Заради інтересу я запустила у Фейсбуці опитування на тему “Чи платите ви дитині за навчання/допомогу по дому”. Виявилося, багато хто платить. Журналістка Ірина Колос вважає, що заохочувати дітей потрібно обов’язково, щоправда, не завжди матеріально (можна враженнями) і не за кожну оцінку, а за глобальні успіхи – закінчення року без “дев’яток” у табелі. Зі своїми дітьми вони заздалегідь домовляються, чого б їм хотілося в обмін на “високий рівень” у навчанні. Філологиня Анастасія пише в коментарях, що в їхній сім’ї не тільки заохочують за хороші оцінки (11, 12 балів – 10 гривень), а й штрафують за погані (8 і нижче – мінус 10 гривень). Наприкінці тижня підбивають “прихід” і “витрату” і, якщо діти не пішли за оцінками в мінуси, видають заохочувальну суму. Деякі йдуть далі і платять за домашню працю: прибирання в будинку, допомогу в догляді за молодшим братиком тощо. Однак дитячий психолог-практик Наталя Кучеровська такого підходу до справи не схвалює: – Деяким батькам може здатися, що таким чином вони підвищують мотивацію дитини до участі в домашніх справах. Але це глибока хибна думка, оскільки вони переводять стосунки безкорисливої взаємодопомоги, любові та дружби, на яких, власне, ґрунтується життя сім’ї, на комерційне підґрунтя. І цим збіднюють душевне життя своїх чад. Той самий принцип і в заохоченні грошима за навчання. Переживання дитиною радості від своїх успіхів в інтелектуальній роботі – найсильніший рушій у навчанні, який надихатиме її на успіхи в майбутньому. Замінивши радість пізнання на радість грошового бонусу, ми принципово міняємо мотивацію дитини – із самовдосконалення на набуття вигоди. І ще. Перш ніж діставати гаманець, подумайте: чи не компенсуєте ви за допомогою грошей відсутність своєї участі в житті сина чи доньки? Щоправда, не всі психологи настільки категоричні. Марина Гуменюк, викладачка кафедри загальної та медичної психології і педагогіки Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, робить застереження: – Якщо дитина цілеспрямована і добре вчиться, грошовий приз мотивує. Тільки платити варто не щодня, а наприкінці місяця чи чверті. Але якщо з навчанням проблеми, гроші не допоможуть. Краще найміть тямущих репетиторів.
Щастя з трьома нулями
Зазвичай гроші в дитячих гаманцях з’являються після переходу з молодшої школи в старшу (тепер дитина сама оплачує проїзд, обіди, щось витрачає на свій розсуд). І тут дітям відкривається доступ до безглуздих покупок і шкідливої їжі. Взагалі сам момент придбання чогось надзвичайно підносить у власних очах, долучає до світу дорослих, дає змогу відчути себе майже господарем життя. Накупивши чіпсів, можна налагодити стосунки з популярними однокласниками, з якими раніше дружба з якихось причин не клеїлася. Або заплатити сусідові по парті за десять хвилин гри на його крутому мобільному телефоні.
Всупереч відомій приказці, діти вважають гроші еквівалентом щастя. Таким виявився результат опитування, проведеного нещодавно серед п’ятикласників Київської області. На запитання “Що дають людині гроші?” 60% дітлахів назвали “щастя”, 20% обрали “незалежність і свободу”, 15% – “любов і повагу інших”, 5% – “головний біль”. – Іноді батьки забувають пояснити, що купити стосунки не можна, адже заплативши за любов і повагу одного разу, завтра за них доведеться платити знову, – коментує Марина Гуменюк. – Візьміть за правило обговорювати з дитиною її витрати. Будь-які придбання, як і прочитані книжки, підлягають обговоренню. Але якщо вважаєте, що він або вона витрачають гроші даремно, зробіть над собою зусилля – поясніть чому, а не сваріть. Інакше дитина просто почне приховувати витрати або красти.
Особистий бюджет із пелюшок
“Щастить же Лері, у неї вчора вкрали сенсорний телефон”, – зітхає Діма, однокласник мого сина. І на німе запитання оточуючих пояснює: “Звичайно, щастить! Адже завтра їй куплять айфон!” Однокласниця Лєра, дівчинка із заможної сім’ї, за останній рік втрачає третій телефон, але щоразу обов’язково отримує новий – ще дорожчий і просунутіший. Не можна ж дитину залишити без зв’язку! Зі зв’язком у Лери жодних проблем, на відміну від розуміння цінності грошей і всіх тих благ, які вони дають.
У Нестора з нашого класу інша печаль. Він не знає, чого йому побажати до дня народження. У 10 років у нього є айфон, айпад, ноутбук, планшет, на столі припадає пилом без діла електронна книжка, не кажучи вже про всілякі приставки і пристосування для ігор на комп’ютері. Батьки, заохочуючи дитину грошима з приводу і без, ризикують: а) сформувати в неї недбале ставлення до грошових купюр; б) виростити фінансово безпорадну особистість, довічно залежну від їхнього гаманця.
Корисні ідеї
- Придбати гру “Монополія”, яка розвиває стратегічне мислення, наочно показує, до чого призводять заплановані й необдумані витрати.
- Подарувати дитині блокнот для обліку витрат і прибутку.
- Брати її до себе на роботу, нехай бачить, що гроші не ростуть на деревах, а заробляються працею.
- Вчити давати відсіч однокласникам, які вважають мірилом розуму й успіху однолітка наявність у нього айфона або марку машини, на якій його привозить до школи тато.
Часом ставлення до грошей молодших не залежить від заможності старших. Усе залежить від інтелектуальних цінностей сім’ї. Але яким би не був рівень її доходу, психологи рекомендують з ранніх років привчати дітей до економії та шанобливого ставлення до грошей. Якщо річ можна купити дешевше, скажімо, за акцією, варто її дочекатися, зазирнути якось у стоковий магазин, порахувати, скільки зекономили на цих покупках і що тепер на ці гроші можна купити. Подаруйте своєму чаду скарбничку, нехай економить і збирає. У цьому сенсі варто взяти на озброєння американський стиль виховання (принаймні окремі його принципи). Поняття “особистий бюджет”, “заробити”, “накопичити” знайомі юним американцям з віку пісочниці. Гасло “Все найкраще – дітям” чуже тамтешньому менталітету. Логіка така: якщо все витрачати на дітей, сам на старість залишишся з порожніми кишенями і будеш тягарем тим же дітям. А навчиш їх із дитинства заробляти – прокладеш шлях до кар’єри Рокфеллера. Тому самі батьки і стають першими роботодавцями власних дітей: вигуляв собаку, покосив газони у дворі – отримав матеріальне заохочення. Підробітки поза домом вітаються вже з 13 років: можна займатися бебісітінгом, мити машини, працювати при басейні рятувальником. За годину такої роботи підлітку платять 10-12 доларів. Американський тато не стане докладати своєму чаду в скарбничку на якнайшвидше придбання заповітної речі: накопичить – купить сам. Навіть кредит на навчання у виші батьки часто змушують брати самих дітей. Щоправда, не всю суму, а частину. Кажуть, дуже корисно для фінансової дисципліни: коли сам платиш за навчання – прогулювати не станеш. Чому б не продати свою річ, якщо вона добре збереглася? Так чинять маленькі шведи: батьки вчать їх оформляти пости на сайтах оголошень уживаних речей і позбуватися обридлих іграшок та одягу, який уже замалий за розміром. Дитина розуміє, що якщо збереже річ у гарному стані, то зможе потім її продати, а на виручені гроші купить собі що-небудь корисне. У Німеччині батьки мало не з пелюшок виховують у своїх дітях повагу до податкової системи. Видають кишенькові гроші і тут же стягують з них 20% податку! У Британії діти, які здобули освіту і влаштувалися на роботу, але при цьому живуть із батьками, платять їм щомісячний “батьківський” збір – 10% від своєї зарплати. Ці гроші йдуть на оплату комунальних послуг і заповнення холодильника. Дорослі британці вважають (і не безпідставно): що раніше діти звикнуть до думки про те, що зарплату доведеться витрачати не тільки на себе, – то краще для них же.
Використано фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
