Проблеми починаються в ендотелії
Численними науковими дослідженнями доведено, що особливе місце в розвитку артеріальної гіпертензії, яка передує багатьом серцево-судинним захворюванням, належить дисбалансу біологічно активних речовин в ендотелії судин. Порушення співвідношення продукції “захисників” судин та їхніх “ворогів” на користь останніх отримало назву “ендотеліальна дисфункція”.
Що ж відбувається з ендотелієм? Перш ніж відповісти на це запитання, нагадаємо, що ендотелій являє собою шар клітин, що вистилають внутрішню поверхню судин. За масою він досягає 1,8 кг – більше, ніж печінка! А площа його і зовсім величезна. Якби можна було розмістити всі клітини ендотелію судин людини на рівній поверхні, вони б зайняли площу в 20 (!) дачних ділянок по шість соток.
У нормі ендотелій підтримує кількісну рівновагу біологічно активних речовин, які контролюють звуження і розширення судин. Якщо цей баланс порушено, значить, запущено механізм розвитку артеріальної гіпертензії. Ключовим моментом при цьому є збій у природній регуляції перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину – ангіотензин II, а також втрата активності гормоном брадикініном, що має підтримувати нормальний тонус судин.
Палицею в колесах цього порочного механізму є використання інгібіторів АПФ. Ці препарати блокують дію ферменту, який спричиняє патологічні перетворення ангіотензину, і тим самим зупиняють розвиток артеріальної гіпертензії, запобігають пов’язаним із нею серцево-судинним ускладненням.
Критерії вибору препарату
Для пацієнтів із серцевою недостатністю, нефропатією та діабетом ІАПФ вважаються препаратами вибору. Численними експериментальними та клінічними дослідженнями було доведено, що це єдина група лікарських засобів, завдяки яким знижується смертність і потреба в госпіталізації при артеріальній гіпертензії.
Створено вже два покоління інгібіторів АПФ. До першого належить каптоприл, а друге представлено досить широко: еналаприл, квінаприл, лізиноприл, раміприл, периндоприл, моексиприл, фозиноприл, цилазаприл. Багато інгібіторів АПФ другого покоління не тільки дають змогу контролювати рівень артеріального тиску (АТ), а й безпечні, добре переносяться, мають невелику кратність прийому, сумісні з іншими ліками, їх можна використовувати для монотерапії протягом тривалого часу. Однак вони все ж таки різняться і за ефективністю зниження АТ, і за впливом на ендотелій, який визначається ступенем їхньої спорідненості з ангіотензин-перетворювальним ферментом ендотелію. Найбільшу спорідненість до цього ферменту має квінаприл. За цим показником він у 2 рази перевершує периндоприл, у 3 рази – раміприл і в 15 разів – еналаприл. З огляду на те, що 90% АПФ розташовано на мембранах клітин ендотелію, можна зробити висновок: найсприятливіший ефект дасть використання тільки того препарату, який зв’язується з цими тканинами і діє безпосередньо в них.
Саме відновлення функції ендотелію, властиве інгібіторам АПФ другого покоління, наприклад квінаприлу, свідчить про те, що зниження АТ ефективне, а лікування артеріальної гіпертензії цілком адекватне. Оздоровлення ендотелію дає змогу пацієнтам повернути назад розвиток багатьох серцево-судинних захворювань і поліпшити якість життя.
Використано фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
