У пошуках дуалу
Соционика стверджує, що це людство можна розділити на шістнадцять психологічних типів. Для кожного типу лише один із шістнадцяти є найкращим партнером – дуалом. Це зовсім не у всьому схоже на вас друге “я”. Не можуть дві праві руки скласти одне ціле, потрібно, щоб одна рука була лівою, а інша – правою. Він уміє те, чого ви не вмієте, і потребує тієї допомоги, яку можете надати саме ви. Якщо у вас патологічна відраза до кухонної плити, а щоб вкрутити нову лампочку, ви викликаєте електрика, то ваш дуал – людина, яка любить працювати руками. Проте йому, надто раціональному і такому, що не знається на людях, може бути вкрай необхідна ваша здатність перетворювати будні на свято або помічати ненадійних людей серед колег.
Кольори, якими соціоніки малюють портрет психотипу, – це чотири парні функції, виділені ще Карлом Густавом Юнгом (іноді – під іншою назвою): екстравертність – інтровертність, сенсорність – інтуїтивність, логіка – етика, раціональність – ірраціональність. За першими трьома дуали протилежні один одному, наприклад, якщо один логіко-сенсорний екстраверт, то інший – етико-інтуїтивний інтроверт. Але обидва мають бути або раціоналами, або ірраціоналами. Що стоїть за кожною з цих назв?
Борешся із собою? Зроби перерву на обід!
Ми звикли, що екстравертом називають товариського веселуна, а інтровертом– замкнутого надутого відщепенця. Але все набагато складніше. Екстраверт теж буває похмурий і небалакучий, якщо таким чином він може… привернути до себе увагу. Адже екстраверти тим і живуть, що намагаються заявити світові про своє існування: виступають із рацпропозиціями, ефектно одягаються, за бажанням з легкістю зав’язують знайомства. Вони щедро витрачають сили, що іноді призводить до виснаження енергетичних запасів – хвороб, депресій тощо. Але, отримавши можливість відпочити, екстраверт знову кидається у бій.
Приймаючи рішення, екстраверт орієнтується на «реалізм практичного життя», намагаючись бути суб’єктивним. Якщо у спілкуванні з людьми щось не ладнається, змінює або себе, або людей. Комплекс Пігмаліона, який намагається виліпити з коханої жінку своєї мрії – це екстравертні штучки. Інший варіант – завзята боротьба з собою: він щиро вірить, що якщо стане ще трохи краще (стриманіше, добріше і т.п.), то навколо відразу ж настане тиша і благодать.
Інтроверт трохи егоцентрик. Він частіше змінює відносини (подружні на дружні, дружні на офіційні): легше піти, ніж пристосуватися, адже для нього свій внутрішній світ має більшу цінність, ніж реальність, що сліпить очі.
Інтровертекономно витрачає сили. Він придумає, як «відшукати внутрішні резерви» (поліпшити оформлення вітрин, якість обслуговування) замість того, щоб брати кредити, розширювати мережу тощо. Інтроверти змушують екстравертів «пригальмувати», уберігаючи їх від перегріву: «Час обіду», – наполегливо смикає голодний інтроверт захопленого роботою екстраверта.
Екстраверт необхідний інтроверту, щоб той не покрився мохом на власному дивані перед телевізором або комп’ютером. Він поведе його в театр, заштовхає до кабінету на співбесіду до вигідного роботодавця або організує власну фірму для втілення ідей, які інтроверт може генерувати, але не вміє реалізовувати (йому важко переконати у своїй правоті інших).
Кого радий бачити логік і де окуляри етика
Логік спілкується з людьми, головним чином, щоб вирішити ділові питання. Переживання логіка можуть бути дуже яскравими та глибокими, але йому важко в них розібратися, а значить – контролювати, тому свої почуття він вважає за краще приховувати. Іноді, якщо вони прориваються назовні, то бувають настільки сильними, що лякаються всі – включаючи логіка. Після цього він із ще більшою старанністю пхає їх усередину себе.
Право емоцій існування допомагають усвідомити логікам етики. Вони багато говорять про почуття, взаємини. Непогано знаючись на людях, підказують логікам, хто їх цінує, а хто використовує, коли сказати «рад вас бачити», а коли – «вибачте, зайнятий».
Логік допомагає етику, який не впевнений в силі свого розуму, реалізувати інтелектуальний потенціал. В одній ситуації поставить питання, яке все раптово прояснить («Ніяк не знайду окуляри!» – «А що ти востаннє читала?» – «Книгу рецептів. А ось вони – на холодильнику!»), в іншій допоможе впорядкувати сумбур думок («Твої ідеї з дизайну цікаві. Запиши все в тому порядку, в якому ти хочеш їх втілювати»).
Простір – тобі, час – мені
Сенсорики та інтуїти по-братськи ділять між собою два основні виміри світу: простір (сенсорики) та час (інтуїти). Люди сенсорного типу добре запам’ятовують особи, імена, дати, орієнтуються на місцевості. Сенсорики більше уваги приділяють деталям. У них розумні руки. Для них не становить проблеми полагодити праску, зламану інтуїтом, приготувати вечерю, навести лад.
Руки інтуїту нерідко не піднімають нічого важчого за книгу, а порядок вони з більшим полюванням наводять у планах на майбутнє, а не у речах. Втім, бувають «видресовані» батьками інтуїти, які регулярно займаються прибиранням, та сенсорики, які не привчені класти речі на місця. Але якщо придивитися, можна помітити: у такого акуратиста-інтуїта весь час щось падає на землю, розсипається, розливається – нерідко прямо на одяг. Зате нечупара-сенсорик може перелити компот з каструлі у вузьке горло графина, не впустивши ні краплі. Сенсорики, для яких майбутнє закрите залізною завісою, звертаються до нього за прогнозами. “Як думаєш, що з цього вийде?” – запитує сенсор інтуїту, який на льоту схоплює загальну суть, закономірності – все, що допомагає вгадати, як далі розвиватимуться події. Сенсорики добре відчувають своє тіло, вміють стильно вдягатися. Для інтуїтів виглядати пристойно – проблема. Їм легше справлятися з цим завданням у компанії дуала-сенсорика, який вказує, що носити та як стригтися.
Цілі та засоби
Цілі раціонала суворо визначені та ієрархізовані. Вже в школі він знає: вчитися піде в медичний, одружиться після двадцяти п’яти років, до тридцяти – займе керівний пост. Про жодну з цілей не забуває ні на мить. У старших класах підробляє санітаром у лікарні, паралельно підшукуючи потрібну партію серед закутих у гіпс пацієнток. Якщо в медичний не вдалося вступити одразу, раціонал не сумує. Він піде в медучилище, а потім вступатиме знову. Якщо до «критичного» віку особисте щастя знайти не вдалося, саме раціонал наважиться купити газету зі шлюбними оголошеннями, розмістити там свою анкету.
Ірраціонал теж може все це зробити, але не з метою знайти супутника життя, а заради забави. Він не обтяжує себе далекосяжними планами, а використовує випадок. Якщо грамотному студенту-медику запропонують попрацювати у медичній газеті, то раціонал може й відмовитись: його завдання – робота за спеціальністю, а не громадська діяльність. Ірраціонал погодиться на пропозицію і, можливо, завдяки знайомствам, що зав’язалися через газету, знайде своє місце в житті.
Спілкуючись із людьми, раціонали дивляться на них крізь скла минулого досвіду. Їхні реакції дещо стереотипні, а тому миттєві. На нього підвищили голос? Він гнівається і підвищує голос у відповідь. Назвали жадібним? Обурюється. Ірраціонали кожну ситуацію сприймають як нову, намагаючись максимально «вписатися» у неї. Тому їхня відповідь часто трохи сповільнена. Почувши те ж звинувачення в скнарості, вони можуть не відреагувати відразу і тільки через пару хвилин образитися («Чому я жадібний?») або вибухнути жартом («Полюби мене таким, який я є!»)
Раціоналу важко вжитися з ірраціоналом: поки ірраціонал думає, ображатися йому або радіти, раціонал, запрограмований на негайні репліки у відповідь, знемагає від очікування. Вони ніяк не можуть домовитися про те, чого прагнути: раціонал регулярно відкладає в «кубишку» на ремонт, а ірраціонал з тією ж регулярністю намагається вилучити звідти кошти – то на новий телефон, то на старий самовар.
Почнемо аналіз
Якщо ви зрозуміли, що вас характеризують, наприклад, логіка, інтуїція, інтровертність та раціональність, значить ви логіко-інтуїтивний інтроверт. Раціональність чи ірраціональність у цій формулі не записується, але вона визначає порядок слідування характеристик: у раціоналів на першому місці логіка чи етика, у ірраціоналів – інтуїція чи сенсорика. Тобто ірраціонала з тими самими характеристиками називають з точністю навпаки – інтуїтивно-логічним інтровертом. А тепер створюємо дзеркальне відображення цих формул і отримуємо «шифр» дуалів: у логіко-інтуїтивного інтроверта (раціонал) дуал – етико-сенсорний екстраверт, у інтуїтивно-логічного інтроверта (ірраціонал) – сенсорно-етичний екстраверт.
Якщо ви дійшли висновку, що кохана людина не схожа на ваш дуал, не впадайте в депресію. Ви могли помилитися у «діагностиці». Часто справжній тип важко визначити, оскільки ми так сумлінно маскуємо якісь недоліки, що добре завчена у разі необхідності роль стає нашим другим «я». Так, інтуїт, який переживає через свою неохайність, вольовим зусиллям може змусити себе підтримувати в будинку порядок, і ви сплутаєте його із сенсориком. Крім того, деякі аспекти, незалежно від типу, до якого належите, актуалізуються в різні періоди життя: у дитинстві править бал сенсорика, в молодості – етика, у зрілі роки – логіка, а в старості – інтуїція.
Але навіть якщо ви впевнені в типі свого партнера і він вам не підходить, не варто засмучуватися. У кожного з нас є розум, щоб зрозуміти, як зробити краще і серце, щоб знайти для цього сили. Знаючи, чого потребує ваш партнер (якщо інтуїт – то піклування про його фізичний комфорт, якщо сенсорик – то підказки про плани на майбутнє тощо), ви можете спробувати дати йому це. Можливо, згодом ваші стосунки стануть такими гармонійними, що ви засумніваєтесь, а чи не дуал живе поряд з вами?
Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
