Щороку мільйони працівників системи охорони здоров’я, у тому числі і фармацевтів, виходять за рамки простої втоми та відчувають професійне вигорання. Цей стан можна порівняти з глибокою темною ямою, з дна якої без сторонньої допомоги вибратися практично неможливо. Тому, як тільки ви помітите, що ґрунт під вашими ногами почав ковзати і ви вже не так впевнено тримаєтеся за любов до своєї професії, вживайте термінових заходів: використовуйте копінг-стратегії, щоб не потрапити в пастку вигорання.
Втома, розчарування та цинізм
Як концепція професійне вигорання вперше було запропоновано клінічним психологом Гербертом Фройденбергером. Ще в 1970-х роках, працюючи в клініці, він зауважив, що непомірні вимоги з боку роботодавців емоційно виснажують багатьох співробітників, роблячи їх втомленими, розчарованими та цинічними. Пізніше теорія професійного вигорання була доповнена Крістіною Маслах, яка визначила цей феномен як поєднання зниження почуття особистого задоволення, деперсоналізації (втрати почуття власного «я») та емоційного виснаження.
До вигорання схильні люди будь-яких професій, але особливе значення воно має для тих, хто працює у сфері охорони здоров’я, оскільки потенційно може вплинути не тільки на власне самопочуття, а й на стан інших людей. Так, недавній метааналіз показав, що вигорання лікаря призводить до зниження його професіоналізму, а це негативно позначається на пацієнтах.
Ефективне обслуговування клієнтів та запобігання помилкам, пов’язаним із прийомом ліків, – найважливіші завдання фармацевтів, тому їхнє професійне вигорання анітрохи не менш небезпечне, ніж вигорання лікарів. Проте співробітники аптек схильні до нього чи не більше за інших медичних працівників. Головними факторами ризику є великі робочі навантаження, наявність додаткових і бюрократичних обов’язків, конфлікти з клієнтами і погані відносини з керівниками.
На рівні керівництва
Зниження ймовірності вигорання потребує багатофакторного підходу. Вирішувати цю проблему мають як самі працівники аптек, так і їхні керівники, завдання яких – створити позитивне робоче середовище. Прикладом профілактики професійного вигорання на організаційному рівні може стати стратегія Стенфордської лікарні, де нещодавно було створено посаду директора зі здоров’я, завдання якого – вчасно діагностувати та запобігати емоційному вигоранню інших працівників.
Інформування про симптоми вигорання є найпершим і водночас найважливішим кроком, який може зробити керівництво аптеки для захисту своїх співробітників. Адже багато людей із початковими симптомами вигорання просто не розуміють, що саме з ними відбувається, і не можуть об’єктивно оцінити свій стан.
Крім того, враховуючи, що вигорання часто виникає через стрес при спілкуванні з керівництвом, завідувачі аптек повинні уважніше ставитися до своїх слів, частіше хвалити та заохочувати співробітників, наголошуючи на цінності їхнього вкладу.
На ваш вибір
Втім, як би керівництво аптеки не дбало про емоційне здоров’я співробітників, у боротьбі з вигоранням порятунок потопаючих є справою рук самих потопаючих. І щоб подолати стрес, який призводить до вигорання, кожен фармацевт повинен вибрати найбільш підходящі для нього «копінг-стратегії» (від англ. «соре» — долати). Це поняття, що відображає те, як ми розв’язуємо проблемні та складні ситуації, було запроваджене та детально розроблене психологом Річардом Лазарусом. Автор розділив усі стратегії на дві великі групи:
- Копінг, зосереджений на проблемі, намагається вирішити її, безпосередньо впливаючи на фактор стресу, щоб зменшити або мінімізувати його.
- Стратегії, націлені на емоції, допомагають упоратися зі стресом, змінюючи точку зору та ставлення до проблеми.
Іншими словами, у першому випадку ми намагаємося осмислити проблему, шукаємо вихід із ситуації та діємо. У другому — прагнемо повернутися в добрий настрій, зберегти почуття гумору або відсторонитися від того, що відбувається навколо. Дослідження показують, що обидва підходи допомагають пом’якшити вигорання. Важливо лише вибрати відповідні копінг-стратегії.
- Приємне проведення часу. Дослідження 2018 року за участю фармацевтів, які здобувають післядипломну освіту, показало, що збереження оптимізму, участь у приємних заняттях та відпочинок із сім’єю та друзями були одними з найефективніших стратегій, що дають змогу пом’якшити вигорання. Насправді такий підхід є різновидом втечі від проблем чи дистанціювання від них. Людина ніби каже собі: «Моє справжнє життя проходить у колі друзів та сім’ї, і воно приносить мені радість. А все, що пов’язано з роботою та навчанням, – другорядне. Це лише тимчасові труднощі, які потрібно пережити». Така позиція допомагає «розбавити» негативне емоційне тло і не вигоріти, проте не сприяє подоланню проблем.
- Опір та протистояння. Хоча це дуже агресивна стратегія, багатьом людям вона справді допомагає впоратися з труднощами, особливо якщо вони мають об’єктивний і конкретний характер. Будь-яку проблему слід сприймати як особистого ворога, якого треба перемогти якнайшвидше. Люди, які вибирають цю стратегію, до останнього відстоюють свої переконання, виборюють свої права, захищають свою позицію. Завдяки своєму натиску часто вони дійсно перемагають, наприклад, домагаються підвищення зарплати, справедливого розподілу обов’язків або зниження додаткового робочого навантаження. Однак якщо загроза не є серйозною, їхній надмірно агресивний підхід може лише зашкодити.
- Пошук соціальної підтримки. У стресовій ситуації ми дуже потребуємо підтримки. Нам потрібен хтось, хто зможе підтвердити нашу правоту, прийняти нашу сторону, похвалити чи просто поспівчувати. Оточення себе однодумцями – один із найкращих способів зменшити стрес у ситуаціях, пов’язаних із міжособистісними конфліктами та різноманітними проблемами. Так, наприклад, для першостольника найпростіший спосіб випустити пару після спілкування з неадекватним клієнтом – розповісти про подію колезі або ввечері поділитися неприємною історією з друзями чи близькими.
- Позитивна переоцінка. Прагнення побачити у всьому щось хороше є одним із найефективніших способів запобігання вигоранню. Навіть у найскладнішій ситуації позитивні емоції здатні «підзарядити» нас, підкинути дров у вогонь, не дозволяючи нашому багаттю вигоріти вщент. Дуже сильним і раціональним людям вдається сприймати будь-які труднощі як урок, який дає життя, і робити висновки на майбутнє. Іншим вдається втішитися тим, що це не найгірше, що могло з ними статися. Третім не залишається нічого іншого, як просто посміятися з ситуації. До речі, психологи стверджують, що вміння бачити гумор у будь-якій ситуації може відігравати важливішу роль у пом’якшенні стресу в жінок, ніж у чоловіків.
- Планування розв’язання проблем. Це, мабуть, найскладніша копінг-стратегія, яка орієнтована на проблему, оскільки вона вимагає від людини відповідальності, глибокого розуміння себе та чималих вольових якостей. Насамперед, необхідно прийняти ситуацію, тобто усвідомити свою близькість до емоційного вигорання. Потім слід проаналізувати власні помилки, які все ускладнюють, і скласти докладний план протидії проблемам. Такий план може виглядати як детальний розклад на тиждень або місяць вперед, до якого будуть включені спортивні тренування, прогулянки, хобі, відпочинок із друзями та час із сім’єю. Варто також скласти меню з корисних продуктів, що допомагають упоратися зі стресом, записатися на йогу, відвідати психолога, освоїти медитацію. Що ж до роботи, то перш ніж планувати її, поставте собі мету. Виділіть те головне, що є у вашій професійній діяльності (чи то заробляння грошей або допомога людям), і працюйте над цим, намагаючись не відволікатися на дрібниці.
