Історія науки цікава не тільки приголомшливими відкриттями, а й великими помилками. Понад сто років тому біолог Ілля Мечников писав про те, що у спадок від тварин роду людському дісталися «некорисні чи шкідливі рудиментарні органи». Ні до чого виявилися мигдалики, апендикс, тимус, епіфіз, колінні меніски…
Сьогодні вчені вважають, що в організмі людини немає нічого зайвого.
Куди не глянь – рудименти
Навіть найнадійніші наукові факти та теорії піддаються перевірці часом, щось неминуче переглядається та відкидається. Понад сто років знадобилося вченим, щоб дійти висновку: в організмі все важливе. Просто є органи, призначення яких поки що невідоме. А перші прихильники еволюційної теорії Дарвіна нарахували у людини 180 непотрібних органів та анатомічних структур, які нібито вносять дисгармонію в організм. Якщо вченим не вдалося визначити функцію органу, його вважали рудиментом (від лат. rudimentum – початок, перший досвід).
Велися розмови не лише про «зайві» органи, а й про неправильне їх розташування та будову. Наприклад, французький лікар Франц Гленар щиро вважав, що травна система людини, що сформувалася ще тоді, коли наші предки ходили рачки, не узгоджується з теперішньою вертикальною ходою. Пацієнтам із болями у животі він пропонував операцію зі зміни «конфігурації» шлунково-кишкового тракту. Те, що після цього людині ставало гірше, вченому, який перебував під владою своєї помилки, здавалося несуттєвим.
«Тепер уже немає нічого сміливого у твердженні, що не лише сліпа кишка зі своїм придатком, але навіть усі товсті кишки людини зайві в нашому організмі і що видалення їх призвело б до дуже бажаних результатів», – писав Ілля Мечников у «Етюдах про природу» . Однодумець нобелівського лауреата англійський хірург Вільям Лейн видалив «шкідливу» товсту кишку у 36 осіб, вважаючи, що ця операція звільнить організм від гнильних мікробів і сприятиме лікуванню цілого ряду захворювань, починаючи від виразки дванадцятипалої.
Така хірургічна практика тривала аж до п’ятдесятих років ХХ століття, поки, нарешті, не з’ясувалося, що в товстому кишечнику відбувається ряд важливих процесів: всмоктування води і солей з продуктів травлення і синтез вітамінів.
Апендикс продовжує життя
У міру накопичення наукових знань список «зайвих» органів ставав дедалі коротшим. Так, черевну порожнину з невіддаленим червоподібним відростком (апендиксом) раніше називали пороховою бочкою, яка може вибухнути будь-якої миті.
Багато років поспіль американці видаляли його у профілактичних цілях. Нині ставлення до цього органу змінилося. Відомо, що він містить лімфоїдну тканину та допомагає організму людини боротися з інфекціями, особливо у перші роки життя, а також продукує гормоноподібну речовину для регуляції перистальтики товстого кишечника. Онкологи стверджують, що люди, у яких апендикс видалено, частіше хворіють на рак кишечника. Сьогодні видаляти апендикс «для профілактики» ніхто не поспішає. Можливо, він виконує ще багато функцій, про які ми не підозрюємо.
Форпост захисту від бактерій
Найбільше інших «непотрібних» органів дісталося мигдаликам, їх американські хірурги також видаляли для профілактики. Але коли у 50-х роках минулого століття вибухнула епідемія поліомієліту, прооперовані діти хворіли важче та вмирали першими.
Лікарі США визнають: із мільйона жителів країни, у яких мигдалики видалили, 999 тисячам це було ні до чого.
Тепер вчені знають, що мигдалики – це перша прикордонна зона мікробів. Поглиблення в мигдаликах (крипти) є «лабораторією», де розпізнається антигенний склад того, що ми випиваємо, з’їдаємо та вдихаємо. Тут виробляються захисні білки. Якщо мигдалин не буде, одним бар’єром для бактерій стане менше. Недарма ж ті, хто втратив «гланд», уразливіше до інфекцій – таких людей частіше підстерігають хвороби органів дихання. Є повідомлення про те, що мигдалики захищають від раку верхніх дихальних шляхів, травного тракту та легень.
Тонзилектомія сьогодні проводиться тільки тим, у кого через часті ангіни та хронічний запальний процес розвиваються серйозні тонзилогенні ураження внутрішніх органів і відбувається переродження мигдаликів: лімфоїдна тканина замінюється сполучною і, як наслідок, із захисника організму вони перетворюються на вогнище інфекції. У таких пацієнтів операція у багатьох випадках дозволяє запобігти розвитку ревматизму, ураженням нирок, ендокардиту. Однак після тонзилектомії вторинний імунодефіцит спостерігається у третини пацієнтів. Відбувається атрофія слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, частіше виникають фарингіти та катари. Дітям до п’яти років, у яких ще повністю не сформувалася імунна система, тонзилектомія проводиться рідко.
Колиска клітин-кілерів
Зараз уже всім відомо, що тимус (вилочкова залоза) – один із головних органів імунітету. Стовбурові клітини, що утворюються в кістковому мозку, потрапляючи в тимус, перетворюються на різні субпопуляції Т-лімфоцитів, у тому числі в клітини-кілери, що знищують бактерії та віруси. До того ж тимус – «співробітник» ендокринної системи, який виробляє кілька пептидних гормонів, які називають загальним терміном – тимозин.
Ці сполуки беруть участь у регуляції активності гіпоталамо-гіпофізарної системи, синтезі статевих гормонів та забезпечують дозрівання Т-лімфоцитів. У новонароджених вилочкова залоза розміром із серце, а згодом вона поступово зменшується і у дорослих відбувається вікова інволюція органу. Але Т-лімфоцити продовжують виконувати свою захисну функцію.
Навіть «хвостик» корисний
Була реабілітована і селезінка
Виявляється, вона не тільки відповідає за клітинний та гуморальний імунітет, але і є природним фільтром, що очищає кров. Знайшлося пояснення та наявності куприка, який до останнього часу в підручниках із загальної біології називали «залишком редукованого хвоста». Насправді куприк служить важливим місцем прикріплення тазових м’язів, які відповідають за систему підтримки внутрішніх органів. У пацієнтів, які перенесли операцію з видалення куприка (такі хірургічні втручання рідкість), більш ніж у половині випадків починалося опущення внутрішніх органів та проблеми з хребтом.
Навмисне придумаєш: Homo sapiens, модель №3
Зі сказаного вище зовсім не випливає, що в розмовах про «поліпшення» органів людини хірургічним шляхом поставлено крапку. Охочі вдосконалити творіння Всевишнього, швидше за все, ще знайдуться.
Три американські геронтологи – Джей Ольшанскі, Брюс Кейрнс і Роберт Батлер замислилися: які зміни внести в конструкцію організму, щоб радикально позбавити нас неприємних наслідків старіння? Ось результат їхньої фантастичної реконструкції.
Багато проблем пов’язані з тим, що ми ходимо двома ногами. Через це хребет зазнає занадто великого навантаження по вертикалі. Хрящові диски між хребцями поступово деформуються, викликаючи остеохондроз та радикуліт. Отже, вважають ці радикально налаштовані вчені, слід було б збільшити ширину дисків і трохи нахилити верхню частину торсу до землі, щоб зменшити навантаження на хребет – нехай людина ходить трохи зігнувшись. Водночас центр тяжіння трохи опуститься, що зменшить небезпеку падіння.
Крім того, добре було б, мріють ці дослідники, зробити міцнішими шийні хребці. Ті, хто страждає від шийного остеохондрозу, безумовно, оцінять цю ідею. А якщо змінити будову ніг – прибрати колінну чашечку, яка часто травмується при падіннях, то можна зменшити площу поверхонь, що труться, і суглоб буде згинатися не тільки вперед, але і назад. На думку цих учених, варто було б ще збільшити хрящову прокладку, завдяки чому сповільнилося б зношення суглоба і відступив артрит.
Є і рецепт удосконалення очей, розроблений виходячи з будови ока кальмара, який не має відшарування сітківки. Хотілося б вченим підправити і горло, оскільки існує небезпека придушитися їжею, особливо в літньому віці, коли м’язи глотки слабшають.
Реконструйована людина, на думку американських геронтологів, зможе жити років із двісті. І хто доручиться, що цю ідею в нашу епоху генної інженерії ніхто не спробує здійснити?
