Чим небезпечний вірус простого герпесу? Пояснення лікаря

Вдарити та втекти

Велика “родина” герпес-вірусів налічує понад 80 представників. Особливо поширений вірус простого герпесу (лат. Herpes simplex Virus, HSV, ВПГ). Він має два серотипи – ВПГ-1 та ВПГ-2. За даними ВООЗ, перший виявляється у 98–99% дорослих, а другий – у 73–75%. ВПГ-1 викликає переважно ураження шкіри обличчя, слизових оболонок порожнини рота, очей та ЦНС, а ВПГ-2 – статевих органів. Підступність вірусу полягає в тому, що він здатний уражати також ендотелій судин, печінку, клітини крові, плаценту та тканини ембріона.

Встановлено роль ВПГ, особливо другого типу, у розвитку дисплазії та карциноми шийки матки. Виявилося, що з злоякісного переродження не обов’язково постійне наявність вірусу в клітці, може діяти за своїм улюбленим принципом «hit-and-run», тобто. «вдарити і втекти».

Джерелом інфекції є лише людина – хвора або вірусоносій. Передається ВПГ повітряно-краплинним, контактно-побутовим, статевим, парентеральним шляхом. Зараження дітей нерідко відбувається при передачі інфекції «по вертикалі» – від матері плоду, під час пологів і після них. Особливо великий ризик інфікування новонароджених за наявності активних проявів герпесу на шкірі та слизових оболонках матері.

Серед вірусної патології герпетична інфекція посідає друге місце після грипу за частотою захворювань та як причина летальних наслідків.

Прояви інфекції

У клінічній практиці для характеристики захворювань, що викликаються ВПГ використовують термін «герпетична інфекція» (ГІ). Інфікування вірусом відбувається частіше до п’ятирічного віку, при цьому лише у 10–30% дітей виникають симптоми гострої інфекції. В інших вона протікає безсимптомно до тих пір, поки будь-які фактори не призведуть до ослаблення захисних сил організму – тоді ВПГ проявляється у всій красі.

Залежно від локалізації висипів, розрізняють герпетичні ураження шкіри, слизових оболонок, очей, нервової системи, статевих та внутрішніх органів. Найчастіше висипання з’являються у сфері губ (herpes labialis) і крилах носа (herpes nasalis). Дещо рідше процес проявляється на шкірі щік, вушних раковин, чола, повік. При контактному шляху зараження, особливо у медиків та тих, хто доглядає пацієнтів з гострими проявами інфекції, герпетичні елементи виникають на долонях та пальцях рук.

Типова картина герпетичних висипів всім дуже добре відома – це бульбашки, що сверблять, оточені віночком почервонілої шкіри. Як правило, через кілька днів бульбашки розкриваються, на їхньому місці з’являються ерозії, які потім покриваються скоринкою. Після відпадання скоринок дефектів шкіри та рубців не залишається. При хорошій опірності організму відновлення цілісності шкіри та слизових зазвичай настає за 5–10 днів.

Діти часто розвивається інша форма ГІ – гострий герпетичний афтозний стоматит. Він може протікати досить тяжко, з високою температурою тіла та симптомами загальної інтоксикації. У дорослих такі форми ГІ часто розвиваються після стоматологічних маніпуляцій, особливо видалення зубів.

Серйозну небезпеку здоров’ю становить офтальмогерпес. Виявляється він фотобоязню, сльозотечею, набряклістю і свербінням повік, звуженням очної щілини. Майже у половини хворих розвивається поєднане ураження кон’юнктиви очей, рогівки, сітківки, шкіри повік та порожнини рота. Офтальмогерпес може стати причиною значного погіршення зору та навіть повної сліпоти.

Рецидиви простого герпесу виникають із різною частотою – від 1–2 рази на рік до кількох на місяць. Провокуючими факторами часто є інші інфекційні захворювання, що супроводжуються лихоманкою, переохолодження, УФ-опромінення, психічні або фізичні стреси, зміни гормонального статусу і т.д.

При імунодефіцитних станах ГІ протікає у вигляді ерозивно-виразкових уражень та дуже важко піддається лікуванню. Найбільш тяжкими проявами ВПГ-інфекції з загрозою смерті є герпетичний енцефаліт, герпетиформна екзема Капоші та поширені дисеміновані форми ГІ з ураженням шкіри, печінки, легень, надниркових залоз.

Ураження делікатної зони

При генітальному герпесі «вхідними воротами» для вірусу служать шкірні покриви і слизові оболонки зовнішніх геніталій і піхви. У 70% випадків симптоми генітального герпесу зумовлені наявністю ВПГ-2. У чоловіків він персистує у сечостатевому тракті, а у жінок – у каналі шийки матки, піхві та уретрі. Залежно від локалізації патології розрізняють герпетичні кольпіти, цервіцити, уретрити, простатити, цистити та ін.

Симптоми інфекції особливо яскраво виражені за первинного зараження. З’являються ознаки загальної інтоксикації, лихоманка, набряк та почервоніння статевих органів, різка їх болючість, пекучий свербіж та бульбашкові висипання. Можливе збільшення регіонарних лімфовузлів та сильні болі по ходу нервових стовбурів, невралгія. При генітальному герпесі нерідко розвивається патологія вагітності та пологів.

Діагностика інфекції

У інфікованих вірус простого герпесу виявляється у більшості біологічних рідин. Для підтвердження ГІ застосовують різні лабораторні методи, наприклад, ідентифікація вірусу в культурі тканин або імунофлюоресцентні експрес-тести. Особливою популярністю користується метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для виявлення ДНК вірусу та виявлення антитіл класів імуноглобулінів М та G до певних підтипів ВПГ.

Велике значення своєчасна діагностика має вагітних жінок. У зв’язку з цим дослідження крові на ТОРЧ-інфекції, куди входить і простий герпес, проводиться щонайменше двічі протягом усього терміну вагітності.

Чого боїться герпес? Вірус простого герпесу інактивується протягом півгодини при температурі 50 оС, легко руйнується під дією ультрафіолетового опромінення та рентгенівських променів, етилового спирту, ефіру, органічних розчинників, але стійкий до дії низьких температур та висушування.

Тонкощі терапії

Лікування та профілактика ГІ проводяться з урахуванням етапності висипів та ступеня тяжкості захворювання. Обов’язкове призначення специфічних медикаментів (протигерпетична хіміотерапія) та імунотропних засобів. Для системної протигерпетичної терапії застосовують ацикловір, валацикловір, фамцикловір, пенцикловір. Значно підвищує ефективність цих засобів використання індукторів інтерферону (тилорон, криданімод) та рекомбінантних інтерферонів (альфа-2-бета інтерферон, циклоферон). В асортименті аптек є спеціальні форми протигерпетичних засобів для лікування локальних проявів інфекції: очні краплі та краплі в ніс, мазі, креми, лініменти, супозиторії та ін.

Широко застосовуються фітопрепарати. Протигерпетичну активність мають оксамит амурський, береза, десмодіум канадський, каланхое, календула, копієчник жовтіючий, ялівець, обліпиха, сосна, туя західна, евкаліпт, часник і ін.

На жаль, ефективність наявних полівалентних протигерпетичних вакцин залишається недостатньою. В арсеналі лікарів поки немає і протигерпетичного імуноглобуліну з достатнім титром захисних антитіл, тому при тяжкому перебігу ГІ застосовують нормальний людський або протицитомегаловірусний імуноглобулін.

Прокрутка до верху