Скасований вирок
З 1960-х років минулого століття в спеціалізованій науковій літературі почали з’являтися описи випадків синдрому Перегріна – зникнення гістологічно підтвердженого раку в пацієнтів, яких лікували неналежним чином або ж узагалі не проходили жодної протипухлинної терапії. Регрес раку в них був повним (не стало первинного вогнища хвороби та метастазів) або частковим (“розсмокталося” те чи інше), а ремісія сягала приблизно 10 років. Синдром Перегрина зафіксовано за хоріокарциноми, гіпернефроми, лейкемії, нейро- і ретинобластоми, лімфоми, меланоми, раку молочної залози тощо.
Фахівці зазначають, що більше шансів на одужання у хворих з пухлинами, що містять ембріональні тканини. Так, нейробластома, що вражає переважно дітей раннього віку, формується з незрілих клітин симпатичної нервової системи, що мутували і контролюють роботу внутрішніх органів. Зазвичай нейробластома утворюється в ділянці нервових сплетінь хребта (на рівні живота, таза, грудей і шиї). Зачіпаючи або здавлюючи ту чи іншу його частину, вона може стати причиною порушення, наприклад, функції ніг або сечового міхура. Однак у малюків до року досить часто фіксують спонтанне зникнення нейробластоми. Трапляється це і з дітьми старшого віку, навіть коли захворювання сягнуло третьої стадії розвитку з чотирьох можливих. Вочевидь, вмикаються чинники, які контролюють розвиток організму, які змушують ембріональні нейробласти трансформуватися в зрілу нервову тканину, що веде до усунення пухлини.
Багато онкологів з великим стажем роботи можуть описати хоча б один випадок синдрому Перегрина зі своєї практики. І жоден по-справжньому хороший лікар не скаже, що ось цей конкретний пацієнт, нехай навіть із запущеною формою патології – безнадійний. У цьому плані показова історія, що сталася з Миколою Войновичем, батьком відомого письменника Володимира Войновича. У літньої людини з пухлиною на шиї діагностували рак кореня язика в останній стадії. Його відмовилися брати на лікування у двох лікарнях, а в третій лікар все ж вирішив провести курс радіотерапії. “Ми сподівалися на диво, але не на таке швидке, – писав пізніше Войнович у мемуарах “Автопортрет: Роман мого життя”, у розділі “Скасований вирок”. – Пухлина стала зникати на очах і через два тижні зникла зовсім. З діагнозом “практично здоровий” батька виписали з лікарні”. Через три роки стався рецидив, опромінення довелося повторити. Після цього Микола Войнович “прожив ще 15 років і помер не від раку”.
Синдром Перегрина: менше краплі в морі
Загалом кількість достовірно підтверджених випадків синдрому Перегрина сягає приблизно тисячі. Це менше, ніж крапля в морі, якщо оцінити цифри статистики ВООЗ: щороку у світі онкозахворювання вражають приблизно 15 млн людей, а помирають від цієї недуги 8-9 млн. Однак сам факт наявності такого явища свідчить про можливість ефективної боротьби з раком, незалежно від його форми, стадії та локалізації.
В організмі кожної здорової людини щодня утворюються сотні злоякісних клітин, але система протипухлинного захисту, що включає імунні, клітинні та інші механізми, їх розпізнає і знищує. Під впливом несприятливої спадковості, канцерогенів, що надходять з їжі та довкілля, нездорового способу життя, через розвиток імунодефіциту – через ті чи інші причини в складній системі контролю за раковими клітинами відбувається збій, що може призвести до розвитку хвороби. Однак у кожному організмі існують приховані резерви для відновлення норми. Іншими словами, надія на синдром Перегрина є у будь-якого пацієнта.
Поки ж у суспільстві побутує страх щодо онкопатологій, чому сприяють стійкі міфи: причина раку в кожному конкретному випадку не відома, лікування його безрезультатне, а за хворого відповідають тільки лікарі, сам він нічого зробити не може. Насправді фактори ризику злоякісних пухлин досить добре вивчені. Це, наприклад, вік від 55 до 75 років, коли вже є ті чи інші хронічні хвороби, які людина “заробила” своїм способом життя (куріння, зловживання алкоголем, червоним м’ясом тощо). До речі, низка фахівців вважає рак найхронічнішою хворобою, адже багато пухлин формуються роками і навіть десятиліттями. Передує ж цьому регулярне ушкодження тканин певного органу чи системи на клітинному рівні якимись негативними чинниками – інфекціями, токсинами, канцерогенами, власними рецепторами, ферментами, що неправильно функціонують, тощо.
Так, безпосередня причина раку шийки матки – вірус папіломи людини (ВПЛ) – є у 70-90% жінок репродуктивного віку. Однак захворювання він спричиняє лише у 0,010-0,015% з них. Зелене світло ВПЛ дають пошкодження шийки матки хламідіозом, кандидозом, ерозіями, частими абортами тощо. У результаті на слизовій з’являються “неправильні” клітини (дисплазія), тобто спочатку розвивається передраковий стан, а потім без лікування він може перейти в онкопатологію. Аналогічно йдуть справи і з раком шлунка: він не виникає, якщо з травленням і самопочуттям усе ідеально, а стає наслідком гастриту або виразкової хвороби шлунка, тобто систематичного пошкодження його слизової оболонки.
Невиліковність раку теж давно спростована. Багато що залежить від того, на якій стадії його виявлено. Так, статистика Європейської асоціації раку шийки матки (ЕССА) свідчить, що за своєчасного виявлення це захворювання вдається перемогти в 98% випадків. Просто треба бути уважними до свого стану та самопочуття. Навіть якщо ніщо не турбує, кожні шість місяців жінкам слід відвідувати гінеколога і всім робити флюорографію хоча б раз на два роки, проходити інші обстеження, які призначить терапевт. Особливо важливо вчасно звернутися до лікарів у разі появи швидкої стомлюваності, втрати апетиту та різкого схуднення, підвищення температури тіла без видимих причин, появи припухлостей, запалень, ущільнень і зміни вигляду шкіри.
Радикальна ремісія
Синдром Перегріна детально вивчала Келлі Тернер – дослідник у сфері онкології, доктор філософських наук з Університету Каліфорнії (США). Протягом 10 місяців вона спілкувалася більш ніж із сотнею людей – тими, хто позбувся раку, а також з їхніми лікарями та цілителями в різних країнах (Китай, Японія, Таїланд, Індія, Англія, Замбія тощо). Крім того, Тернер проаналізувала інформацію про більш ніж тисячу випадків із лікування пацієнтів від раку та виділила близько 75 чинників, які могли привести їх до одужання. Потім дослідниця визначила дев’ять факторів, які згадував практично кожен її респондент:
- кардинальна зміна раціону харчування на користь здорової їжі;
- прийом вітамінів і лікарських трав;
- уміння позбуватися пригнічених емоцій;
- переважання позитивного настрою;
- підтримка близьких;
- пізнання свого внутрішнього світу;
- турбота про своє здоров’я;
- сильне бажання жити;
- використання інтуїції.
Результати своєї роботи, а також дивовижні історії людей, які перемогли рак, Келлі Тернер докладно описала в книзі “Радикальна ремісія. 9 ключових факторів для повного одужання”.
Ця книжка стала бестселером на Заході й торік була опублікована російською мовою. У ній багато цікавих і корисних спостережень, наприклад, такі: “Слово “пацієнт” походить від латинського patiens – “той, хто терпить, страждає, підкоряється”… Працюючи консультантом у багатьох онкологічних лікарнях, я зрозуміла, що пацієнти, які уважно слухають лікаря і дотримуються його рекомендацій, вважаються “хорошими”, тоді як “надокучливими” заведено називати тих, хто ставить багато запитань, проводить власне дослідження або, що ще гірше, не підкоряється вказівкам лікаря… Люди, які зуміли позбутися раку, – це і є ті самі “надокучливі” пацієнти, які не слідували сліпо вказівкам лікаря, а брали активну участь у процесі свого лікування”.
