Проба Манту
Найвідомішим способом виявлення туберкульозу є проба Манту, яка має ім’я свого творця, французького лікаря Шарля Манту. За минулі з тих пір 110 років для цієї проби застосовувалися різні типи туберкуліну, але сьогодні найактуальнішим є туберкулін PPD, що є складною сумішшю антигенів з інактивованих нагріванням фільтратів збудників людського (Mycobacterium tuberculosis) і бичачого (Mycobacterium bovis) туберкульозу.
Проба Манту застосовується для діагностики туберкульозної інфекції на підставі місцевої індурації, що з’являється, тобто. ущільнення шкіри. Її оцінюють як мінімум через 48 годин після внутрішньошкірного введення туберкуліну. Індурація менше 5 мм у діаметрі, як правило, не має значення, 10 мм – вказує на можливе зараження туберкульозом, особливо якщо пацієнт потрапляє до групи ризику, наприклад, контактує з людиною, яка має відкриту форму туберкульозу. При індурації в 15 мм або появі виразок і гнійників зараження туберкульозом можливе.
Проте навіть позитивна проба Манту не означає наявності хвороби. Вона відображає лише ступінь реакції антиген – антитіло, яка говорить про те, що людина мала контакт із збудниками туберкульозу. Більш того, через низьку специфічність (багато протеїнів PPD можна виявити у різних видів мікобактерій) цей тест часто дає хибнопозитивні і хибнонегативні результати. Значний розмір індурації може свідчити про інфікування мікобактеріями туберкульозу (палочками Коха) у минулому.
Існує думка, що реакція Манту не має діагностичного значення, якщо попередньо було проведено вакцинацію БЦЖ. Підраховано, що зменшення частоти ревакцинації призводить до скорочення числа позитивних проб Манту вдвічі, а сильно виражених – у сім разів. Крім того, цей тест не дає жодних відомостей про поширення чи локалізація захворювання.
Пробу Манту, як правило, проводять дітям та підліткам, коли основним завданням діагностики є визначення самого факту інфікування. Справа в тому, що в ранньому віці через це висока ймовірність розвитку патологічного процесу. Для дорослих носійство мікобактерій вважається звичайним, ризик збільшується з віком. На пострадянському просторі від 70 до 90% людей до 40 років життя інфіковані паличками Коха. У разі погіршення соціальних умов або різкого ослаблення імунітету захворіти ризикує кожен десятий носій.
Аналіз мокротиння
Аналіз рідини, що відокремлюється при кашлі, що дозволяє діагностувати активний туберкульоз легень, найчастіше проводиться методом мікроскопії мазка. Без додаткових досліджень цей аналіз може дати лише два результати: “КУБ (кислотостійкі бактерії) позитивні” або “КУБ негативні”.
Щоб підвищити точність діагностики, частинки мокротиння наносять на предметне скло і забарвлюють методом Циля-Нільсена. При цьому мікобактерії туберкульозу набувають червоного кольору, а більшість інших мікроорганізмів – синій. Цей метод найбільш простий, швидкий і дешевий, однак у нього є недолік: при ранній стадії захворювання, а також у дітей результат часто буває помилково-негативним.
Мокроту також часто піддають імуноферментному аналізу (ІФА), який дозволяє швидко визначити наявність специфічних антигенів, проте він вказує лише на інфікування, а не саме захворювання.
Для виявлення збудників туберкульозу в харкотинні також часто застосовують метод ВАСТЕС, який, по суті, є вдосконаленим та автоматизованим варіантом класичного культурального аналізу або бакпосіву. Мокроту розбавляють живильним середовищем, після чого отриманий розчин поміщають в апарат, який створює оптимальні умови для вирощування штаму бактерій. У міру їхнього зростання починає вироблятися вуглекислий газ, який з’єднується зі спеціальним барвником. Цей процес фіксується датчиками, що визначають індекс флюоресценції, який говорить про те, які мікроорганізми присутні в досліджуваному зразку.
Усі перелічені методи дослідження мокротиння мають один загальний недолік. Вони можуть давати хибнопозитивні або хибнонегативні результати. Найточнішим же способом виявити туберкульоз у мокротинні вважається полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), яка виявляє ДНК паличок. Вона дозволяє визначити не лише сам факт присутності, а й кількість збудників туберкульозу у харкотинні. До групи БК+ відносять людей, які є активними видільниками мікобактерій. Якщо ж мокротиння містить одиничні бактерії, людина належить до групи БК- і не становить небезпеки для оточуючих. Теоретично ПЛР може виявити збудників туберкульозу з достовірністю в 100%, проте, як і решта методів дослідження мокротиння, він може давати неправильні результати через помилки, допущені при збиранні та зберіганні матеріалу.
Слід пам’ятати, що посуд для мокротиння має бути стерильним, а перед його збором потрібно обов’язково почистити зуби, щоб у зразок не потрапили мікроорганізми з порожнини рота.
Додаткові дослідження
Туберкульоз легень – найпоширеніша, проте далеко не єдина форма захворювання, яке викликається паличками Коха. Ця хвороба може вражати кістки, деякі внутрішні органи, залози, лімфовузли, слизові оболонки, шкіру та навіть очі. У таких випадках «зловити» туберкульоз допомагають лабораторні дослідження. Так, за його наявності загальний аналіз крові покаже анемію та підвищення рівня лейкоцитів (зсув лейкоцитарної формули вліво) разом із прискореною швидкістю осідання еритроцитів (ШОЕ). Виявити антитіла до туберкульозу, присутні в крові, дозволить імуноферментний аналіз, а підтвердити діагноз можна за допомогою ПЛР. Його чутливість така висока, що в деяких випадках цей аналіз дозволяє виявити туберкульоз навіть тоді, коли всі інші методики показують негативний результат.
Крім того, існують і специфічні дослідження, які призначають за підозр на певні види туберкульозу. Наприклад, при ураженні нирок та сечовивідних шляхів у загальному аналізі сечі можуть бути виявлені ознаки амілоїдозу – білок, еритроцити, циліндри. У ситуаціях, коли досліджувати біологічні рідини за допомогою інших аналізів неможливо, наприклад у разі млявого туберкульозу кісток, призначають гістологічне дослідження (біопсію). Для цього у пацієнта беруть невеликий фрагмент тканин, які потім піддають мікроскопічному та цитологічному вивченню.
Хоча найчастіше на туберкульоз хворіють ті, хто живе в поганих побутових умовах або веде асоціальний спосіб життя, ця хвороба вражає і цілком благополучних людей. Наприклад, недуга може розвинутися і натомість значного послаблення імунітету, що нерідко спостерігається після вагітності чи перенесених інфекційних захворювань.
Характерними ознаками туберкульозу є слабкість, нічна пітливість, втрата апетиту та ваги, субфебрильна температура, збільшення лімфовузлів, а також кашель, що триває понад два тижні. За таких симптомів найкраще відразу здати аналізи, а також зробити рентген або комп’ютерну томографію легень. Ці методи значно інформативніші, ніж флюорографія. Вони дозволяють отримати знімки легкої високої якості в різних проекціях, що полегшує виявлення візуальних ознак туберкульозу, особливо на ранніх стадіях.
