Час від часу печію відчуває кожен, але деякі люди страждають від неї місяцями і навіть роками. Нічна печія, яка виникає під час сну і часом перериває його, а також постпрандіальна печія, яка з’являється після їди, під час нахилу або в положенні лежачи, є головними симптомами гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Оскільки для терапії цього захворювання використовують головним чином безрецептурні препарати, саме фармацевтам найчастіше доводиться консультувати пацієнтів із цією недугою.
Механізм розвитку хвороби
Зазвичай їжа опускається з ротової порожнини вниз стравоходом і через нижній стравохідний сфінктер (його також називають кардіальним або гастроезофагеальним) надходить до шлунка. У той момент, коли це відбувається, сфінктер розслабляється, щоб пропустити їжу, а потім знову стискається, утримуючи її всередині. Однак при деяких захворюваннях шлунково-кишкового тракту, підвищенні внутрішньочеревного тиску, зниженні тонусу сфінктера або наявності анатомічних перешкод для його належного закриття (наприклад, грижі стравохідного отвору діафрагми) вміст шлунка може повертатися у стравохід, спричиняючи гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ).
Напад ГЕРХ, як правило, відбувається після їди і проявляється печією та загрудинним болем, що інколи іррадіює в міжлопаткову ділянку, шию, нижню щелепу, ліву половину грудної клітки. Захворювання також може супроводжуватися кашлем, надмірною відрижкою, відчуттям стороннього предмета в горлі, труднощами з ковтанням, гірким або кислим присмаком у роті. Симптоми ГЕРХ можуть значно погіршуватися вночі, особливо, якщо перекусити перед сном, або вдень, коли після ситної їжі людина вирішує подрімати, оскільки в лежачому положенні соляній кислоті легше проникати в стравохід. Посилити їх можуть і фізична активність, зокрема вправи для черевного преса або нахили тулуба. Факторами ризику також вважаються:
- деякі запальні захворювання верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, які призводять до підвищення кислотності шлункового соку, погіршення моторики та затримки їжі в шлунку;
- надлишкова маса тіла, переїдання і носіння тісного одягу, які створюють підвищений внутрішньочеревний тиск;
- куріння та вживання кави, оскільки нікотин і кофеїн додатково розслаблюють кардіальний сфінктер;
- вживання алкоголю, газованих напоїв і деяких продуктів харчування, що подразнюють стравохід і мають рефлюксогенну дію.
Лікувати і якомога швидше!
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба – вельми “популярна” патологія. У середньому вона зачіпає приблизно 20% дорослого населення. Однак з точки зору географії поширеність її не однорідна. У Європі вона сягає 40%, а ось в азіатських країнах практично не зустрічається.
Терпіти печію, яка є основним симптомом ГЕРХ, – погана ідея. Це захворювання потребує обов’язкового лікування. І не тільки тому, що, згідно з дослідженнями, різко знижує фізичну активність, продуктивність праці, якість сну та загальну якість життя, а й через небезпечні ускладнення. Найпоширенішим із них є езофагіт – запалення слизової оболонки стравоходу. Якщо його лікування починається пізно і захворювання прогресує, то з’являються рубцеві зміни стравоходу, що з часом призводить до його стриктури (звуження). У 5-30% хворих на езофагіт розвивається так званий синдром Барретта: нормальний плоский багатошаровий епітелій замінюється на циліндричний. Цей стан вважається передраковим і асоціюється з аденокарциномою нижньої третини стравоходу, що є одним із найбільш швидкозростаючих видів раку, наприклад у США. Крім того, помічено, що ГЕРХ також збільшує ризик раку горла.
Дихальні вправи при ГЕРХ Діафрагмальне дихання – нескладна практика, яка, як свідчать клінічні дослідження, значно полегшує симптоми в пацієнтів із ГЕРХ. Вона тренує діафрагмальний м’яз, що оточує нижній стравохідний сфінктер, стимулює блукаючий нерв і парасимпатичну гілку вегетативної нервової системи, зменшує відрижку та печію. Освоїти цю техніку дуже просто. Потрібно лягти на спину, помістивши невеликі подушки під голову і під коліна. Одну руку покласти на верхню частину грудей, а іншу – на живіт, трохи нижче грудної клітки. Потім потрібно зробити глибокий і повільний вдих (на 3-4 рахунки), стежачи за тим, щоб рука на грудях залишалася якомога нерухомішою, а рука на животі, навпаки, максимально піднялася. Тут корисно уявити собі, що ви наповнюєте повітряну кулю, розташовану в животі. Надувши живіт, починайте ще повільніше (на 6-8 рахунків) видихати. Складіть губи трубочкою, ніби збираєтеся насвистувати, і намагайтеся виштовхувати повітря м’язами живота. При цьому рука на грудній клітці знову-таки має залишатися практично нерухомою. Повторюйте таку вправу 3-4 рази на день по 5-10 хвилин, поступово збільшуючи кількість часу і посилюючи навантаження, наприклад, поклавши на живіт книжку.
Нефармакологічні методи
Цілі лікування ГЕРХ полягають у тому, щоб полегшити або усунути її симптоми, зменшити кількість рецидивів та їхню тривалість, а також запобігти розвитку ускладнень. Однак перш ніж рекомендувати будь-які безрецептурні препарати для лікування диспепсії та печії, фармацевти повинні розповісти про існування нефармакологічних стратегій для зменшення тяжкості симптомів ГЕРХ. До них належать:
- зміна способу життя – відмова від куріння, вживання алкоголю, зниження ваги;
- корекція дієти: повна відмова або значне зменшення рефлюксогенних продуктів у раціоні;
- зміна режиму харчування – їсти малими порціями, з перервою в 15-20 хвилин між стравами; не їсти пізніше ніж за 3-4 години до сну;
- виключення фізичних навантажень, пов’язаних із підвищенням внутрішньо-черевного тиску;
- оновлення гардероба: відмова від тісного одягу, корсетів, поясів, ременів;
- відпочинок і сон на високих подушках (коли тіло перебуває в горизонтальному положенні, голова має бути піднята хоча б на 20 см);
- виконання діафрагмальних дихальних вправ.
Медикаментозна терапія
Медикаментозне лікування ГЕРХ включає в себе прийом безрецептурних альгінатних препаратів, які механічно перешкоджають закиданню вмісту шлунка в стравохід, антацидів, що знижують кислотність шлункового соку, або сильніших препаратів, що пригнічують утворення соляної кислоти, наприклад, блокаторів Н2-гістамінових рецепторів та інгібіторів протонної помпи.
Іноді для нормалізації моторики шлунково-кишкового тракту призначають прокінетики, наприклад домперидон або метоклопрамід, однак ці препарати не рекомендується приймати понад 5 днів. Доповнити схему лікування може пантотенова кислота (вітамін B5), що відновлює слизові оболонки та сприяє швидшому виведенню їжі зі шлунка, і метилметіонінсульфонію хлорид (іноді його називають вітаміном U), який скорочує шлункову секрецію та забезпечує знеболювальний ефект.
З нетрадиційних засобів за ГЕРХ корисний корінь солодки. Його екстракт прискорює процес загоєння слизової оболонки стравоходу і шлунка, а також відновлює кислотний баланс. Корінь солодки містить гліциризинову кислоту, яка й відповідає за його протизапальні та імуностимулювальні властивості.
Що потрібно врахувати
Оскільки лікування ГЕРХ доволі тривале, під час вибору безрецептурних препаратів слід ураховувати такі фактори, як вартість, протипоказання, потенційні лікарські взаємодії, частота прийому ліків та їхня здатність призводити до дефіциту поживних речовин. Так, наприклад, інгібітори протонної помпи (ІПП), які найчастіше використовуються для лікування ГЕРХ, підвищують ризик ушкодження нирок, аритмії та інфаркту міокарда, остеопоротичних переломів, пневмонії та псевдомембранозного коліту, спричиненого бактеріями Clostridium difficile. Крім того, при тривалому прийомі (а початковий курс терапії неускладненої ГЕРХ становить у середньому 8 місяців) вони спричиняють дефіцит магнію та вітаміну B12. Отже, як доповнення до ІПП клієнту аптеки фармацевт може запропонувати вітамінно-мінеральний комплекс із цими компонентами.
Люди з довгостроковими ускладненнями ГЕРХ, наприклад ерозивним езофагітом або синдромом Барретта, змушені приймати препарати, що пригнічують шлункову секрецію роками. У таких випадках зменшити ризик розвитку побічних ефектів можна, приймаючи ІПП за потребою або чергуючи ці препарати з блокаторами Н2-гістамінових рецепторів.
Особливо слід зазначити, що перш ніж почати лікування ГЕРХ, діти, підлітки та вагітні жінки мають отримати консультацію лікаря. Потребують її й ті, хто через 2 тижні після початку лікування не відчув жодного полегшення і не помітив зменшення симптомів. За статистикою резистентна, тобто нечутлива до медикаментозної терапії ГЕРХ спостерігається приблизно в кожного четвертого пацієнта. Полегшити стан таким людям допоможе зміна дієти і способу життя, а в деяких випадках – хірургічна операція, наприклад, встановлення між шлунком і стравоходом кільця з неодимових магнітів для посилення замикаючих властивостей кардіального сфінктера.
Обережно, рефлюксогенно!
Напої та їжа, які спричиняють кислотний рефлюкс, називаються рефлюксогенними. Звісно, відмова від них не усуне порушення функцій нижнього сфінктера стравоходу, що є основним механізмом розвитку хвороби, але все ж таки значно полегшить стан пацієнта та слугуватиме профілактикою ускладнень ГЕРХ.
- Жирні продукти уповільнюють спорожнення шлунка. Вони спричиняють його механічне розтягнення і збільшують тиск на нижній стравохідний сфінктер.
- Гостра їжа (наприклад, перець чилі, гірчиця, васабі) сприяє посиленню симптомів ГЕРХ шляхом активації неселективного катіонного каналу TRPV1, що призводить до болісного відчуття печіння.
- Цитрусові фрукти та соки спричиняють безпосереднє подразнення стравоходу. Вони містять лимонну кислоту, яка хоч і має низький рН, все ж таки пошкоджує його запалену слизову оболонку.
- Цибулеві культури, включно з часником, у сирому вигляді дуже рефлюксогенні. Механізм цієї їхньої дії до кінця незрозумілий, але експерти припускають, що вони послаблюють нижній стравохідний сфінктер, і, крім того, містять багато фруктози, що також опосередковано сприяє ГЕРХ.
- Томати можуть спричиняти загострення ГЕРХ через пряме подразнення стравоходу через їхню кислотність. Дослідження показують, що томатний сік навіть із нейтральним рН так само викликає симптоми цієї хвороби.
- Шоколад містить теобромін – стимулятор, структурно схожий на кофеїн. Як і кофеїн, він розслабляє кардіальний сфінктер, спричиняючи рефлюкс.
- Перцева м’ята – рослинне джерело ментолу – зазвичай міститься в цукерках, жувальній гумці, чаї та деяких інших напоях. Вона також збільшує ймовірність печії.
- Газовані напої спричиняють розтягнення шлунка і знижують тонус сфінктера, оскільки часто містять лимонну і фосфорну кислоту, кофеїн та інші добавки, які можуть чинити синергетичну дію на рефлюкс.
- Алкоголь сприяє ризику ГЕРХ з кількох причин. Він безпосередньо подразнює стравохід, знижує його моторику, негативно впливає на функцію нижнього стравохідного сфінктера. Крім того, його метаболіт ацетальдегід – прямий подразник слизових оболонок шлунка і стравоходу.
