Школа кількісних методів внесла в теорію управління, яка будувалася на міркуваннях і спостереженнях, моделі, символи, формули і кількісні значення.
Школа кількісних методів: становлення
Основоположником школи кількісних методів заведено вважати Леоніда Канторовича, “найневідомішого” Нобелівського лауреата радянських часів. Він народився 1912 року в Петербурзі і ріс вундеркіндом. У 14 років Леонід склав випускні іспити середньої школи і вступив на математичний факультет університету, а у 18 років уже закінчив навчання у виші, його зарахували до аспірантури, він почав викладати і займатися науковою роботою.
На початку 1939 року до Леоніда Канторовича, який на той час став відомим математиком, звернувся знайомий, керівник тресту. Він поставив ученому запитання, чи можна оптимізувати виробництво без додаткових витрат? Завдання зацікавило вченого, і він зрозумів, що подібні питання виникатимуть щоразу за необхідності економно використовувати обмежені ресурси. Того ж року він розробив математичний метод розв’язання поставленої задачі, названий пізніше “лінійним програмуванням”, і видав брошуру “Математичні методи організації та планування виробництва”. Багато економістів визнали цю роботу геніальною, але влада не оцінила її, оскільки вона не вкладалася в “марксистську економічну теорію”.
Дослідження операцій
За допомогою математичних рівнянь можна описати різні бізнес-процеси і відносини між ними. Сам Леонід Канторович почав з оптимізації випуску продукції – створив математичний апарат, що дає змогу розрахувати, як правильно розподілити ресурси (сировина, працівники, електрика тощо) між виробничими лініями, що мають різну продуктивність, щоб отримати максимальний прибуток або максимально скоротити витрати.
Лінійне програмування допомагає розв’язувати безліч прикладних задач, зокрема й тих, що виникають у роботі аптеки. Наприклад, побудувавши модель управління товарними запасами, можна з математичною точністю дізнатися, яка саме кількість упаковок того чи іншого препарату має бути в аптеці, щоб, з одного боку, звести до мінімуму негативні наслідки нагромадження товарів, що виражаються у витратах, а з іншого – усунути ризик втрат, пов’язаних із недостатнім рівнем запасів.
Ще одна практична сфера застосування, яку охопила школа кількісних методів, – використання моделі оптимального обслуговування. У окремому випадку вона дасть змогу визначити оптимальну кількість кас у торговельному залі, щоб очікування в черзі для клієнтів не було надто довгим, і водночас, щоб каси не простоювали без роботи.
Теорія прийняття рішень
Одним із найважливіших напрямів, у яких розвивалася школа кількісних методів, стала теорія ухвалення рішень. Ця галузь дослідження зосередилася на тому, як за допомогою математики, статистики, економіки та психології вивчити, а потім і прорахувати те, як люди роблять вибір, а також шукають способи досягнення бажаного результату. Як і в методі, спочатку розробленому Канторовичем, у теорії ухвалення рішень спочатку будували моделі та алгоритми ухвалення рішень, задавали певні параметри, а потім задіяли математичний апарат. Так встановили безліч цікавих закономірностей і зрозуміли, як саме люди приймають рішення в ситуаціях невизначеності, високого ризику, обмеження часу тощо. Усі ці дані знайшли широке застосування не тільки в менеджменті, а й у маркетингу, банківській справі, військовому секторі, політиці та безлічі інших сфер.
