Ми розглянемо найпоширеніші причини поганого самопочуття після їжі та надамо поради експертів щодо управління вашими симптомами. Ми також детально обговоримо можливу причину під назвою “демпінг-синдром”.
Можливі причини слабкості та нудоти після їжі
Кілька факторів можуть спричинити слабкість і нудоту після їжі:
- Низький рівень цукру в крові(гіпоглікемія): якщо ваш організм виробляє занадто багато інсуліну після їжі, рівень цукру в крові може швидко знизитися, викликаючи такі симптоми, як слабкість, запаморочення та нудота.
- Харчова непереносимість або алергія: Вживання продуктів, які ваш організм не може перетравити належним чином або які викликають імунну відповідь, може призвести до нудоти, здуття живота і втоми.
- Шлунково-кишкові розлади: Такі стани, як синдром подразненого кишечника (СПК), запальні захворювання кишечника (ЗЗК) та целіакія, можуть спричиняти низку симптомів з боку травлення, включаючи нудоту та слабкість після їжі.
- Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ): Коли шлунковий сік потрапляє назад у стравохід, він може викликати печію, нудоту, відчуття переповненості або здуття живота.
- Занадто швидке або переїдання: Споживання великих порцій їжі або занадто швидкий прийом їжі може призвести до розладу травлення, здуття живота і нудоти.
Коли слід звернутися до лікаря
Хоча періодичний дискомфорт після їжі зазвичай не є причиною для занепокоєння, постійні або важкі симптоми можуть свідчити про серйозні проблеми зі здоров’ям. Якщо ви відчуваєте такі симптоми, проконсультуйтеся зі своїм лікарем:
- Часті епізоди слабкості або нудоти після їжі
- Симптоми, що заважають повсякденній діяльності
- Мимовільна втрата ваги
- Кров у випорожненнях
- Сильний біль у животі
Ваш лікар може провести аналізи, щоб виявити першопричину ваших симптомів і порекомендувати відповідне лікування.
Керування симптомами: Дієта та зміна способу життя
Внесення простих змін у ваші харчові звички може допомогти полегшити слабкість і нудоту після їжі:
- Їжте меншими порціями частіше: Замість трьох великих прийомів їжі спробуйте з’їсти п’ять або шість менших порцій протягом дня, щоб уникнути перевантаження травної системи.
- Ретельно пережовуйте їжу: Ретельне пережовування їжі може полегшити травлення і запобігти таким симптомам, як здуття живота і нудота.
- Визначте та уникайте тригерних продуктів: Ведіть харчовий щоденник, щоб визначити конкретні продукти або інгредієнти, які можуть погіршити ваші симптоми, наприклад, молочні продукти, глютен або продукти з високим вмістом жиру.
- Слідкуйте за зволоженням організму: Пийте багато води між прийомами їжі, щоб підтримати здорове травлення і запобігти зневодненню, яке може спричинити слабкість і запаморочення.
- Керуйте стресом: Стрес може загострити проблеми з травленням, тому практикуйте техніки релаксації, такі як глибоке дихання, медитація або йога, щоб покращити загальне самопочуття.
Роль пробіотиків і травних ферментів
У деяких випадках включення пробіотиків або травних ферментів у свій раціон може допомогти полегшити симптоми:
- Пробіотики: Ці корисні бактерії можуть допомогти відновити баланс мікробіому вашого кишечника, який відіграє вирішальну роль у травленні та засвоєнні поживних речовин. Продукти, багаті на пробіотики, включають йогурт, кефір, квашену капусту і кімчі, або ви можете приймати пробіотичні добавки.
- Травні ферменти: якщо вашому організму важко розщеплювати певні продукти, добавки з травними ферментами можуть допомогти поліпшити травлення і зменшити такі симптоми, як здуття живота і нудота. Однак завжди консультуйтеся з лікарем перед початком прийому будь-яких нових добавок.
Що ще це може бути, Демпінг-синдром?
Як бачите, існує багато причин, чому людина може відчувати нудоту після їжі. Якщо ви відчуваєте постійний шлунково-кишковий дистрес і слабкість після їжі, які не покращуються при зміні дієти, демпінг-синдром може бути винуватцем.
Що таке демпінг-синдром?
У здорових людей їжа рухається зі шлунка до кишечника протягом кількох годин. Однак при демпінг-синдромі (від англійського слова “dumping”) недостатньо перетравлена їжа занадто швидко транспортується (або “скидається”) зі шлунка в перший відділ тонкого кишечника – дванадцятипалу кишку.
Надмірно концентрований хімус (напіврідкий вміст шлунку) викликає хімічне, фізичне та осмотичне подразнення слизової оболонки дванадцятипалої кишки, що, в свою чергу, призводить до різкого посилення кровотоку в тонкому кишечнику. Цей процес супроводжується зниженням кровопостачання головного мозку, нижніх і верхніх кінцівок, а також гіповолемією, тобто зменшенням загального об’єму циркулюючої крові.
Симптоми синдрому раннього демпінгу
Симптоми синдрому раннього демпінгу включають
- Напади загальної слабкості після їжі
- Відчуття здуття та розпирання в епігастральній ділянці
- Запаморочення
- Тахікардія
- Задишка
- Пітливість
- Шум у вухах
- Тремтіння кінцівок
- Порушення зору
Іноді ці симптоми досягають такої інтенсивності, що людина просто змушена лягти, щоб не впасти і не втратити свідомість. Швидке розширення тонкого кишечника часто викликає болісні спазми, нудоту або навіть блювоту, а також осмотичну діарею.
Фактори ризику синдрому раннього демпінгу
Ранній демпінг-синдром найчастіше виникає як ускладнення після хірургічних втручань, таких як:
- Резекція шлунка
- Езофагектомія (видалення частини стравоходу)
- Шунтування шлунка
Спостерігається приблизно у 15-30% таких пацієнтів, і часто проявляється не одразу, а через кілька років після операції.
Демпінг-синдром також може бути пов’язаний з анатомічними особливостями пілоричного сфінктера між шлунком і дванадцятипалою кишкою, а також з певними захворюваннями, які порушують його нормальну функцію. Також це ймовірно при такому стані, як функціональна диспепсія, коли через підвищену скоротливість шлунка його вміст надто швидко потрапляє в дванадцятипалу кишку.
Вплив на всмоктування поживних речовин
Демпінг-синдром може впливати на засвоєння різних поживних речовин. Зокрема, він може спричинити дефіцит
- Вітаміну В12
- Фолієва кислота
- Залізо (призводить до анемії)
- Кальцій (призводить до остеопорозу)
Тому людям, які страждають на демпінг-синдром, часто призначають вітамінно-мінеральні комплекси.
Синдром пізнього демпінгу
Синдром пізнього демпінгу має дещо іншу природу. Він також пов’язаний з прискореною евакуацією вмісту шлунку, але його пусковий механізм полягає в тому, що у відповідь на потрапляння в кишечник великої кількості їжі, особливо вуглеводів, підшлункова залоза починає дуже інтенсивно виробляти інсулін – гормон, який допомагає організму засвоювати цукор, що вивільняється з їжі.
Підвищений рівень інсуліну призводить до різкого падіння рівня цукру в крові протягом 2-3 годин після прийому їжі, викликаючи стан, відомий як постпрандіальна гіпоглікемія. Зазвичай вона супроводжується тими ж симптомами, що і синдром раннього демпінгу: слабкістю, запамороченням, тахікардією, підвищеною пітливістю. Характерною ознакою цього стану є нестерпне відчуття голоду.
Синдром пізнього демпінгу зазвичай пов’язаний з цукровим діабетом та деякими іншими гормональними порушеннями, а також з прийомом деяких ліків, що стимулюють роботу підшлункової залози. А якщо у пацієнта є ще й функціональна диспепсія, він може відчувати як ранні, так і пізні симптоми захворювання одночасно.
Діагностика демпінг-синдрому
Щоб діагностувати демпінг-синдром, лікар повинен спочатку зібрати повний медичний і сімейний анамнез (анатомічні дефекти пілоричного сфінктера часто передаються спадково), а також провести ряд тестів:
- Ранню форму можна виявити за допомогою спеціального демпінг-тесту – вимірювання артеріального тиску і частоти серцевих скорочень до і після їжі.
- Якщо він дає позитивний результат, пацієнту можуть призначити рентгенологічне дослідження шлунка з барієвим контрастом або сцинтиграфію для підтвердження діагнозу.
- Синдром пізнього демпінгу виявляють за допомогою тесту на толерантність до глюкози на додаток до інших методів.
Лікування симптомів демпінг-синдрому
У більшості випадків прояви демпінг-синдрому можна усунути, змінивши раціон і спосіб життя. Головні правила такі:
- Не переїдати і не їсти досхочу.
- Замість трьох прийомів їжі краще їсти п’ять-шість разів на день невеликими порціями.
- Не пийте воду під час їжі, оскільки занадто великий об’єм і вага вмісту шлунка чинитиме сильний тиск на пілоричний сфінктер, прискорюючи перехід хімусу в дванадцятипалу кишку.
Дотримуючись цих рекомендацій та співпрацюючи з лікарем, неприємні симптоми демпінг-синдрому можна ефективно контролювати у більшості пацієнтів.
Про автора
