Причини та фактори
Патологічні стани, що виявляються надмірною реакцією шкіри на сонячне випромінювання, називають фотодерматоз. Вони можуть бути як гострими, так і хронічними, а за механізмом розвитку – фототоксичними та фотоалергійними. Симптоми захворювання виникають при поєднаному вплив на організм будь-якого хімічного агента або алергену (косметичні засоби, медикаменти, рослини, продукти харчування тощо) та сонячного світла.
Як не парадоксально, але фотосенсибілізуючі властивості мають багато компонентів засобів по догляду за шкірою. Серед них – трихлоркарбанілід, що використовується як бактерицидна добавка у милах та дезодорантах; параамінобензойна кислота та її ефіри; циннамати, бензохінони та рослинні кумарини; третиноїн; альфа-гідрокислоти; барвники флуоресцеїн та еозин, що входять до складу деяких лаків для нігтів та губних помад; ефірні масла; продукти кам’яновугільної смоли, сланців, нафти. Підвищувати світлочутливість шкіри і викликати її запалення можуть більше ста рослин, у тому числі борщівник, боркун лікарський, буркун та ін. .
У переліку лікарських препаратів, що змінюють реакцію шкіри на сонячні промені, лідирують антибіотики, сульфаніламіди, антимікотики, ретиноїди, препарати звіробою. Рідше підвищена чутливість до сонячного світла розвивається у тих, хто довго приймає гіпотензивні засоби, антидепресанти, нестероїдні протизапальні препарати, оральні контрацептиви, статини, зовнішні кортикостероїди.
Непереносимість сонячного світла з тяжкими шкірними симптомами – основний симптом порфірії. Це захворювання, що рідко зустрічається, відноситься до спадково обумовлених порушень обміну пігментів-порфіринів (від грецьк. porphyra – пурпурна фарба) в організмі. Порфірини містяться в небілковій частині гемоглобіну, необхідні для синтезу деяких внутрішньоклітинних ферментів. При порфірії через генетичний дефект ферментативної системи, що регулює біосинтез гему, відбувається надмірне накопичення продуктів обміну порфіринів. Це призводить до ендогенної фотосенсибілізації та появи різноманітних симптомів патології.
Порушення порфіринового обміну та пов’язані з ними фотодерматози можливі також у пацієнтів із цирозом печінки, при отруєннях важкими металами, злоякісних пухлинах.
Механізм розвитку та симптоми
Встановлено, що фототоксичні реакції пов’язані з утворенням великої кількості вільних радикалів та інших продуктів перекисного окислення ліпідів у відповідь на збудження електронів у молекулах фотосенсибілізуючої речовини під дією УФО. Цитокіни і арахідонова кислота, що вивільняються при цьому, «запускають» запальний процес. В основі фотоалергічних реакцій лежать імунологічні механізми за участю білків-антигенів, лімфоцитів та імуноглобулінів-антитіл.
У більшості пацієнтів перші симптоми фотодерматозу виявляються через кілька годин після інсоляції: виникає почервоніння шкіри на відкритих ділянках тіл, свербіж та різноманітні висипання аж до екземи. Рідше шкірні симптоми з’являються наступної доби. У деяких пацієнтів можлива так звана відстрочена меланінова гіперпігментація – коричневі та сірі плями на шкірі стають видно лише через три-чотири дні після перебування на сонці. Як правило, залишкові зміни на шкірі при фотодерматоз зберігаються тривалий час, іноді протягом декількох місяців.
Для фотодерматозів характерна чітка межа між здоровою та зміненою шкірою. У поодиноких випадках при недостатній щільності одягу, еритема і висипання можуть з’являтися і на закритих ділянках тіла. При фотодерматозах, пов’язаних із косметичними засобами, зміна шкіри відбувається лише у зонах їх нанесення. Аналогічна картина спостерігається при безпосередньому дотику шкіри людини до фотосенсибілізуючих рослин. У таких пацієнтів розвивається фотоконтактний дерматит з вираженим свербінням та рясним висипанням, який часто називають луговим або газонним. Більш тяжкі реакції можливі у пацієнтів з алергією на пилок рослин – поліноз. Як правило, у них шкірні симптоми поєднуються з рясною сльозотечею, частим чханням, іноді – утрудненим диханням та нападами задухи. Причиною можуть бути різні рослини, у тому числі ті, що не містять фототоксичних компонентів. Однак у багатьох пацієнтів точно виявити причину патологічної реакції шкіри на сонячне світло неможливо. У таких випадках фотодерматит називають поліморфним ідіопатичним.
Оскільки за зовнішніми ознаками визначити, за яким типом реакції (фототоксичним або фотоалергічним) протікає фотодерматоз, дуже складно, всі пацієнти потребують детального обстеження з проведенням загальноклінічних, біохімічних та імунологічних тестів, аналізів крові та виділень на метаболіти порфіринів та ін. Обов’язкова оцінка стану внутрішніх органів за допомогою УЗД та інших інструментальних методів, оскільки істотну роль у формуванні фотосенсибілізації відіграє патологія печінки, нирок, кишечника, щитовидної залози та надниркових залоз.
Тонкощі терапії
Пацієнти з фотодерматозами потребують тривалої комплексної терапії. Насамперед, необхідно спробувати виявити безпосередню причину фотосенсибілізації та по можливості виключити її вплив на організм. Для виведення токсинів та алергенів показано проведення систематичних курсів ентеросорбції. З цією метою застосовуються препарати метилкремнієвої кислоти діоксиду кремнію; вуглецеві сорбенти; діосмектити; похідні альгінової кислоти та ін. М’яким сорбційним ефектом мають ентеросорбенти на основі натуральних активованих біополімерів – харчових волокон. До їх складу входять клітковина, геміцелюлоза, пектин.
Однак слід враховувати, що ентеросорбенти на основі активованого вугілля, лігніну, кремнію не рекомендується застосовувати при ерозивних та виразкових ураженнях системи травлення на стадії загострення, шлунково-кишкових та гемороїдальних кровотечах, підозрі на кишкову непрохідність. Засоби з харчовими волокнами протипоказані при панкреатитах та калькульозному холециститі.
При гострих симптомах фотодерматозу рекомендується застосування компресів з відварами трав з дублячим ефектом, розчином ацетату алюмінію, зовнішні засоби з декспантенолом та зволожуючими компонентами. Всередину призначають антигістамінні засоби, при сильному болі та вираженій загальній реакції організму з підвищенням температури – нестероїдні протизапальні засоби. Пацієнтам із хронічними фотодерматозами можуть бути призначені препарати хінолонового ряду – гідроксихлорохін або хлорохін. Ці засоби зв’язуються з клітинами, які містять меланін, і тому знижують рівень фотосенсибілізації.
Позитивний ефект протягом фотодерматозів має терапія, спрямована на відновлення балансу кишкової мікрофлори та нормалізацію імунологічних реакцій (лактулоза, олігосахариди, пробіотики); вітамінно-мінеральні комплекси з токоферолом та нікотинамідом.
Для зменшення гіперпігментації як наслідки фотодерматозу застосовують зовнішні засоби з ефектом відбілювання та різні косметичні процедури.
