Створення краківського гетто
Напередодні Другої світової війни, за підрахунками істориків, у Кракові проживало близько 56 тис. євреїв, що становило приблизно чверть населення міста. Більшість із них заробляли на життя торгівлею, дрібним виробництвом і наданням послуг. Наприклад, євреї становили 61% лікарів міста і 62% юристів. Після окупації Польщі у вересні 1939 року більшість із них добровільно або примусово покинули Краків. Уже через півтора року в місті залишалося близько 15 тис. євреїв.
Важлива дата в історії Кракова – 3 березня 1941-го. Саме цього дня голова місцевого регіонального управління Отто Вехтер оголосив про створення гетто. Усіх євреїв переселили в район Підгуже на південно-східному березі Вісли. Район займав 30 вулиць, 320 житлових будівель і 3167 кімнат. 15 тис. осіб розмістилися там, де раніше було 3 тис. жителів. В одній квартирі тулилися три-чотири сім’ї.
Євреям наказали переселитися в гетто, а полякам із району Підгуже – зайняти покинуті ними квартири. Оскар Шиндлер так і вчинив. Завдяки знайомству зі співробітниками абверу, будучи членом партії судетських німців у Чехословаччині, він зміг у перші місяці після окупації придбати нерухомість у Кракові та взяти в оренду польсько-єврейське підприємство з випуску емальованого посуду Rekord. Перебратися в центральну частину міста запропонували й Тадеушу Панкевичу, поляку та спадковому фармацевту, власнику аптеки «Під орлом», яка опинилася в самому центрі єврейського кварталу. Однак він переїжджати не захотів. Тадеуш Панкевич пустив у хід усі свої зв’язки. Йому довелося документально підтверджувати «арійське» походження і давати хабарі. Важливим аргументом послужив і той факт, що через велику щільність населення в гетто почалися епідемії. У результаті Тадеушу Панкевичу і трьом його помічницям дозволили продовжити працювати в аптеці.
Тадеуш Панкевич – єдиний поляк у гетто
Спочатку Тадеуш Панкевич не ставив перед собою жодних шляхетних завдань, просто було шкода родинного бізнесу: його батько Юзеф Панкевич володів аптекою «Під орлом» з 1909 року, а 1933 року передав її синові. За власним зізнанням аптекаря, рухали ним і меркантильні міркування. Він вважав, що після війни йому доведеться повернути чужу власність, а от чи вдасться отримати назад свою – ще невідомо. Однак події, що розгорталися перед його очима, не залишили поляка байдужим. Річ у тім, що аптека «Під орлом», у якій мешкав і працював Тадеуш Панкевич, була розташована на площі Згоди, де євреїв збирали перед відправленням до концтаборів.
З кожним днем обстановка в гетто ставала дедалі напруженішою. Якщо в перший час євреям дозволялося залишати Підгуже, наприклад їздити на роботу в інші райони Кракова, то незабаром ситуація змінилася. Ось як згадував ці події Тадеуш Панкевич: «Відразу після свята Песах гетто почало змінюватися. Десятки робітників, мулярів і теслярів працюють день і ніч і зводять навколо стіни. На вікна будинків, що виходять на арійську частину міста, встановлюють залізні ґрати. Встановлюють стовпи і будують ворота, люди дивляться з жахом на те, як ростуть високі стіни, схожі формою на єврейські надгробки. І ось завершилося будівництво стіни. Закінчилося також і заґратовування вікон. Троє воріт, що ведуть до гетто і з нього. Головний вхід знаходиться біля ринку Підгуже. Над воротами – зірки Давида і величезний єврейський напис: «Єврейський квартал».
Підпільна діяльність в аптеці «Під орлом»
Незабаром аптека «Під орлом» стала для євреїв краківського гетто не просто місцем, де можна купити ліки, а вікном у зовнішній світ. Тут вони дізнавалися останні новини, стежили за перебігом війни, підтримували професійні та соціальні контакти. Аптека була конспіративною явкою, через яку підпілля зв’язувалося з єврейським рухом опору. Сам Тадеуш мешкав у задній кімнаті аптеки, а його помічниці Ірена Дрождиковська, Олена Криванюк та Аурелія Данек щодня після роботи вирушали додому, у німецьку частину міста.
Через свої можливості Тадеуш Панкевич безкоштовно роздавав нужденним кардіологічні та знеболювальні засоби, а також перев’язувальні матеріали. Нерідко він підгодовував голодних: німці виділяли на кожного жителя гетто їжі на 250 ккал на день, але і цей мізерний пайок доставляли нерегулярно.
Починаючи з травня 1942 року, коли німці почали масово депортувати євреїв до табору смерті Белжець, Тадеуш Панкевич ховав у своїй аптеці тих, кому загрожувала неминуча смерть, – дітей і людей похилого віку. Він виготовляв снодійне, завдяки якому з гетто непомітно, з купою ганчір’я, вдалося вивезти кількох малюків. Літніх людей постачав фарбою для волосся. Ті зафарбовували сивину, щоб здаватися молодшими й уникнути смерті. Панкевич також допомагав добувати підроблені документи, брав на зберігання цінні речі, особисті документи та наукові статті, щоб після війни вчені, які опинилися в’язнями гетто, змогли продовжити свою роботу. Він дуже сумлінно і педантично виконував такі зобов’язання, чим заслужив велику повагу тих, хто вижив.
Природно, весь цей час Тадеуш Панкевич ризикував життям. І кілька разів небезпека була особливо близькою. Так, один зі інформаторів у краківському гетто Симон Шпіц вніс Панкевича до списку осіб, «рекомендованих до переміщення» восени 1941 року за організацію зібрань в аптеці для мешканців гетто і надання їм допомоги в перетині його кордонів. Того разу тільки заступництво відомого хірурга Розалії Блау врятувало Тадеушу життя. Ще ближче до краю прірви Панкевич опинився в жовтні 1942 року. Під час рейду німецькі солдати обшукали аптеку «Під орлом», не знайшли євреїв, які ховалися в ній, але заарештували самого власника. І Тадеушу знову пощастило: штурмбаннфюрер СС Віллі Гаас, який командував висилкою євреїв, упізнав його і дозволив повернутися в аптеку.
У березні 1943 року німці ліквідували краківське гетто. Більшість його мешканців (за деякими оцінками, приблизно 6 тис.) було депортовано в концентраційний табір Плашов або відправлено на роботи. Тих, хто виявився непридатним до праці, – літніх людей, хворих, дітей, а також батьків, які відмовилися розлучатися з дітьми, – вбили в районі гетто або відправили на знищення в Освенцим.
Аптека «Під орлом» продовжувала працювати. Тадеуш Панкевич до кінця війни намагався надавати допомогу ув’язненим табору Плашов, а також підтримував художників і артистів, які втекли з Варшави до Кракова після повстання 1944 року.
Роки забуття і заслужена слава
1951 року весь приватний бізнес у Польщі було націоналізовано. Панкевича призначили менеджером у власній аптеці, проте він залишався на цій посаді лише два роки. Становище колишнього власника обтяжувало його, і він перевівся в іншу аптеку, де працював до виходу на пенсію 1974 року. Сама ж аптека «Під орлом», яка після націоналізації отримала назву «Соціальна аптека №31», у квітні 1967 року зачинилася, історичні інтер’єри було знищено, а в її приміщенні відкрився бар «Вісла».
Після війни Тадеуш Панкевич написав книгу спогадів «Apteka w getcie krakowskim» («Аптека в краківському гетто»). Уперше її було видано 1947 року, проте за часів соціалістичної Польщі історію краківського гетто воліли не згадувати.
Історичну справедливість було відновлено лише 1983 року. За допомогу євреям у краківському гетто Тадеуш Панкевич отримав звання «Праведник світу», площу Згоди перейменували на площу Героїв гетто, а аптеку «Під орлом» дбайливо відновили. Сьогодні вона є філією Краківського історичного музею і в її приміщенні розташована виставка, присвячена життю євреїв у гетто та ролі фармацевта Тадеуша Панкевича в підпільній діяльності під час окупації міста.
