Життя і робота Андрія Дромова під час війни: сім’я, волонтерство, гастрономія
Ми знову зустрілися з Андрієм Дромовим, щоб дізнатися про його життя після нашого першого інтерв’ю 2021 року та від початку війни.
Андрій Дромов, відомий український шеф-кухар і телеведучий, розповів про те, як події 24 лютого 2022 року вплинули на його життя і роботу.
У перші дні війни, коли всіх охопила паніка, головною метою Андрія було вивезти свою сім’ю в безпечне місце.
“Коли ми стояли на кордоні, моя мета була спочатку вивезти їх”, – згадує він.
Будучи батьком трьох дітей, Дромов мав право покинути країну, і він зробив це без вагань і сорому.
“Я прекрасно розумію, що без мене моя сім’я за кордоном не вижила б”.
Опинившись за межами України, Андрій допоміг своїм близьким знайти роботу і влаштуватися на новому місці. Пізніше він зробив те ж саме в Німеччині.
Зараз шеф-кухар повернувся на батьківщину, де проводить гастрономічні вечері, частину коштів від яких спрямовує на потреби ЗСУ.
Незважаючи на всі труднощі, з якими йому довелося зіткнутися, Дромов не втрачає оптимізму і продовжує займатися улюбленою справою.
— Оригінальне інтерв’ю від 23.11.2021 —
(Людмила Гурин, “Андрей Дромов: “Мне ничего не продают на Привозе””, журнал Містер Блістер, вересень 2021)
Шлях на телебачення через Facebook і ліжко
– Андрію, зараз ви – один із рейтингових кулінарних ведучих. Чи правду кажуть, що потрапили ви на телебачення через ліжко?
Я потрапив туди через заднє сидіння автівки або через купе поїзда, бо саме таким чином часто їжджу до Києва на зйомки. А якщо серйозно, то був великий кастинг у Facebook на онлайн-проєкт “Сусід на обід”.
І заявку на участь я відправив прямо з телефону, пізно ввечері, перед сном – буквально лежачи в ліжку. Коли запросили на проби, ніхто з близьких мене не підтримував перед поїздкою. І не тому, що не вірили в мене, а тому, що не вірили в силу телебачення.
Не вірили, що простий хлопець із харизмою та вмінням готувати може пробитися на телеекрани. Але, як бачите, все реально. Потрібно просто діяти.
– Якщо я не помиляюся, то стаж Дромова як телеведучого – понад 7 років. А стаж Дромова як кухаря – який?
Так, телеведучим працюю майже 8 років. А ось стаж як кухаря… Якщо враховувати, що готувати я почав удома з 7 років, а потім йшов із кухні на 4 роки взагалі, то виходить, що майже 20 років я вже на кухні. Це правда багато. Але я не вважаю себе ні кухарем, ні шеф-кухарем зараз.
Я вже креатив-бренд-шеф-кухар, ресторатор, запускаю різні проєкти з нуля і під ключ. Це набагато більше, ніж просто робота кухаря.
Проте, хоч я і пішов у топ-менеджмент, все одно стикаюся з кухнею на всі 100%.
Біографія Андрія Дромова: від помічника шашличника до зіркового шефа
Перші кроки в кулінарії з 7 років
– Народився в Одесі 1983 року.
– З дитинства мріяв стати професійним кухарем відповідно до сімейної традиції, адже його тато теж був кухарем, дід – кондитером, а прадід – пекарем.
– Готувати страви високої кухні Андрій навчався у зірок кулінарного мистецтва з Італії, Австралії, Польщі. Серед його вчителів Скотт Деннінг, який працює в мішленівському ресторані Ле Гаврош (2 зірки, Лондон).
– На телебаченні – з 2014 року. Пройшов кастинг ведучого шоу “Сусід на обід”. Пізніше йому запропонували вести кулінарне шоу “Готуємо разом” (телеканал “Інтер”).
– Наразі також веде кілька радіопередач у своїй рідній Одесі.
– Разом із дружиною Вікторією виховує трьох дітей – синів Олександра і Германа, а також доньку Анну.
– Як робота на телебаченні допомагає кар’єрі та успіху кухаря і навпаки? Чи одне іншому заважає?
Безумовно, робота ведучого допомогла мені відбутися як успішному шеф-кухарю. Поясню чому.
У свідомості наших людей, якщо людину показують по телевізору, то це вже є знаком якості. Ну це правда: був би я якийсь дурний, мене туди не взяли б.
Тільки на початковому етапі робота ведучим трохи заважала роботі кухаря, тому що багато власників ресторанів не хотіли ділити мене з телебаченням, а зйомки займають досить багато часу: щотижня на день-два мені потрібно було мотатися до Києва. Безумовно, не кожному це подобалося.
На сьогоднішній момент не можу сказати, що у мене в стовідсотковому пріоритеті, але однозначно: робота на телебаченні – це, як наркотик, спробувавши один раз, зіскочити вже не зможеш.
– Знайшла в Інтернеті вашу анкету на ресурсі для акторів і моделей. Ви готові були зробити кар’єру в кіно чи на сцені? Чи це просто бажання стати відомим?
Якщо не помиляюся, то вона була створена ще на етапі мого першого кастингу. Просто процес зйомок так затягує, і він настільки мені сподобався…
Я навіть брав участь у зйомках фільмів – художніх і документальних. Так, бачу в собі великого актора (сміється). На “Оскар” ще не тягну, але всьому свій час…
– Яким був перший ваш самостійний кулінарний досвід?
Схоже, з цього приводу вже складають легенди (сміється). У 7 років я приготував удома яблучну шарлотку, щоб порадувати батьків, які були на роботі.
У мене все вийшло! Але в такому юному віці я не знав, що шарлотка в процесі випікання так сильно піднімається.
І коли вона піднялася над формою, то щоб уникнути розливу, я взяв лопатку і заколотив цю шарлотку назад. Природно, вона “впала”.
Вийшов гарний смачний, солодкий яблучний млинець. Я його щедро присипав цукровою пудрою. Їли всі!
Армійський досвід роботи коком у морі
– Ваш тато – професійний кок. Він прищепив любов до готування?
У нас вдома всі готують дуже смачно. У нас культ їжі, що відбилося на моїх формах. Але загалом тато готував, як правило, на вихідних цікаві страви. Мама – щодня. Я на них дивився і переймав досвід.
– У 18 років ви пішли в море на 11 місяців – це був перший ваш серйозний контракт кока. Це було схоже на армію – ви там точно подорослішали. А от у плані готування – як виросли?
Це однозначно була армія. Я ще називаю той досвід добровільною в’язницею за гроші. Як виявилося, робота в морі – взагалі не моя тема.
Мені там не вистачало спілкування з людьми і було страшенно самотньо.
А стосовно професійності, то там, у морі, я не розвивався як шеф, а навпаки – деградував. Проте, намагався.
За 45 днів у мене не повторювалася жодна позиція в меню моряків. Навіть торти їм триярусні з лебедями пек, але водночас як шеф-кухар просто тупів.
Саме після шести контрактів я взагалі пішов із професії. Мені просто остогиднув камбуз і я відстав у професійному розвитку!
Тому море – це не моє.
Кулінарні табу і мрії про зірку Мішлен
– Які кулінарні табу в Андрія Дромова?
Я не люблю молочку в чистому вигляді, не п’ю молоко, не їм сметану, кефір, ряжанку, сирий сир.
І табу – всі ці гусениці, коники, скорпіони, павуки, інші комахи. Не їм і працювати з цим теж не буду.
– Назвіть, будь ласка, своє найбільше кулінарне відкриття і кулінарне розчарування.
Це, напевно, все в одному. Кожен шеф, думаю, мріє про мішленівські зірки. І я – один із них.
Відкриття в тому, що, об’єктивно дивлячись на свою роботу, я розумію: зірки Мішлена в мене вже в кишені – щонайменше одна або дві – виходячи з того рівня, який я можу дати.
А розчарування наразі в тому, що від цих зірок мене відділяє тільки… країна мого проживання. Але це тимчасово.
Я прекрасно розумію, що настане час, коли Україна буде оцінена гідами Мішлена як країна, де є кухня, що заслуговує на високі кулінарні оцінки.
І я отримаю свою зірку тут, в Одесі!
Секрети здоров’я від шеф-кухаря
Боротьба із зайвою вагою – історія довжиною в життя
– Скільки всього на день доводиться куштувати страви шеф-кухарю?
За день, у процесі роботи, шеф-кухар з’їдає відро їжі. Або навіть більше. Я не жартую.
Шеф-кухар куштує кожну страву, перед тим як вона потрапить гостям у зал. Він за неї відповідає своєю репутацією!
Тому тут потрібно бути вкрай акуратним: рознести може на раз. Тому в активній роботі шеф пробує і, як сомельє з вин, уже не ковтає їжу, а просто її випльовує.
– Зайву вагу зганяєте легко? Якою була максимальна?
Зганяв, і не раз. Скидав і 30, і 40 кілограмів. Щоправда, важкувато. Я дуже люблю смачно поїсти.
Ба більше, я вмію смачно приготувати, тому тримати вагу мені реально складно. Найбільший був 140 кілограмів.
А моє схуднення – це історія довжиною в життя. То набираю вагу, то зганяю її: процес безперервний.
– Вдома дотримуєтеся принципів здорового харчування?
Як мінімум, снідати намагаюся правильно.
Але буває часто так: три дні здорова їжа, а потім на дня 2-3 я можу зриватися і напихатися якимись котлетами вранці. Тому, звісно, безладний у мене спосіб харчування, на жаль.
Але працюю над цим увесь час.
– Як у принципі стежите за своїм здоров’ям?
Ось зараз намагаюся повернутися до тренувань: дуже люблю бокс. Це прекрасний ігровий вид спорту, де можна і в печінку зловити, і самому в голову комусь накидати.
Усе дуже весело, цікаво і з користю для здоров’я (сміється).
Турбота про ніс для збереження нюху та слуху
– Для кухаря дуже важливий ніс, чи не так? І вам, напевно, недозволено підхопити нежить, бути із закладеним носом? Як доглядаєте за носом, як протистоїте застудам?
Так, ніс дуже важливий! Я перехворів на ковід і переживав, що втрачу нюх. Але мені пощастило: коли одужав, то нюх і нюх загострилися в рази. Тому відчуваю все чудово.
Зараз 90% страв можу навіть не куштувати, а просто понюхати і бути впевненим у результаті.
Що стосується догляду за носом, то ми з дружиною – прихильники натуральних методів.
Тому за мінімальних ознак застуди користуємося спреєм на основі морської води.
Особливо такі промивання актуальні для дітей – вони часто застуди “приносять” додому із садочка та школи.
До речі, мені саме промивання носа допомогло… врятувати вуха! Я дуже часто літаю. І в черговий раз, коли літак приземлявся, мені заклало вуха так, що 9 днів нічого не чув узагалі.
Пішов на прийом до відомого одеського лора – Сергія Пухлика, і він мені порадив промити ніс гіпертонічним розчином морської води. Я ще здивувався – до чого тут ніс, якщо в мене з вухами проблема?
Але послухав лікаря, кілька днів попшикав – і знову став чути.
Сімейне життя: ділимо обов’язки та їмо сирники
– У вас троє дітей. Як ви з дружиною ділите обов’язки по дому – хто за що відповідає?
Діти, в принципі, всі прилаштовані: хто в садочку, хто – у школі. Але вечірнє проведення часу завжди за нами. Особисто на мені – більше логістика.
Відвезти дітей вранці, привезти ввечері. Хоча у нас немає суворого поділу обов’язків, все воно якось органічно відбувається.
Іноді я приїжджаю ніякий після 3-4 днів зйомок поспіль або після тижневого гастрольного туру шістьма містами, тоді дружина підхоплює всі обов’язки і відповідальність.
Я дуже їй вдячний за це, бо зі своїм графіком нічого б не встигав.
– За що ви свою дружину називаєте рецидивісткою?
Ну, так тут же все очевидно: вона 10 років відсиділа вдома з дітьми! Їй було складно і свою кар’єру побудувати, і професійно розвиватися.
– А вона вас як називає?
Гастролером. Або чоловіком на годину. Це в тих випадках, коли мене довго не буває вдома. Але ось зараз я цілий тиждень провів у відпустці! І крім сім’ї взагалі нічим більше не займався.
– У родині шеф-кухаря є гастрономічні традиції?
Безумовно! Коли я вдома або на вихідних, традиційно смажу сирники. І наш сімейний звичай – влаштувати вдома “готель”.
Це коли я готую 7-10 страв на сніданок і діти можуть обирати щось на свій смак, як у 5-зірковому готелі: ось тобі і млинці, ось тобі і омлет-крембл, якісь ковбаски смажені, і панкейки, фрукти…
Величезний шведський стіл виходить!
Багате портфоліо бренд-шефа і ставлення до плагіату
– У вас дуже багате портфоліо бренд-шефа. Скільки проєктів – з розробкою і запуском нового меню – у вас у послужному списку?
Ой, я вже збився з рахунку. Дуже велика географія ресторанів, у які я вклав свої серце і душу, інтелект і знання.
Працював в Одесі, Дніпрі, Хмельницькому, Краматорську, Миколаєві, Херсоні, Луцьку, Полтаві, Кам’янському… Тож послужний список величезний. І він не припиняє зростати.
– У середовищі авторської кухні плагіат трапляється? Ви можете дізнатися свій рецепт, який скопіювали без вашого відома? І чи можна захистити рецепт і подачу авторським правом?
Дуже часто бачу свої страви: і один в один скопійовані рецепти, і перероблені. Але тут ідеться радше не про плагіат, а про моє відчуття ситуації.
Я ніколи ні від кого не приховував рецептуру чи секрети приготування, завжди все робив на показ. Пояснюю чому: вважаю, що таким чином я ділюся енергією, віддаю її та звільняю місце для нової. І в мене виходить такий природний кругообіг.
Ось і весь секрет того, чому в мене завжди так багато нових ідей, думок і кулінарних витівок.
Що стосується захисту рецептури авторським правом… На жаль, останнє не так досконале в нашій країні, щоб я хотів ним скористатися.
У підсумку на судові витрати можна витратити більше, ніж отримати компенсації. А про зіпсовані нерви взагалі мовчу.
– Що для вас важливо у страві? Що намагаєтеся донести людям через їжу та її подачу?
Насправді важливо все. Для мене дуже важливо, щоб їжа була смачною. І, звісно, корисною!
Якщо вмієш готувати смачно, то твій наступний етап – зробити красиву презентацію, відобразити філософію створення страви.
І це ж не тільки про ресторани йдеться. Навіть у стріт-фуді можна створити і подати страви красиво, зі змістом.
Секрети приготування смачного та корисного шашлику
– Чи правда, що ваш коник – шашлик? Як освоїли цю майстерність – правильно і смачно готувати м’ясо на вугіллі?
Так, правда (посміхається). Річ у тім, що одна з моїх перших робіт була – увага! – помічник шашличника.
Я працював у класному вірменському ресторані, де навчився готувати всі види шашлику – м’ясного, рибного, курячого…
Тому я з шашликом на “ти”: вмію, знаю, люблю, практикую, навчаю.
Шашлик сам дуже люблю і готувати, і їсти. Готувати – навіть більше, ніж їсти. Це моя стихія!
Андрій Дромов – кумир одеських мам і бабусь
– Ви одесит. А пристрасть одеситок – приготувати і нагодувати – оспівана в піснях і відображена у фільмах.
Напевно, ви зараз – кумир для всіх мам і бабусь Одеси: вони записують і цитують ваші рецепти, довіряють вам і, напевно, навіть радяться.
Чи можете ви спокійно зараз відвідувати одеські базари та магазини? Чи кожен вихід у люди – це як виїзний семінар із запитань і відповідей?
На Привоз, у принципі, можу спокійно вийти, але не дуже люблю. Мені не продають там нічого.
Хто не дізнається – продає, але здебільшого дізнаються і не беруть з мене грошей. Через це не дуже комфортно почуваюся.
Разом з тим, бабусі та мами – це просто моя аудиторія. Я їх обожнюю.
Записую їм відео та аудіо в акаунтах соцмереж, контактую з ними, вітаю незнайомих людей зі святами та днями народжень.
Нікому ніколи не відмовляв у фотографіях чи автографах. Дуже часто і запитують, і діляться своїми секретами.
Розповідають про те, як за моїми рецептами готували, що вийшло, а що – ні, що сподобалося.
Завжди всіх вислуховую і намагаюся бути максимально корисним людям. Таке спілкування – моя тема.
фото: facebook Андрія Дромова
Про автора
