Душпастирство та медицина. Чому мати капелана у штаті лікарні так важливо саме сьогодні?

– 10 березня 2023 року Національним агентством кваліфікацій зареєстровано заявки на розроблення проектів професійних стандартів капелана та помічника капелана в охороні здоров’я. Розробником виступатиме ГО «Асоціація капеланів в охороні здоров’я України». Які функції за капеланами закріплять на офіційному рівні?

– Найперше капелану потрібно буде зрозуміти, що він надає підтримку суто духовну. Тобто, йдеться про духовний супровід, про звершення релігійних богослужінь, духовних практик. В даному випадку до його компетенцій будуть включатися сфери духовні і не будуть включатися сфери психологічні. Особливо приємно, що Міністерство охорони здоров’я нарешті дозволило введення у штат лікарень посади клінічного психолога у сфері медицини і капелана.

– А що буде входити до сфери відповідальності капелана в охороні здоров’я?

– У першу чергу – є надання духовної опіки і підтримки та забезпечення релігійних потреб і емоційно-психологічного супроводу пацієнтів, їхніх членів сімей та родичів, а також адміністративного, медичного та допоміжного персоналу закладу охорони здоров’я, налагоджувати взаємодію, працювати в мультидисціплінарній команді.

Коли порушуються права пацієнта, капелан має стати захисником прав тих, що не можуть промовити.

Капелан може стати тим медіатором, який повідомляє про труднощі, які є в медичному закладі. І має допомагати їх вирішувати.

– Що добавиться до обов’язків капелана з того, чого він не робить зараз?

– Найперше, це те, що робота капеланів буде чітко структурована. Раніше капеланів запрошували пацієнти або медичні працівники. А тепер капелан матиме обов’язок перебування у медичному закладі. Тобто, буде встановлено режим праці та перебування в лікарні. Окрім того, він має документально підтверджувати спілкування з хворими або їх родичами, щоб потім мати змогу проаналізувати, чи допомагає його діяльність хворим в медичному закладі. Також важливо зрозуміти, чи потрібні медичні капелани, яка їх роль в медичних закладах, чи є результати роботи, чи все лишається на тому ж рівні, що і було.

– Зараз капелани працюють в лікарнях як волонтери. А після прийняття стандартів може штатному розкладі лікарень з’явитися посада «медичний капелан»?

– Так. Вже був наказ міністра охорони здоров’я 30 вересня 2022 року, в якому йдеться про те, що вводиться посада «капелан в охороні здоров’я», тобто, медичні заклади вже мають право приймати до себе капеланів в штат, але потрібно ще, щоб НСЗУ ввело в пакети медичних гарантій надання послуг з духовної опіки пацієнта.

В деяких лікарнях капелани вже працюють не як волонтери, а як штатні працівники. Підписується посадова інструкція, де виписані обов’язки та права, як і у кожного працівника. Наприклад в Івано-Франківській області 12 капеланів, які працюють в штаті медзакладів.  Є у Львові кілька осіб, є у Києві дві особи, які вже працюють в штаті.

В даному випадку – процес вже пішов. Але професійний стандарт потрібен для того, щоб компетентності можна було оцінювати.

Якщо є професійний стандарт, то оцінюються послуги, які капелан надає хворому чи медичним працівникам, чи членам родини.

І важливо розуміти, наскільки ці послуги якісні.

– А хто може стати капеланом в охороні здоров’я?

– Наказом Міністерства охорони здоров’я визначено, що у капелана має бути мінімум диплом бакалавра богослов’я за спеціальністю 041, мати сертифікат про закінчення клінічного душпастирства. Це буде початковий рівень, а буде й поглиблений рівень. В подальшому ми хочемо зробити так, щоб були певні категорії спеціалізації, де капелан постійно підвищує свої знання.

Без начальної освіти клінічного душпастирства і кваліфікації він не зможе працювати. До 2026 року він мусить пройти спеціалізовані курси і отримати сертифікат.

Українська Греко-Католицька Церква вже третій рік робить такі навчально-освітні курси «клінічного душпастирства» для медичних капеланів. На даний час уже 2 навчальні групи (20 медкапеланів УГКЦ) закінчили навчання і отримали сертифікат . Зараз проходить навчання 15 медкапеланів.  Навчальний процес проходить протягом року і складається із 5 модулів. Це є більш практично-теоретично навчання, яке пов’язане з працею найперше із самим собою: зі своїми емоціями, відчуттями, для того щоб зрозуміти ту людину, якій він служить. Плюс капелан обов’язково має  мати практику: бувати у лікарні, проводити спілкування, потім їх описувати. І на наступному блоці ці питання розглядаються, аналізуються для покращення душпастирської розмови.

– Я почула від вас термін «клінічне душпастирство». Розкажіть, будь ласка, докладніше про це.

– «Клінічне Душпастирство» – це програма, сертифікована за міжнародним стандартом. Тобто, капелан, який хоче працювати в закладі охорони здоров’я має пройти певний етап навчання. Для чого? Щоб він розумів основи медицини, знав перелік інфекційних захворювань, розумівся на гігієні, вивчив психологічні аспекти, такі як вигоряння, знав де брати ресурси щоб відновлювати сили і особливо – засвоїв методи душпастирського супроводу, спілкування.

Майбутнього капелана навчають тому які методи застосовувати в душпастирському супроводі, на що звертати увагу і що основний принцип – не нашкодити. Також має бути оцінка своєї роботи: наскільки служіння є ефективним. І цей аналіз необхідний для самого себе і для тих, хто відсилає на таке служіння.

– А хто відсилає?

– В цьому разі йдеться про Єпископа чи Керівника релігійної організації. Навчання також надасть інформацію як для душпастиря так і керівника, чи даний кандидат має відповідні компетенції для служіння у медичному закладі.  чи можливо його замінити.

Перший курс складається з базового рівня. Базовий рівень – це основи розвитку медичного душпастирства та його історичні основи.

Душпастирство має довгу історію, яка починається від Христа, який, фактично, був першим капеланом.

Він служив хворим людям і шукав хвору людину. Інше – документи церкви, чи релігійної організації, яка опікується душпастирством хворих в медицині. Це також психологічні основи, які він здобуває: психологія конфліктів, психопатологія, також фундаментальні богословські речі, такі як вивчення святого письма, біблійні історії зцілення, біоетика, етика в професійній діяльності.

Поглиблений рівень складається з п’яти модулів. Капелани, які пройшли базовий рівень навчання, відбули капеланами три роки в медзакладах, підсилюють свої знання через призму бачення себе як капелана і своїх проблемних точок. Також капелани діляться по групах і працюють в травматології, в психоневрології, в онкології.

– Як ви вважаєте, яким лікарням будуть найбільше потрібні капелани?

– Ми визначили, що це паліативні відділення лікарень і хоспіси, де люди перебувають з невиліковними хворобами і щодня змагаються зі своїми стражданнями і труднощами. Ці відділення потребують не так лікарів, як середнього медичного персоналу та духовників. Бо багато питань виникає у пацієнтів до Бога: чим я завинив? Чому саме я маю страждати? Що мене чекає? Тобто,  виникає багато питань перед закінченням життя. І тут душпастир може допомогти. Це перші лікарні, які потребують медичного капелана.

Онкологічні лікарні також потребують. Потребують лікарні де є травматологія з важкими випадками, окрім того, зараз, у військових госпіталях, де є пораненні, на реабілітації буде потрібно допомогти людині знайти себе, стабілізувати, відновити духовний стан.

– Чи можуть жінки бути капеланами?

– Ми зараз розробляємо стандарт і робимо помічника капелана в охороні здоров’я і капелана. Згідно нашій традиції і підходу в Україні більше сприймають капелана чоловіка, як священнослужителя.

Я мав досвід перебування у Харківському воєнному госпіталі і я побачив, що коли підходив я і підходила психологіня, і я бачив, що військові, старші, і вони не до кінця сприймали її. Вона молоденька, вона дівчина, і їй не розкажеш те, що можеш розказати дорослому чоловіку.

У нас люди більше довіряють священнослужителям, навіть як психологам. Але, як помічник капелана – жінка може бути.

– Тобто, жінки можуть знайти себе в цій професії. А жінка має закінчити щось богословське?

– Так. Вона має мати базовий рівень. Щоб бути помічником, це має бути богослов’я і базовий рівень душпастирства.

– А де можна закінчити жінці богослов’я?

– В закладах, які акредитовані державою і мають спеціальність «бакалавр богослов’я». Це наприклад такі навчальні заклади як Івано-Франківська академія Івана Золотоустого, Український Католицький університет у Львові, Київській православна богословська академія.

– Мені здається, що це буде дуже затребувана професія.

– В Європі це колосальний досвід. В Італії, Австрії, Німеччині, Польщі – там це не обговорюється, навіть те, що може не бути медичного капелана.

–  Чи потрібні капелани самим лікарям? Ми багато говоримо про допомогу пацієнтам та родичам, але лікарі вигоряють дуже швидко…

-Я казав, що завдання капелана служити не тільки хворим, а й медичним працівникам. Медичні капелани є тим вогником, який має запалювати та оживлювати медичний заклад. Тому капелани по деяких лікарнях є, по деяких немає. Вони організовують конференції, прощі, роблять семінари, зустрічі для медичних працівників, щоб їх відновлювати. Тому це дуже важливо.

Іноді буває потрібно, щоб капелан захистив медичного працівника, якщо його зневажають чи знецінюють його працю.

Капелан має стати тим вогником, який відстоює права не тільки пацієнтів, а й медичних працівників. Особливо в лікарнях, де пацієнти не сподіваються на одужання.

Там лікарі отримують величезні дози негативу. Тому що всі чекають дива, а його не стається. Вони потребують капелана.

Капелан має уміти відчитувати потреби та розуміти, де він може послужити. Кожен день капелан має собі задати питання: як я можу послужити? І це називається «оцінка потреб». Бо праця буде ефективною, лише коли будуть оцінені потреби тих осіб, які потребують розради і інструменти, які будуть застосовані. Капелан має дуже багато інструментів.

– А які?

– По-перше, капелан – це посланець Господа і він вже несе Божу вістку. Через капелана Господь приходить в ту лікарню, де він знаходиться. Другий інструмент – слово, третій – присутність.

Дуже часто потрібно капелану проявити активне слухання. Не завжди медичний представник може послухати хворого чи навіть іншого медичного представника.

Ну і таїнства – покаяння, оливопомазання, Пресвяту Євхаристію, молитви на оздоровлення. Це такі потужні інструменти, які несуть за собою Божу дійсність.

З мого досвіду: до мене підійшли пацієнти зі словами: отче, я маю страх, неспокій. Ти їх слухаєш, потім разом молишся і людина відходить втішена.

– А військові капелани з медичними схожі?

– Військові капелани знаходяться при військових частинах. Там трохи інакші пережиття, чим в лікарні. Там йдеться про чіткі накази та інструкції. Військові капелани мають свій вишкіл, медичні – свій.

Не може військовий капелан перейти в медичний заклад без навчання і сертифікату. Так само, як і медичний не може перейти до військових. Тут інакша специфіка, зовсім інша категорія людей з якими працюють. Присутність з військовими на передовій, стресостійкість, фізична витривалість.

Військовий капелан має знати як надати першу допомогу, бо він може бути тим, хто першим буде біля пораненого.  І дуже важливо, щоб священник визначив, чим він хоче займатися, а не бігав. Це подібно медицині, ти маєш визначитися, ким ти хочеш бути – хірургом, онкологом, терапевтом. І робити свою справу.

– Я правильно розумію, що капелан – це провідник між Богом  та хворими?

– Це місток. Але є дуже важливий момент. Часто капелана сприймають, як «адвоката» Бога. А він не адвокат, він відкриває Бога для хворого, але з іншого боку він стає устами хворого, який благає про допомогу та зцілення.

Я коли вчу капеланів, прошу їх не ставати психологом, тому що це інші компетентності. І не потрібно займати місце психолога. Має бути комплексний підхід: який включає три людські сфери: фізична, психічна та духовна. І ці всі три сфери мають лікувати фахівці.

фото: facebook о.Руслана П’ясти, Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви 

Прокрутка до верху