Крок за кроком
Прислухайтеся: чи ковтає дитина окремі звуки, чи чітко їх відтворює? Чи не надто поспішає висловитися? Адже правильність вимови залежить від достатньої рухливості та узгодженості у «роботі» всіх «словесних» органів – язику, губ та м’якого піднебіння.
Оскільки діти опановують мовні навички поступово, то й звуки формуються у них поетапно. У 2-3 місяці вони наслідують мамин голос, з 5-6 вже лепечуть, а в 8-9 починають говорити перші слова. Дитина, що нормально розвивається, до кінця першого року життя чітко вимовляє звуки «а», «о», «у», «м», «н», «п», «б», «т», «д», «к» . Її словниковий запас складається із 5–20 слів. До двох років малюк вже може побудувати просте речення, але дієслова поки що використовує у невизначеній формі. Приблизно в цьому віці починає прориватися твердий звук с. Допустимо і змішання звуків “с” – “з”, “с” – “ц”, “с” – “ш” та ін. З’являються і звуки “ж”, “ч”, “щ”, “л”. Щоправда, спочатку «жук» може ховатися під назвою «зук», а «чай» буде «цаєм». Все це норма на два роки.
До трьох років у словниковому запасі дитини вже тисяча слів. Він знайомий з назвами навколишніх предметів, переказує прочитану казку, користуючись розгорнутою фразою, вміє правильно використовувати прийменники, погодження, закінчення. Майже ідеально вимовляє “е”, “и”, “н”, “д”, “т”, “г”, “к”, “х”, “й”. Але йому поки недоступні сонорні та шиплячі звуки. Найчастіше він замінює їх: м’який “л” на “й” (“бійно”), “р” – на той же “й” або “л” (“йиба” або “либа” замість “риба”).
На четвертому році життя малюк охоче ділиться роздумами. Та й не дивно, адже у його «словнику» до 2 тис. слів! Тут і прислівники, і займенники, службові слова. Не страшно, що поки що плутає деякі закінчення або неправильно ставить наголоси. Головне – звук “з” стає твердим, “ц” вимовляється як належить, хоча “р” може поки “запізнюватися”, особливо у шульг.
До кінця п’ятого року шиплячі і сонорні звуки набувають чіткості. І не пізніше, ніж до 5-6 років, правильна вимова всіх літер рідної мови формується остаточно.
Поповнюємо словниковий запас малюка
Розмовляйте з дитиною простими реченнями. Продовжуйте та доповнюйте її думку, роблячи речення поширеним. Їй не обов’язково повторювати за вами. Підказуйте малюкові слова, які виражають його дії та досвід. Коментуйте свої вчинки, допомагаючи цим дитині розширити словниковий запас. Говорити треба повільно та чітко.
З перших днів життя
Безперервний діалог – те, що з народження необхідно для абсолютного успіху. Ще до року бажано вчити з дитиною такі слова, як “мама”, “тато”, “баба”, “дід”, її власне ім’я. Оптимальний вік – “плюс”-“мінус” рік-півтора. І жодних спрощень! Краще нехай «машина» поки що звучить як «масіна», а «собака» – як «бабака». Найважливіше – спілкування: різноманітне та часте, з батьками, родичами та іншими дітьми. Ми можемо вчити малюка правильній вимові слів безперервно і не досягти бажаного результату, у той час як у дитячому садку або на ігровому майданчику він схоплює все за секунди.
У мене – двійнята, хлопчик та дівчинка. Скоро їм виповниться чотири роки. З власного досвіду скажу: те, що дівчинка розвивається швидше за хлопчика, – не вірно, як і те, що існує зразок розвитку дітей певного віку. Кожному своє.
Наприклад, син вперше промовив звук «р» спонтанно, у сім місяців, – слідом за свердлившим за стіною дрилем. Закінчився ремонт у сусідів – пропав і звук “р”. До трьох років, поки малюк не почав грати зі старшим братом машинками. Постійно чуючи, як той імітує звук двигуна, сам спробував його вимовляти. Спочатку – ледь чутно, поки одного чудового моменту не «загарчав» на все горло – чітко і правильно.
Дочка ж, як ми не намагалися навчити, і зараз замінює «р» на інші звуки, хоча зрідка він і проривається, але «французький». Такий гортанний р можна пом’якшити, але повністю його виправити навряд чи вдасться. Приклад того – я сама і мій старший син. Коли хвилююся, досі збиваюся на ґрасуючий «р», а в сина він ледве чутний – щось середнє між гортанним та правильним.
Навчаючи малюка, обов’язково враховуйте його характер. Скажімо, наймолодшого свого сина я виправляю («ти говориш не зовсім правильно, треба говорити так»), і він сто разів намагається сказати слово, як треба, ще й мене змушує. А ось дочка, навпаки, ображається, відходить убік і взагалі уникає його вимовляти.
Читайте також: Вправи для розвитку дрібної моторики: від 6 місяців до 6 років
Виправляємо помилки
Мова розвивається активніше, коли малюк малює олівцями або крейдою, складає мозаїку або пазли, рахує лічильні палички. З двох років корисний мовний масаж. «Сорока-ворона» – один із його видів. Але треба робити його правильно. Спочатку – поводити своїм пальцем по долоні малюка, торкаючись основи великого пальця, потім – по черзі загинати його пальчики, супроводжуючи це відомими всіма словами.
Подібних ігор – безліч. Наприклад, п’ять пальчиків на руці – це саме маля, мама, тато, бабуся, дідусь, які його дуже люблять. Кожен із них «цілує» малюка, роблячи при цьому «кільця». А гра «Хлопчик-мізинчик», коли одна рука ловить по черзі кожен пальчик на інший? Можна придумати свої, головне – активація всіх м’язів та нервових закінчень на верхніх кінцівках малюка.
Хороші помічники – скоромовки, але розучувати їх теж треба вміти. Спочатку слід дуже повільно прочитати текст, дитина повинна трішки подумати над його змістом та переказати. Потім разом підберіть схожі слова до скороговорки. І лише тоді нехай він проговорить її не поспішаючи за вами, намагаючись запам’ятати, потім пошепки кілька разів, поступово нарощуючи темп. І лише після цього – кілька разів уголос у темпі. А далі – хто скаже швидше та без помилок?
Тексти віршів, казок, пісень підшукують для кожного звуку, що відпрацьовується окремо: у них має бути якомога більше слів саме з даним звуком. Але змушувати дітей заучувати тексти, особливо віршовані, не треба. Набагато важливіше відпрацювати правильну артикуляцію. Підійде звичайна абетка, де для кожної літери існує свій вірш.
Спеціальні вправи для артикуляції довільно не підібрати, оскільки конкретного звуку потрібен свій комплекс. І зробити це потрібно лише після візиту до логопеда. Гімнастика має бути щоденною, не менше двох разів на день. Найкращий для неї час – ранок перед сніданком та вечір перед сном (не після їжі, у дитини може виникнути блювота). Виконувати завдання їй потрібно свідомо. Але щоб цього досягти, заняття потрібно проводити в ігровій формі.
Над кожною вправою слід працювати у певній послідовності. Робити їх треба перед дзеркалом – малюк має бачити і ваше, і своє обличчя. Спочатку ви показуєте, як виконувати вправу, потім дитина повторює її за вами. Якщо вона помилиться, не біда – підбадьоріть її та покажіть ще раз. Спочатку важко буде не лише їй, а й вам. Поступово все налагодиться. Займаючись, постійно міняйтесь ролями – спочатку мама вчить, потім – малюк.
Наталка КУЦАК
Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
