Треті моляри – рудиментарні орграни, без яких ми цілком можемо обійтися. У яких випадках краще видалити зуби мудрості, а в яких варто їх зберегти?
Жертви еволюції
Треті моляри, або “вісімки”, називають зубами мудрості, оскільки вони з’являються значно пізніше за решту зубів, коли люди стають дорослими. Вони не тільки прорізуються, а й закладаються пізніше, ніж інші зуби. Якщо зачатки як молочних, так і корінних зубів формуються в дитини ще в утробі матері, то “вісімки” зароджуються тільки в 3-5 років, та й то далеко не у всіх. Наявність і кількість молярів визначається спадковістю і сильно різниться від популяції до популяції. Так, у корінних мексиканців зуби мудрості відсутні практично в 100% випадків. А ось в австралійських аборигенів нерідко виявляють не тільки треті, а й четверті (позаштатні) моляри, тобто загалом у деяких із них 36 зубів. Належність до тієї чи іншої раси впливає і на вік прорізування “вісімок”. У середньому вони з’являються у віці 17-23 років, проте відзначено, що в негроїдів це відбувається раніше. Спостерігають дослідники й об’єднувальні закономірності. Так, останнім часом кількість випадків агенезу, тобто відсутності зародків зубів мудрості, зростає у представників усіх народів світу. Це пов’язано з тим, що треті моляри відносяться до числа рудиментарних органів, які поки ще збереглися, але втратили своє значення в ході еволюції.
Наші далекі предки, які вживали в їжу коріння, листя, стебла і плоди диких рослин, обходитися без них не могли. Треті моляри допомагали їм подрібнювати грубі рослинні волокна, що частково компенсувало нездатність ефективно перетравлювати клітковину і целюлозу. Однак приблизно 10 тис. років тому люди навчилися культивувати рослини, завдяки чому їхня їжа стала м’якшою. Унаслідок зміни дієти розміри зубних дуг і щелепних кісток зменшувалися, і для зубів мудрості залишалося все менше місця. Із цим пов’язані проблеми їх прорізування. Згадки про сильні болі, що супроводжують цей процес, можна знайти ще в працях Арістотеля, проте по-справжньому серйозні патології, що становлять небезпеку для здоров’я, – дистопія і ретенція – по-справжньому масовими стали вже у ХХ столітті.
Коли зуби мудрості ростуть криво і навскіс
Дистопія являє собою неправильне розташування третього моляра щодо всього зубного ряду, а ретенція – приховування третього моляра в м’яких або кісткових тканинах щелепи. За першої патології зуб мудрості найчастіше нахиляється вперед, між ним і “сімкою” утворюється кишеня, в якій скупчуються залишки їжі, що може спричинити запалення м’яких тканин, підвищене відкладення зубного каменю і м’якого зубного нальоту, а також каріозне пошкодження як самого зуба мудрості, так і його сусіда. Зуби з такими патологіями, як правило, видаляють.
Рідше “вісімка” виявляється нахиленою назад або в сторони щодо решти зубного ряду, а в окремих випадках навіть повертається навколо своєї осі. Такі патології загрожують регулярним пошкодженням м’яких тканин, наприклад, якщо зуб повернуто назовні, він буде постійно травмувати внутрішню поверхню щоки. Незагойні ранки, що зберігаються протягом десятиліть, можуть бути небезпечними. По-перше, вони є “воротами” для різних інфекцій, а по-друге, клітини в ушкоджених тканинах мають вищий ризик переродження. Тобто неправильно зростаючий зуб мудрості з часом може стати причиною розвитку раку. Дистопія, особливо якщо вона супроводжується скаргами пацієнта, є показанням для видалення третього моляра.
Ретенція, тобто стан, за якого зуби мудрості не можуть прорізатися, буває повною або частковою. За повної зуб найчастіше не може вийти на поверхню через кісткові тканини. За часткової ретенції він починає різатися, ясна над ним запалюються і набрякають, помітно збільшуючись у розмірах. Під час жування м’яка тканина навколо коронки зуба часто прикушується і травмується. Відбувається рубцювання і склерозування слизової, через що вона стає щільнішою і зуб мудрості не може її подолати.
Висування зуба припиняється, а над ним утворюється так званий капюшон. Згодом у просторі між коронкою зуба і внутрішньою поверхнею капюшона накопичуються залишки їжі, клітини злущеного епітелію, слиз. Усе це створює сприятливі умови для розвитку патогенної мікрофлори, а постійні травми капюшона під час жування знижують місцевий імунітет слизової і призводять до утворення на її поверхні ерозій і виразок. У результаті різко зростає ризик перикороніту – запалення м’яких тканин ясен, що оточують зуби мудрості. Як і будь-яка бактеріальна інфекція, це захворювання потребує приймання антибіотиків, а для запобігання його рецидивам стоматологи або висікають капюшон, або видаляють сам зуб.
Іноді трапляються і змішані патології, поєднання дистопії та ретенції. Це найскладніші випадки, коли ймовірний розвиток різних видів гнійно-запальних процесів: абсцесів, остеомієліту і флегмони. У всіх подібних випадках зуб мудрості рекомендується видалити.
Непотрібні, але корисні
Багато стоматологів, особливо в західних країнах, рекомендують позбуватися зубів мудрості завчасно. Такий підхід вони аргументують тим, що треті моляри часто стають причиною прихованих проблем, які довгий час протікають безсимптомно. Крім того, до них буває занадто складно дістатися за допомогою зубної щітки або нитки, через що карієс вражає їх частіше за всі інші зуби.
З віком ризик серйозних ускладнень, які приносять зуби мудрості, збільшується. За статистикою, менше 2% людей у віці 65 років і старше мають усі чотири абсолютно здорові вісімки і м’які тканини, що їх оточують. Через це деякі хірурги вважають, що їх найкраще видаляти до 20 років, поки корені досить м’які й не повністю сформовані. До того ж молоді люди значно легше переносять стоматологічні операції, а ускладнення в них виникають рідше, ніж у літніх.
Однак останні керівництва зі стоматологічної допомоги не тільки не рекомендують видаляти здорові треті моляри, якщо вони мають достатньо місця для нормального росту, а й не вказують на необхідність позбуватися зубів, які частково або неправильно прорізалися, якщо вони не спричиняють неприємних симптомів.
Здорова “вісімка” нічим не поступається іншим корінним зубам. Її так само можна чистити, лікувати, пломбувати, а за необхідності вона може послужити опорою для мостоподібного протеза або стане в пригоді для кріплення вставної щелепи (знімних протезів).
Крім того, останні дослідження біологів дають підстави сподіватися, що рудиментарні зуби мудрості отримають друге життя. Так, вченим з Медичної школи Університету Піттсбурга (США) вдалося довести (щоправда, поки що тільки на мишах), що стовбурові клітини, взяті із зубів мудрості, можуть бути перетворені на стромальні клітини рогівки, звані кератоцитами, та використані для відновлення пошкодженої рогівки ока після інфекції або травми.
У більшості мов світу треті моляри називають зубами мудрості. Однак існують і кумедні винятки. Так, галісійською мовою восьмий зуб охрестили “кінцевим млином”, турецькою – “зубом 20 років”, а корейською – “зубом кохання”, посилаючись на молодість і біль першої закоханості. У Японії слово, що позначає третій моляр, буквально звучить як “невідомий батькам”, адже коли починають різатися зуби мудрості, дитина, як правило, стає самостійною. В індонезійській мові “вісімки” називають “молодшими синами”, маючи на увазі, що вони значно молодші за своїх сусідів. А тайці використовують вираз “стиснутий зуб”, бо третім молярам часто не вистачає місця для нормального росту
