Слизова оболонка дихальних шляхів (ДП) людини вистелена миготливим війчастим епітелієм. За рахунок наявності там найтоншого шару захисного слизу та руху вій відбувається видалення механічних частинок і мікробних клітин. Імуноглобуліни, лізоцим та інші біологічно активні речовини, що містяться в секреті ДП, сприяють підтримці природного бар’єру органів дихання. Однак при вдиханні забрудненого та запиленого повітря, курінні, порушеннях харчування та патології інших органів імунний захист значно знижується. У цьому зростає ризик розвитку ГРВІ.
До речі, співробітників аптек, особливо провізорів першого столу, можна цілком обґрунтовано віднести до групи ризику щодо частих ГРВІ через постійні контакти з хворими та вірусоносіями.
Основні винуватці
Гострі захворювання органів дихання можуть викликати понад 300 різних мікроорганізмів. Як правило, ГРВІ пов’язані з вірусно-бактеріальною інфекцією. Особливо велика роль вірусів грипу, парагрипу, аденовірусів, респіраторно-синцитіального та риновірусу.
Знати причину інфекції особливо важливо, якщо вирішується питання призначення протимікробної терапії при ускладненнях ГРВІ. Встановлено, що найчастішим збудником позалікарняних пневмоній є пневмокок (Str. pneumoniae). Велике етіологічне значення гемофільної палички (Haemophilus influenzae) та бета-гемолітичного стрептокока групи А (Str. pyogenes). В останні роки все частіше у пацієнтів з ГРВІ виділяють мораксел (Moraxella catarrhalis). При тяжкому перебігу гострої респіраторної патології причиною захворювання може бути золотистий стафілокок (Staph. aureus), синьогнійна паличка (Ps. aeruginosa), клебсієла (K.pneumoniae).
Поряд із перерахованими «традиційними» збудниками ГРВІ та пневмоній підвищилося значення мікоплазм, хламідій, легіонел, рикетсій. При імунодефіцитних станах та у ослаблених пацієнтів пневмонії часто викликаються цитомегало- та герпесвірусами, пневмоцистами або грибковою мікрофлорою.
Знайомі симптоми
Гострі респіраторні захворювання верхніх ДП становлять велику групу патологічних станів. Їх поєднує схожість епідеміології та клініки. Всі ми знаємо найпоширеніші з них – риніт, фарингіт, ларингіт, синусит та ангіну. До патології нижніх ДП належать трахеїти, бронхіти, бронхіоліти та пневмонії.
Захворювання верхніх ДП супроводжуються чханням, рясним відокремлюваним з носових ходів. За легкої течії більшість пацієнтів переносять інфекцію «на ногах». Приєднання симптомів інтоксикації з головним болем та гіпертермією на кілька днів позбавляє дорослих працездатності, а дітей – активності та апетиту.
Дуже часто пацієнти скаржаться на біль у горлі, характерні для фарингіту або ангіни. Діти нерідко розвиваються отити. Це ускладнення непросто вчасно розпізнати у немовлят. Як правило, на тлі високої температури тіла вони погано сплять, відмовляються від їжі, а при натисканні на козелок вушної раковини виявляють різке занепокоєння або плачуть.
Безумовно, всім співробітникам аптек добре відомо, що найчастішою скаргою при захворюваннях органів дихання є кашель. Він може бути різного характеру: сухий, вологий, нападоподібний і т.п. У пацієнтів із кашлем провізору дуже важливо виключити деякі загрозливі для життя стану. Так, сухий болісний кашель може бути ознакою стороннього тіла або пухлини ДП. А вологий кашель з великою кількістю мокротиння – симптомом гнійного ураження легень з абсцедуванням чи туберкульозу. Підвищеної уваги вимагає наростаючий кашель, що «гавкає» як прояв стенозуючого ларинготрахеїту або кашлюку.
Інформативним симптомом для оцінки стану є визначення частоти та характеру дихання. Прискорене дихання – тахіпное – притаманно великих запальних процесів (пневмонія, бронхіт). Поверхневе дихання виникає при ураженні плеври через біль у грудній клітці. Можлива також поява задишки — утрудненого вдиху (інспіраторна) або видиху (експіраторна). Помітити задишку легко під час розмови з відвідувачем аптеки. Вдих важко при обструкції верхніх ДП, а видих — при перешкодах проходженню повітря нижче трахеї.
У дітей раннього віку еквівалентом задишки є роздмухування крил носа і втягування міжреберних проміжків, тому педіатри говорять, що у малюків запалення легень краще видно, ніж чути. До того ж, недостатнє насичення крові киснем при ураженні нижніх ДП призводить до появи ціанозу, що посилюється при плачі дитини. У дорослих ціаноз губ та кінчиків пальців може розцінюватися і як ознака легенево-серцевої недостатності.
Жодного самолікування
Іноді лікарі жартують, що якщо нежить не лікувати, то він пройде за сім днів, а якщо лікувати – то за тиждень. З цим можна погодитись лише при легкій течії звичайної застуди. У більшості випадків ГРВІ, що особливо протікають з високою температурою та інтоксикацією, вимагають серйозного ставлення
та обов’язкового лікарського контролю.
Це пов’язано з тим, що в сучасних умовах екологічного неблагополуччя та недостатньо збалансованого харчування майже у всіх нас є ознаки гіповітамінозу, що спричиняють зниження активності імунної системи. Як наслідок – затяжний перебіг гострих захворювань верхніх ДП, частий перехід їх на нижчий «рівень», тобто розвиток бронхіту чи пневмонії.
Провізор добре знайома картина, коли пацієнт скаржиться, що застуда ускладнилася гайморитом, ураженням лімфатичних вузлів або гнійним бронхітом. Підступні й самі недуги. Так, під маскою звичайної ангіни може ховатися дифтерія чи скарлатина.
Самолікування та пізнє звернення до лікаря небезпечні. Це може призвести до ураження печінки, кишечника, нирок або алергічних реакцій, а також зміни чутливості мікрофлори до протизапальних засобів. Дуже високий ризик розвитку ревматичних уражень, міокардиту або гломерулонефриту при ГРВІ, спричинених бета-гемолітичним стрептококом.
Тому краще обійтися без сюрпризів при симптомах ГРВІ, зберігаючи настороженість і пам’ятаючи про особливості гострих інфекцій дихальних шляхів.
