У багатьох країнах Європейського регіону ВООЗ застосовуються законодавчі положення, що регулюють створення нових аптек. Зазвичай вони засновані на демографічних і географічних критеріях і, як правило, однакові в усій країні, хоча іноді коригуються з урахуванням специфіки тієї чи іншої території. Наприклад, така ситуація в Іспанії, де автономним співтовариствам (областям) дозволено адаптувати критерії, встановлені на національному рівні, і в такий спосіб приводити їх у відповідність до своїх особливостей. Планування інфраструктури позалікарняних аптек також може здійснюватися на більш локальному рівні, як в Італії, де ці функції переносяться на рівень міста, на яке покладено обов’язок Pianta organica.
Ці обмеження часто слугують регуляторними механізмами, за допомогою яких держава планує аптечну інфраструктуру. У Фінляндії закон передбачає, що кількість аптек має бути достатньою для того, щоб населення по можливості отримувало доступ до фармацевтичної продукції без будь-яких труднощів, тим самим визначаючи мету планування аптечної мережі. Таким чином, ліцензія на позалікарняну аптеку часто прив’язана до її місця розташування або територіальної одиниці, як згадується, наприклад, у Франції.
Для забезпечення справедливості та створення умов для прозорого ухвалення рішень (і можливості їх оскарження), в країнах з плануванням аптечної інфраструктури законодавчо-нормативна база зазвичай містить детальний опис критеріїв зі створення та розміщення позалікарняних аптек, як у Бельгії, на Мальті та у Франції. У низці країн, таких як Туреччина і Фінляндія, публічно оголошується про те, що доступна ліцензія на позалікарняну аптеку.
У країнах з плануванням аптечної інфраструктури також діють спеціальні критерії щодо перенесення існуючої аптеки. Наприклад, на Мальті аптека може бути перенесена тільки в межах того самого міста або села, якщо є об’єкт із кращими умовами та якщо нова аптека розташована не менш ніж за 300 м від будь-якої наявної аптеки або не більш ніж за 50 м від приміщення, де вона розташована наразі. Аналогічно в Португалії при перенесенні позалікарняної аптеки необхідно “гарантувати доступ громадян до лікарських засобів, враховувати їхню зручність, а також економічну життєздатність аптеки, чиє місце розташування власник має намір змінити”.
У країнах, які роблять спроби стабілізувати або скоротити кількість позалікарняних аптек, є деякі норми і положення, які сприяють злиттям і паралельно з цим попереджають потенційні дисбаланси в плані доступу до лікарських засобів в результаті таких злиттів. Наприклад, у Бельгії після злиття позалікарняних аптек неможливо відкрити (або перенести) нову аптеку на території в межах 1,5 км від аптеки, що залишається. Ба більше, відповідно до цього нормативного акта кількість аптек не може бути збільшена протягом 20 років – з 8 грудня 1999 року до 8 грудня 1999 року.
Якщо аптечна ліцензія має бути анульована з метою планування аптечної інфраструктури, в нормативних положеннях може бути встановлена компенсація власнику аптеки, як у Данії.
Демографічні та географічні обмеження
У низці країн Європейського регіону ВООЗ видача ліцензії на відкриття нової аптеки може бути зумовлена конкретними демографічними критеріями. Серед них найпоширенішим є чисельність населення в тому чи іншому місті, районі або адміністративній області. Демографічні критерії зазвичай ґрунтуються на даних державного перепису населення. При цьому критерії для створення нової аптеки та додаткових аптек можуть відрізнятися.
Водночас демографічні критерії не завжди відображають потреби транзитних пасажирів у фармацевтичній допомозі (як, наприклад, в аеропортах). У Франції на нормативному рівні встановлено спеціальні правила для розрахунку кількості позалікарняних аптек, яким може бути дозволено працювати в аеропорту, виходячи з чисельності пасажирів на рік. Так, першу позалікарняну аптеку можна відкрити, коли річний пасажиропотік перевищує 3 млн. і додаткову аптеку – на кожні 20 млн. додаткових пасажирів.
У низці країн для ухвалення рішень про видачу ліцензії або відхилення заявки використовуються географічні критерії. Це дає змогу уникнути концентрації аптек в одній місцевості. Один із широко використовуваних критеріїв – це відстань між планованою новою аптекою та вже існуючими. Іноді методика розрахунку такої відстані чітко прописана (наприклад, її обчислюють як довжину прямої лінії від входу до наявної аптеки або відстань пішої ходьби). Дана відстань коливається від 100 м у Північній Македонії до 5 км в Бельгії та Словенії.
У багатьох країнах, таких як Бельгія, Угорщина та Хорватія, допустима відстань між аптеками коригується залежно від розмірів міста. Наприклад, у Хорватії мінімальна відстань у великих містах (понад 500 000 жителів) становить 200 м, тоді як у менших містах вона підвищується до 500 м.
Іноді в регулюванні використовується інший критерій – територіальна одиниця. Наприклад, це може бути невелике місто чи село або також одиниця, спеціально встановлена для планування інфраструктури позалікарняних аптек. У Фінляндії ліцензія на позалікарняну аптеку видається на конкретну закріплену за нею ділянку, як правило, муніципалітет. Великі муніципалітети і міста можуть підрозділятися на кілька таких аптечних дільниць по кілька аптек у кожній.
Можуть бути встановлені деякі критерії для запобігання монополії в кожному селі. Зокрема, вони передбачені в нормативній базі Мальти, де сказано, що “в межах одного міста або села кількість аптек, на які може бути видано ліцензію, має бути не меншою за дві”. І, нарешті, в Португалії не дозволено розташовувати позалікарняні аптеки ближче, ніж за 100 м від лікарні або медичного пункту, за винятком муніципалітетів з чисельністю населення менше 4000.
Відсутність обмежень
У деяких країнах не встановлено жодних обмежень на розташування нової аптеки за умови дотримання інших правових вимог. Така ситуація, наприклад, у Болгарії, Німеччині, Ірландії, Нідерландах, Норвегії та Чехії, а також в Албанії, Азербайджані, Вірменії, Білорусі, Грузії, Казахстані, Казахстані, Киргизстані, Таджикистані, Узбекистані. У низці країн цих обмежень не було ніколи (як у Нідерландах), тоді як інші їх скасували: так, в Ірландії правила створення нових аптек були запроваджені в 1990-х роках, але в підсумку їх було скасовано 2002 року. У Норвегії критерії для створення нової аптеки були анульовані у зв’язку з набранням чинності нового закону 1 березня 2001 року. Подібна лібералізація зазвичай веде до зростання кількості позалікарняних аптек. При цьому нові аптеки здебільшого створюються в містах, де і без того створені хороші умови для доступу до лікарських засобів і отримання консультації фармфахівців, тоді як у сільських районах, де аптек немає зовсім, вони відкриваються рідко.
Використано фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
