Луї Пастер: геніальний учений чи великий шахрай?

Критики чи заздрісники?

В історію офіційної медицини Луї Пастер увійшов як геніальний учений, основоположник кількох наук, внесок якого у справу збереження людського здоров’я складно переоцінити. Утім, в історії неодноразово лунали голоси, які стверджували протилежне, Пастера називали великим шулером, фальсифікатором і кар’єристом сучасної медицини. Що це: гул заздрісників, цих вічних супутників геніїв, чи самотні вигуки борців за правду, які наважилися розвінчати хибного кумира?

Перші заяви про фальсифікації та шахрайство Луї Пастера прозвучали ще за життя вченого. Так, професор ветеринарної школи Альфора Колен заперечив дані Пастера про 1700 французів, укушених скаженими собаками протягом року і кількох місяців. Він стверджував, що ця цифра відображає загальну кількість укушених собаками людей, проте далеко не всі тварини страждали на сказ. Колен навів статистику Міністерства сільського господарства Франції, яка свідчить, що кількість укушених скаженими собаками в середньому становить близько 350 осіб на рік. При цьому кількість смертей від сказу протягом року до застосування щеплень не перевищувала 20-30 осіб. У 1886 році з появою вакцини, всупереч очікуванням, їхня кількість не зменшилася, а, навпаки, сягнула 35, до того ж 18 із них було введено пастерівські вакцини…

У 1883 році зі звинуваченнями на адресу Пастера виступили його соратники Рукс і Чемберленд. Вони стверджували, що під час проведення експерименту з вакцинації овець проти чуми, проведеного в 1881 році в Пуїллі де Форт, Пастер у найсуворішій таємниці додавав до вакцин двохромовокислий калій. Саме завдяки цій речовині, а зовсім не самій вакцині, і руйнувалися чумні мікроби.

Ще один скандал, пов’язаний з ім’ям Пастера, розгорівся на ґрунті його суперництва з Антуаном Бешаром. Сьогодні офіційні джерела говорять про Бешара як про супротивника Пастера і його теорії про хвороботворні мікроби. Утім, деякі дослідники кардинально не згодні з цією думкою. Ба більше, вони стверджують, що багато відкриттів, приписуваних Пастеру, насправді зробив Бешар. Наприклад, низка дослідників вважає, що відкриття мікробної природи хвороб шовковичних черв’яків належить саме Бешару. Уповноважений урядом Пастер, зі свого боку, навпаки, говорив про вроджену хворобу, наполягаючи на тому, що “маленькі тіла”, які переносять заразу, є нічим іншим як хворими клітинами самого хробака. Згодом заслуги Бешара були приписані Пастеру.

Деякі помилки Луї Пастера визнані й офіційними істориками медицини. Так, широко відомі безпідставні теорії вченого щодо впливу магнетизму на живі істоти, а також інфекційної природи епілепсії. І хоча суперечки щодо авторства та наукової цінності відкриттів ученого не вщухають і сьогодні, навіть найзатятіші противники вченого, мабуть, не наважаться спростувати той факт, що постать Луї Пастера є однією з найяскравіших і найключовіших в історії медицини та фармакології.

Шість великих відкриттів Луї Пастера

 

Бродіння

У 1857 році Пастер розпочав вивчення процесів бродіння. На той момент, незважаючи на широке застосування бродіння в промисловості, єдиного уявлення про природу цих процесів не існувало. Експерименти показали, що кожен вид бродіння спричиняють певні мікроорганізми, і, отже, природа їх специфічна. Подальший шлях досліджень Луї Пастера не був безхмарним. Вивчаючи олійно-кисле бродіння, він виявив невідоме досі явище анаеробіозу, тобто життя без молекулярного кисню. Заява про те, що деякі види бактерій, дріжджів і найпростіших здатні жити за відсутності атмосферного кисню й одержувати енергію, окислюючи органічні та неорганічні речовини або використовуючи енергію світла, пролунала на той час просто фантастично, спричинивши справжню бурю в науковому середовищі. Щоб відстояти своє відкриття, Пастеру довелося витримати не одну сутичку з найвідомішими вченими того часу. А сьогодні про анаеробне окислення знають навіть учні старших класів!

 

Мимовільне зародження

Підтвердження Пастером того факту, що збудниками процесів бродіння і гниття є мікроорганізми, стало поштовхом для відновлення дискусії про так зване мимовільне зародження. Ще в XVII столітті було підтверджено неспроможність гіпотези самозародження для вищих організмів, проте щодо мікроорганізмів суперечки тривали. З моменту відкриття мікробів Левенгуком, останнє слово поперемінно залишалося за прихильниками то однієї, то іншої теорії. І тільки через більш ніж два століття, дослідження Пастера дозволили остаточно приміряти ворогуючі табори. Вчений переконливо довів повну неспроможність теорії про мимовільне зародження життя.

 

Хвороби від вина та пива

У 1865 році група французьких винопромисловців звернулася до Пастера, роботи якого на той момент набули широкої популярності, з проханням зайнятися вивченням “хвороб вина”. Від цих “хвороб” гинула чимала частина винних запасів, завдаючи серйозної шкоди галузі. Вчений встановив, що їхньою причиною також є мікроби, які порушують нормальні процеси бродіння. Встановивши причини, Пастер пішов далі і розробив надійний спосіб захисту напою від недуг. Він виявив, що під час нагрівання вина до 55 °С мікроби, які в ньому містяться, гинуть. Розроблений вченим спосіб збереження продуктів міцно прижився в різних галузях харчової промисловості і отримав назву “пастеризація”.

 

Хвороби шовковичних черв’яків

У 1868 році, завдяки Пастеру, було врятовано цілу галузь шовківництва на півдні Франції. Значних збитків завдавали виробництву хвороби і смерть шовкопрядних черв’яків. Дослідження Пастера дали змогу встановити кілька інфекційних захворювань шовкопрядів і вказати методи боротьби з ними. Саме відкриття мікробної природи хвороб шовкопрядів стало вирішальним у житті Луї Пастера. На той час у науці панувала теорія Вірхова, яка стверджувала, що сутність хвороб криється в ненормальній роботі клітин організму. Однак на підставі власних експериментів Пастер дійшов висновку, що причиною різних хвороб тварин і людини є саме мікроорганізми. Цей висновок визначив подальшу діяльність ученого.

 

Інфекція та вакцина

Якщо XVIII століття ознаменувалося відкриттям Дженнера – щеплень від віспи, для здійснення яких був потрібен природний матеріал, то XIX століття повністю належало відкриттю Луї Пастера – атенуації мікробів, яке давало змогу досліднику самостійно готувати вакцину. Під час атенуації (від лат. attenuatio – зменшення) під впливом різних чинників відбувається штучне стійке ослаблення вірулентності патогенних мікроорганізмів, але водночас вони зберігають можливість формувати специфічну імунну відповідь під час введення в організм у вигляді вакцин. Сам Пастер писав: “У результаті простої зміни умов культивування паразита, внаслідок лише рідкісніших пересівань, ми маємо в нашому розпорядженні метод, що дає змогу поступово знижувати вірулентність вірусів, метод, що дає змогу, зрештою, одержати справжній вірус-вакцину, який не вбиває, але спричиняє легке захворювання та оберігає від смертельної хвороби”. За життя Пастер створив вакцини проти курячої холери, краснухи свиней, овечої чуми, сибірської виразки та сказу. Метод, розроблений Луї Пастером, використовується для виробництва вакцин і сьогодні.

 

Оберігання від сказу

У 1868 році, завдяки Пастеру, було врятовано цілу галузь шовківництва на півдні Франції. Значних збитків завдавали виробництву хвороби і смерть шовкопрядних черв’яків. Дослідження Пастера дали змогу встановити кілька інфекційних захворювань шовкопрядів і вказати методи боротьби з ними. Саме відкриття мікробної природи хвороб шовкопрядів стало вирішальним у житті Луї Пастера. На той час у науці панувала теорія Вірхова, яка стверджувала, що сутність хвороб криється в ненормальній роботі клітин організму. Однак на підставі власних експериментів Пастер дійшов висновку, що причиною різних хвороб тварин і людини є саме мікроорганізми. Цей висновок визначив подальшу діяльність ученого.