Біохакінг: зроби сам
Батьківщина біохакінгу – Силіконова долина, а його засновник – аспірант-фізик Роб Карлсон. Разом із нобелівським лауреатом біологом Сіднеєм Бреннером вони створили ідею незалежного наукового пошуку у сфері молекулярної біології та генної інженерії. Вона швидко набула популярності, а її послідовники об’єдналися у відкриту спільноту DIY-bio (з англ. do it yourself) – “зроби сам”. Суть біохакінгу в тому, щоб шляхом удосконалення тіла та розуму людини за допомогою новітніх технологій перетворити її на “супергероя”.
Щоправда, поки що більшість біохакерів прагнуть удосконалити власне тіло. Так, мешканець Силіконової долини Сергій Фаге у свої 32 роки вже витратив на біохакінг 200 тис. доларів, а саме на вживання різних розумних пігулок – біодобавок, антидепресантів та інших, які для нього розробляє команда лікарів зі Стенфорда і Гарварда. Як стверджує експериментатор, йому вдалося знизити масову частку жиру в організмі з 26% до 10%, поліпшити показники більшості біомаркерів, стати більш енергійним і зосередженим.
Ще один біохакер біохімік Габріель Лісіна звітував у своєму блозі про результати експерименту з власними очима. Кілька місяців йому закапували в очі різновид хлорофілу (ця речовина міститься в очах глибоководних риб, які чудово орієнтуються в темряві). Судячи зі звіту, препарат на певний час перетворив орган зору Габріеля на пристрій нічного бачення – він міг уночі розрізняти силуети людей на відстані в 50 метрів.
Створення постлюдини вже розпочато
Біохакінг має чимало критиків. Хтось вважає цю індустрію маркетингом чистої води, хтось побоюється створення біологічної зброї. Дар’я Лосєва, генетик, популяризаторка біохакінгу в Україні, засновниця CEO Myhelix, підтримує безпечні ідеї цього напряму.
– Головна мета біохакінгу – створення постлюдини майбутнього зі здібностями, що принципово відрізняються від можливостей сучасних людей, – вважає Дар’я Лосєва. – Для цієї мети біохакери випробовують на собі нові досягнення генної інженерії, наприклад, роблять собі ін’єкції з геном росту м’язів, імплантують кібероконечко і чіпи під шкіру. Я ж прихильник нетравматичного біохакінгу – оптимізації роботи мозку і тіла за допомогою підбору на базі генетичної інформації оптимальної дієти, лікування, тренувань.
Власне, цим і займається сервіс індивідуальних молекулярних досліджень Myhelix. Поки що його головний біохакерський LifeStyle напрямок – нутригенетика. Фахівці сервісу на основі індивідуальних ДНК-тестів людини допомагають визначити для неї оптимальне меню, коригують харчові звички. Наприклад, аналіз шести ключових генів тесту “Мій раціон” дає підказку, на які продукти треба звернути увагу, а яких краще уникати. Є генетичний тест для вегетаріанців, розширений тест із 40 генів для всієї родини тощо.
Генетичний аналіз у CEO Myhelix проводять за зразком слини, а його вартість, залежно від обраного тесту, варіює від 700 до 7 тис. гривень.
Бути в курсі слабких місць не зашкодить
Багато фахівців сумніваються в серйозності прогнозів генетичних тестів. Скажімо, спадкова схильність до цукрового діабету, як і до будь-якої іншої хвороби, – це тільки схильність, вона може проявитися, а може й ні. Чи варто лякати людину похмурими перспективами, програмувати на розвиток хвороби, жорстко обмежувати солодке?
– Генетика – це важлива інвестиція в профілактику і правильний спосіб життя, – впевнена Дар’я Лосєва. – Звісно, на розвиток хвороб гени впливають лише на 25%, решта 75% – це інші чинники: якість повітря, харчування, стреси. Ніхто не знає, що стане кнопкою запуску хвороби, але якщо ти в курсі своїх слабких місць, то можеш або підготуватися до можливого збою, або запобігти йому.
