»

Що призводить до захворювання?

Лікарі виділяють такі групи захворювань щитовидної залози: йоддефіцитні; аутоімунні; запальні; інфекційні (вірусні, грибкові, бактеріальні); системні з ураженням щитовидної залози та/або аденогіпофіза; доброякісні та злоякісні пухлини; анатомічні чи біохімічні аномалії, генетичні дефекти.

При постановці діагнозу лікар обов’язково має визначити гормональну активність залози та її розміри у пацієнта.

Тобто необхідно врахувати щонайменше два фактори: гормональну функцію та наявність зоба. Як зазначалося, стан зі зниженням рівня гормонів – це гіпотиреоз. Нормальна гормональна активність залози називається еутиреозом (від грец. eu – добре, благополучно). Гіпертиреоз називають надмірне підвищення функції щитовидної залози. Тиреотоксикоз – це клінічний синдром, зумовлений стійким підвищенням рівня тиреоїдних гормонів в організмі з ознаками їхньої токсичної дії на органи.

За рекомендаціями ВООЗ, виділяють такі ступені зобу:

0 – зоба немає;

I – зоб можна промацати, але він помітний, тільки якщо голова закинута назад;

II – зоб видно і промацується при нормальному положенні голови;

ІІІ – зоб помітний на великій відстані.

Зоб може бути дифузним, вузловим, багатовузловим та змішаним. А гормональна активність при зобі оцінюється як еутиреоз, гіпотиреоз чи гіпертиреоз.

В Україні на першому місці за поширеністю знаходиться дифузний нетоксичний зоб, на другому – вузлові форми зобу, далі – гіпотиреоз, дифузний токсичний зоб, аутоімунний тиреоїдит.

Гіпотиреоз

У певних географічних зонах із недостатністю йоду у навколишньому середовищі чи іншими зобогенними чинниками (дефіцит кобальту, міді, цинку, молібдену та ін.) розвивається ендемічний зоб. У гірських районах України на ендемічний зоб страждають 40–50% (у деяких

місцях навіть 80%) населення, у північних областях – 20–30%, у центральних та південних – 10–15%. Ендемічний зоб спостерігається навіть у мешканців приморських міст. Захворюваність на рак щитовидної залози в 10-15 разів вища в регіонах з дефіцитом йоду. Україна включена до програми ЮНІСЕФ та Міжнародного Комітету ВООЗ з контролю за йоддефіцитними станами.

Існують інші причини зниження активності щитовидної залози:

недорозвинення (гіпоплазія) залізистої тканини;
тиреоїдити;
операції на залізі;
вчена терапія чи надходження радіоактивного йоду (позначаються наслідки чорнобильської катастрофи);
прийом лікарських засобів, що пригнічують функцію щитовидної залози;
пухлини;
хвороби ЦНС з ураженням аденогіпофіза та ін.

Вперше гіпотиреоз як окреме захворювання було описано В. Галлом у 1873 році. Термін «мікседема» належить В.М.Орду (1878) і використовується для характеристики найважчих форм гіпотиреозу. При гіпотиреозі пацієнтів непокоїть швидка стомлюваність, сонливість, зниження пам’яті, сухість шкіри, набряклість обличчя та кінцівок, збільшення маси тіла.

У жінок порушується менструальний цикл. Через зниження основного обміну хворі стають мерзлякими, кутаються в теплий одяг навіть у спекотному приміщенні. Набряклість голосових зв’язок і мови призводить до уповільнення та нечіткості мови, тембр голосу стає грубішим. При ураженні м’язів з’являються сильні болі в них і судоми. Болі в суглобах та серце нерідко призводять пацієнтів до кардіоревматолога та невропатолога.

Найбільш важким, нерідко летальним ускладненням гіпотеріозу є гіпотиреоїдна кома. Найчастіше вона розвивається у жінок похилого віку з не діагностованим або довго не лікованим гіпотиреозом.

Дифузний токсичний зоб (ДТЗ)

Це найбільш поширене захворювання щитовидної залози, пов’язане з аутоімунним ураженням її тканини і що призводить до підвищеного вироблення гормонів. Інші назви захворювання також добре відомі працівникам аптек: Базедова хвороба, Базедов зоб, хвороба Грейвса. Симптоми відбивають ступінь токсичного впливу надлишку гормонів на органи, тому цей стан ще називають «тиреотоксикоз з гіпертиреозом». Пацієнти мають дуже характерний зовнішній вигляд: у них розвивається витрішкуватість (екзофтальм), зоб, тремтіння рук, посилюється блиск очей. Вони метушливі, легко збудливі, їм постійно спекотно, пітливість підвищена, серцебиття прискорюється, знижується маса тіла. Ускладнення з боку серцево-судинної системи є найбільш небезпечними при ДТП, оскільки можуть бути причиною смерті таких пацієнтів.

При стресах, інфекціях після операцій може розвиватися тиреотоксичний криз, пов’язаний з раптовим надходженням в кров великої кількості гормонів залози. У хворих підвищується артеріальний тиск, з’являються болі в животі, розвивається ниркова та серцева недостатність.

Синдром тиреотоксикозу виникає також при неправильному застосуванні препаратів йоду, тиреоїдитах, пухлинах, передозуванні тиреоїдних гормонів.

Тиреоїдити

Терміном «тиреоїдити» поєднують запальні захворювання щитовидної залози. До них відносяться гострі гнійні та негнійні, підгострі, післяпологові та хронічні тиреоїдити. В останні роки ендокринологи стали виділяти тиреоїдит підлітків через особливості перебігу хвороби.

Найбільш характерні симптоми – біль у ділянці шиї, утруднення ковтання, болючість залози при дотику. Залежно від гормональної функції можуть з’являтися ознаки гіпо-або гіпертиреозу, але найчастіше результат захворювання – це гіпотиреоз.

Особлива форма хронічного тиреоїдиту – хвороба Хашимото. Це аутоімунне захворювання, яке складно піддається консервативній терапії. Дуже рідко зустрічається ще тяжче ураження залози – зоб Ріделя (фіброзно-інвазивний тиреоїдит). При цьому заліза стає дуже щільною і швидко збільшується, стискаючи судини шиї та трахею.

Що необхідно для діагностики?

При виявленні ущільнень або болючості в зоні щитовидної залози необхідна консультація ендокринолога та проведення рекомендованих досліджень. Один із основних методів інструментальної діагностики захворювань щитовидної залози – це УЗД. Метод дозволяє оцінити обсяг залози, стан її тканин та виявити вузли, кісти, ущільнення. Про збільшення обсягу залози говорять, якщо він перевищує 18 мл у жінок та 25 мл у чоловіків. Іноді обсяг залози оцінюють у кубічних сантиметрах. За допомогою кольорового доплерівського дослідження лікар отримує інформацію про швидкість кровотоку всередині залози.

При радіоізотопному скануванні (сцинтиграфії) пацієнту вводять радіоактивний йод або ізотоп технеція та через певні проміжки часу визначають, як ізотоп розподілився в організмі. Цей метод дозволяє уточнити місця розташування залози, структуру вузлів та наявність метастазів при онкологічних ураженнях.

Для диференціальної діагностики за наявності вузлів використовується пункційна тонкоголкова біопсія та дослідження клітин (цитологія) отриманої тканини органу.

Гормональне дослідження крові обов’язкове при патології щитовидної залози. Найбільш інформативними є визначення рівнів загального та вільного Т3 та Т4, а також ТТГ імуноферментним або радіоімунним методом. Проведення скринінгових досліджень з визначенням цих показників у новонароджених дозволяє вчасно розпізнати гіпотиреоз, призначити гормональну терапію та запобігти розвитку розумової неповноцінності. При необхідності у пацієнтів визначають також вміст тиреотропіну та різних антитіл до тиреоглобуліну або тканини залози. Ці показники необхідні виявлення тиреоїдитів і ДТЗ. Визначення вмісту йоду у сечі використовується для підтвердження ендемічного характеру зобу.

Словник

Аденогіпофіз (від грец. aden – заліза і hypophysis – відросток) – передня частина гіпофіза.
Мікседема (від грец. myxa – слиз та oidema – набряк) – рівномірний набряк та потовщення шкіри внаслідок слизового набряку при гіпотиреозі.
Ендемічний (від грец. Endemos – домашній) – властивий цій місцевості.