи, при якому суглоб і бурс зазнають постійного тиску. Наражаються на ризик і люди, що мають сидячу роботу – у них великий ризик запалення синовіальної сумки, розташованої між сідничним бугром і сідничним м’язом, яке також відоме під назвою «сідло ткача».
Ще одним фактором ризику для цього захворювання є надмірна вага. Так, вертлужний бурсит, що локалізується у верхній частині стегнової кістки, і «гусячий бурсит» – запалення сумки на внутрішній нижній стороні коліна, найчастіше зустрічаються у людей, які страждають на ожиріння. Певну роль грає вік. Після 40 років зв’язки стають менш еластичними та пружними, отже, шанси отримати травму, що спровокує захворювання, зростають.
Спокій, холод та НПЗЗ
Фактори, що викликають бурсит, нерідко впливають на організм людини роками, а спровокувати розвиток захворювання може звичайне переохолодження або банальна застуда в осінньо-зимовий період. Гострий бурсит, зазвичай, починається з появи набряклості та еритеми, тобто. почервоніння шкіри навколо суглоба. На цьому етапі припухлість може бути безболісною та не заважати вільному руху суглоба. Однак якщо не вживати жодних заходів, згодом вона збільшується в обсязі, викликаючи відчуття дискомфорту та біль, і почне ускладнювати рухи. Іноді гострий бурсит супроводжується лихоманкою та симптомами інтоксикації: головним болем, загальною слабкістю, пітливістю, апатією, втратою апетиту.
Хронічний бурсит розвивається поступово протягом декількох місяців. Він проявляється лише невеликою округлою припухлістю у районі пошкодженого суглоба. У цьому шкіра з нього рухлива і змінена, функція кінцівки не порушена. Про загострення хронічного процесу може свідчити збільшення кількості рідини у порожнині суглобової сумки.
Найчастіше якщо бурсит не ускладнений, він проходить самостійно, але відвідати лікаря все-таки необхідно. По-перше, це дозволить виключити наявність у синовіальній рідині бактеріальної інфекції та запобігти розвитку гнійного запалення, а по-друге, зменшить шанси переходу хвороби у хронічну рецидивну форму, через що в суглобі можуть з’явитися рубцеві спайки, що обмежить його рухливість.
Діагностика бурситу, зазвичай, бракує труднощів, і консультації в ортопеда чи хірурга виявляється досить. Щоб унеможливити наявність супутніх захворювань, у деяких випадках лікар може призначити УЗД або рентгенографію хворого суглоба, а для встановлення характеру бурситу – провести пункцію порожнини суглобової сумки. Взяту з бурси рідину відправляють на аналіз, який дозволяє визначити, чи є причиною запалення інфекція. Якщо результат позитивний, пацієнту призначають курс антибактеріальної терапії, в інших випадках медикаментозне лікування бурситів зводиться до застосування нестероїдних протизапальних засобів як загальної, так і місцевої дії, наприклад, ібупрофену в поєднанні з топічними формами німесуліду, диклофенаку та ін.
Загальне правило в лікуванні будь-якого типу бурситу – забезпечити травмовану ділянку спокій та обмежити рухливість пошкодженого суглоба, оскільки рух сухожиль і м’язів над бурсою посилює її запалення. Для цього можна використовувати бандаж або еластичний бинт, хоч у деяких випадках хірург накладає гіпсову пов’язку. Для зняття набряку при гострому травматичному бурсіті застосовують холод, а для лікування та профілактики хронічного захворювання – компреси, проте це потрібно робити з обережністю, оскільки тепло категорично протипоказане при бактеріальному бурсіті.
Якщо в суглобовій сумці накопичилося занадто багато ексудату, хірург може видалити її за допомогою шприца, що дозволить послабити тиск на навколишні тканини і полегшити біль. Ін’єкції анестетиків зі стероїдами у запалену сумку допомагають зменшити запальний процес. Іноді, при стійкому або рецидивному бурсіті, може знадобитися хірургічне висічення запаленої бурси.
Профілактикою захворювання служить виключення навантажень, що призвели до його розвитку. Нерідко рекомендується носіння ортопедичних пристосувань, наколінників або налокітників, особливо якщо рухи, що травмують, пов’язані з роботою. Крім того, при бурсіті застосовуються фізіотерапія та лікувальна фізкультура, вони допомагають відновити рухливість суглоба та оптимізувати роботу м’язів та зв’язок, щоб уникнути рецидивів хвороби.
