Секрети голлівудських зірок
Незважаючи на дещо незвичні для нашого вуха назви, пілатес і калланетика багато в чому схожі. Ці системи фітнесу практично не мають протипоказань, обмежень за віком і початковою фізичною підготовкою. Саме тому їх вважають найкращими видами фізичної активності для вагітних жінок і молодих мам. Займаючись ними, немає потреби підтримувати швидкий темп і долати ударні навантаження. Але вони чудово допомагають боротися із зайвою вагою, розвивають гнучкість і рухливість, надають силу. Довгий час пілатес і калланетика були секретом молодості та краси Мадонни, Кетрін Зета-Джонс, Клаудії Шиффер, Сінді Кроуфорд, Джулії Робертс та інших знаменитостей. Тепер ці системи вправ доступні кожному.
Робота попереду
У людському тілі понад 600 м’язів, проте більшість із них “спить”, практично не відчуваючи навантажень у повсякденному житті. Та й багато видів тренувань “займаються” переважно найсильнішими, поверхневими м’язами. Наприклад, існують вправи, під час виконання яких основне навантаження дістається одній парі м’язів або м’язовій групі (біцепсам, трицепсам, косим м’язам живота).
У пілатесі та каланетиці всі рухи виконуються таким чином, щоб одночасно і з однаковим навантаженням впливати на кілька м’язових груп. Це забезпечує по-справжньому гармонійний розвиток тіла. Крім того, обидві ці системи включають багато вправ на стретчинг, або розтяжку, які дуже корисні для суглобів і зв’язок.
Пілатес і калланетика не належать до аеробних тренувань, під час яких відбувається різке “спалювання” жиру. Натомість м’язи поступово стають сильнішими. Зрозуміло, що такий підхід не забезпечить швидкого усунення зайвих кілограмів, оскільки м’язова тканина важить навіть дещо більше, ніж жирова. У цьому питанні пілатес і калланетика працюють на перспективу. Адже коли тіло в тонусі, навіть у стані спокою витрачається більше калорій, ніж у нетренованої людини. М’язи – найбільш метаболічно активна тканина організму: що більше м’язових клітин у тілі, то швидше відбувається основний обмін речовин, а отже, менший ризик погладшати.
Історія пілатесу
Засновник цієї системи Джозеф Пілатес народився 1880 року в Німеччині, недалеко від Дюссельдорфа. З дитинства він страждав на цілий “букет” хвороб (рахіт, астму, ревматичну лихоманку), які обмежували його можливості в заняттях спортом. Зате силою волі природа Джозефа не обділила. Вирішивши будь-що-будь наздогнати однолітків у фізичному розвитку, він став самостійно тренуватися і вже в 14 років мав тіло атлета.
У 22 роки Джозеф переїхав до Англії, де заробляв на життя боксером, циркачем і навіть тренером із самооборони детективів Скотланд-Ярду. Під час Першої світової війни він уперше використав свій досвід боротьби з фізичними вадами для допомоги іншим. Джозеф проводив заняття з пораненими солдатами, створивши для них систему тренувань, яка дозволяла робити вправи навіть лежачим хворим.
У 1926 році Пілатес переїхав до США, де відкрив власну спортивну студію. Одними з перших його клієнтів були знаменитості – балерина Марта Грехем і хореограф Джордж Баланчин. Незабаром майже всі танцівники New York City Ballet змогли оцінити систему Джозефа Пілатеса, яку сам автор назвав контрологією. Суть її полягала в тому, що всі вправи виконували сидячи і лежачи на маті (що особливо важливо для тих, хто переніс травму), проте ефект від них був навіть кращим, ніж від занять біля балетного станка.
У 90-х роках минулого століття техніку пілатес взяли на озброєння лікарі-травматологи, потім вона з’явилася і в спортивних центрах. Звісно, після втручання сучасної медицини та впливу актуальних тенденцій фітнесу не всі авторські вправи дійшли до нас у первісному вигляді, проте основна ідея гімнастики пілатес залишилася незмінною.
Плавний рух до результату
Сьогодні пілатес включає понад 500 вправ. Кожна з них працює над тілом як над цілісною системою, оскільки основним принципом вважається зміцнення його центральної частини – преса, попереку, стегон, сідниць. Розташовані там м’язи впливають на тонус організму в цілому. Усі рухи в цій системі різні. Виконуються вони без пауз, з плавними переходами від одного до іншого. Головне тут не кількість, а якість, тому кількість повторень може бути мінімальною.
На початковому рівні всі вправи роблять лежачи на підлозі. Вважається, що новачки насамперед мають освоїти техніку виконання вправ і дихання, навчитися концентрувати увагу й аналізувати відчуття. Потім тренування ускладнюють використанням спеціального обладнання: гнучких кілець, гантелей, гумових амортизаторів або м’ячів. Ну і, нарешті, найскладнішим етапом вважаються заняття на спеціальних тренажерах пілатес. Вони не мають жорсткої фіксованої опори, тому, виконуючи вправи, доводиться докладати додаткових зусиль для утримання рівноваги.
У результаті занять поліпшується координація рухів, розвивається гнучкість, поліпшується постава, а отже, нормалізується робота всіх внутрішніх органів. Ця гімнастика вчить нас рухатися красиво, пластично і граціозно. Заняття пілатесом знімають втому, покращують настрій, дарують відчуття спокою.
Із домогосподарок у балерини
Калланетика, як і пілатес, названа за ім’ям свого автора – американської балерини Каллан Пінкней. Після закінчення танцювальної кар’єри вона здійснила тривалу подорож Сходом, після чого вирішила створити комплекс вправ, що поєднує балетні розтяжки і вправи йоги. Знаючи, що більшість жінок не люблять займатися гімнастикою, Каллан Пінкней продумала тренування таким чином, щоб не проводити їх занадто часто. Спершу, протягом кількох місяців, для досягнення результату займатися калланетикою потрібно двічі на тиждень по годині, після чого для підтримки форми можна ще скоротити кількість тренувань – до години на тиждень або по 15 хвилин щодня.
Так само, як і пілатес, калланетика вчить нас володіти своїм тілом, виправляє поставу, нормалізує обмін речовин. Відрізняють ці системи тільки шляхи досягнення цілей. У пілатесі немає статичних і надто складних рухів, а основу калланетики, навпаки, складають статичні вправи: приймаючи необхідну позу, потрібно утримувати її протягом 60-100 секунд для створення навантаження на м’язи. Калланетику називають гімнастикою незручних поз. І це визначення відповідає істині. Спробуйте виконати одну з найпростіших вправ: розведіть руки в сторони на рівні плечей і якомога сильніше розгорніть долоні догори. Тепер, не згинаючи лікті, максимально відведіть руки назад, ніби бажаючи з’єднати лопатки, а потім плавно порухайте плечима. Правильне виконання цієї вправи піднімає груди та знімає напругу м’язів між лопатками. Якщо вірити автору методики Каллан Пінкней, вправи за її системою можуть зробити з будь-якої домогосподарки балерину. Причому перші результати помітні вже після кількох тренувань.
Таким чином, пілатес і калланетика – не просто модні напрямки у фітнесі. Це новий підхід до фізичного вдосконалення. Саме тому вони вже завоювали серця мільйонів любителів здорового способу життя в усьому світі і продовжують збільшувати кількість своїх шанувальників.
Вважається, що всього одна година калланетики дає організму навантаження, що дорівнює семи годинам класичного шейпінгу або 24 годинам аеробіки.
Використано фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
