– Я знаю, що це вже не перший ваш візит в Україну з лютого 2022 року. Минулого разу, в березні, ви відвідали Львів, де вчили лікарів надавати допомогу постраждалим від хімічних атак. А які плани у вас в Києві?
– Якщо говорити про мету цієї місії, то я приїхав до Києва проводити тренінги для медичних працівників. Заклади охорони здоров’я повинні бути готовими прийняти пацієнтів у випадку атаки із застосуванням хімічної зброї. Мій перший візит в Україну був на початку березня у Львів. Нас запросило МОЗ. На той час були високі ризики того, що росія застосує хімічну зброю. А я з Сирії, і маю, на жаль, такий досвід.
Сирія стала однією з країн, де хімічну зброю використовували найчастіше. Керував хімічними атаками уряд Асада, з яким співпрацювала росія.
Якщо повернутися до тренінгів, то ми вчимо медпрацівників виявляти бойові хімічні речовини, які були використані, даємо алгоритм допомоги постраждалим, вчимо використовувати антидоти, вести правильно документацію. Тобто ми даємо рекомендації щодо реагування на хімічні атаки. У світі хімічна зброя заборонена. Відповідний меморандум підписали більшість країн, зокрема і росія. Але це її не зупинило в Сирії.
Для мене росія – це країна-ворог, який руйнував наші міста, вбивав наше мирне населення, бомбив наші лікарні.
У нас за короткий час постраждало близько 200 лікарень. Постраждали 60 000 населення, серед цих людей були і діти. В Україні війна йде за таким самим сценарієм.
– Розкажіть, будь ласка, докладніше про тренінги.
– Усі тренінги, які ми привезли в Україну, йдуть у координації з МОЗ. Ми вже провели навчання для 943 лікарів та медсестер з 61 медзакладу.
Частина тренінгів присвячена ситуації масового надходження до лікарні жертв хімічної зброї. Ми ж розуміємо, що в мирний час кожна лікарня має ресурси для допомоги пацієнтам. Але в умовах війни все зовсім інакше і необхідна інша модель реагування. Уявіть, що до лікарні одночасно доправляють кілька сотень пацієнтів з ураженнями хімічною зброєю. Уявили? Ми вчимо персонал алгоритмам дій у такій ситуації. Ми вчимо медичному сортуванню, допомозі пацієнтам з політравмами тощо. Зазвичай лікарі з цим не стикаються, тому ми запрошуємо хірургів з США, які мають потрібний досвід, і вони в різних містах України проводять навчання.
Ще один наш курс присвячений використанню портативного ультразвуку. Це досить нова технологія, яка дає можливість підключити ультразвук до планшетів чи телефонів. Ми пам’ятаємо, що в мирному житті в лікарнях є КТ, МРТ й інші можливості для діагностування. А під час війни наші можливості суттєво скорочуються, особливо в польових умовах. Наша організація вже передала на передову значну кількість (25) портативних ультразвукових пристроїв, щоб лікарі мали змогу допомагати там пораненими і рятувати життя людей.
Також ми передали значну кількість налобних ліхтариків для лікарів, які можна використовувати, коли недостатньо світла, або взагалі відімкнена електроенергія. Ці ліхтарики дуже важливі під час знеструмлення. Також ми передали хірургічні набори і ще багато іншого. Загалом MedGlobal надала допомогу Україні на суму 4,5 млн доларів.
– А як мають діяти медпрацівники при хімічній атаці?
– Насамперед потрібно бути готовими до хімічної атаки. Ми знаємо, що хімічна зброя – це зброя масового ураження. У Сирії організаціями з прав людини було зафіксовано 345 атак із застосуванням хімічної зброї.
Ми наголошуємо на тому, що дуже важливо, щоб медперсонал мав достатню кількість засобів індивідуального захисту: костюмів, масок, окулярів. Коли відбувається масове надходження постраждалих, перше, що потрібно зробити працівникам лікарень, – це захистити себе. Якщо лікар чи медсестра буде контактувати з постраждалим без захисту, то вони отримають такі ж симптоми отруєння, як і пацієнти.
У нас у Сирії були ситуації, коли лікарі і медсестри, які не мали захисту від хімічних речовин, померли через це.
Медичні працівники повинні розуміти, які саме отруйні речовини були застосовані. Залежно від класу отруйних речовин підбирається відповідне лікування. Ця інформація недоступна для широкого загалу, але ми вже знаємо, що при застосуванні «гірчичного газу» виникають респіраторні симптоми, шкірні прояви, подразнення очей тощо. Якщо це речовини нервово-паралітичної дії, то буде задишка, надмірне слиновиділення, судоми, параліч тощо. Скажімо, «Новичок» є одним із прикладів бойової отруйної речовини. Саме цю речовину використовував російський уряд для того, щоб боротися з опозиційними рухами в росії. «Новичок» застосовували при отруєнні Олексія Навального.
– Як лікарі можуть допомагати?
– Якщо це речовини нервово-паралітичної дії, потрібно мати антидоти. Основними антидотами сьогодні є атропін і пралідоксим. Необхідно мати в достатній кількості засоби індивідуального захисту, знати, як правильно проводити деконтамінацію. Тобто, коли в нас є масове надходження пацієнтів, перед відділенням чи перед входом у лікарню необхідно організувати спеціальне приміщення, де буде проходити деконтамінація. Основні принципи: зняти одяг з потерпілого і добре промити. Це може бути просто вода або розчин типу хлориду натрію. Після цього пацієнтів можна переводити до «холодної» зони. Тому що зона, де є контакт з такими речовинами, називається «гарячою». Дуже важливо, щоб лікарі в «холодній» зоні працювали з пацієнтами, які на собі не мають отруйних речовин, тому що працювати в костюмах хімічного захисту важко.
Від хімічної зброї в Сирії загинуло 2000 людей. Уряд Асада використовував її, щоб сіяти паніку серед цивільного населення, контролювати території, які було важко захопити.
Використанням хімічної зброї людей змушували покидати свої міста.
Мій товариш, який працював анестезіологом у невеликій лікарні поблизу Дамаска, розповідав, як у серпні 2013 року в його лікарню почали масово доправляти пацієнтів. Лікарня прийняла 700 людей, постраждалих від зарину. Він був змушений приймати рішення про медичне сортування, вирішувати, хто буде жити, а хто – ні. За ту ніч у лікарні загинуло 144 людини, дві третини з них були діти. Ця трагедія з ним залишилася на все життя.
– Ви бачите схожість між війною в Сирії та війною в Україні?
– Я можу провести безліч паралелей між війною в Україні та війною в Сирії. Для мене війна в Сирії стала певною прелюдією до війни в Україні. У мене є інформація про те, що росія готувалася до війни в Сирії. Вони випробували понад 310 видів зброї. В Сирію закинули 70 000 військових. Загинуло близько 60 000 мирного населення. Відповідальності за це ніхто не поніс. І я вважаю, що це одна з основних причин того, чому почалася війна в Україні.
Світ не звертав уваги на війну у Сирії. Я маю право критикувати дії нашого уряду, тому що вони також несуть відповідальність за те, що у 2015 році дозволили росії приєднатися до злочинних дій режиму Асада. Це дало зелене світло росії, оскільки це було безкарно. У 2014 році почали розгортатися події в Україні, потім була анексія Криму, і путін почувався дуже впевнено, тому що не було ніякої відповідальності, не було реакції світу.
Ми знаємо, що, за статистикою ВООЗ, в Україні вже постраждали від дій російської армії 260 закладів охорони здоров’я. Якщо говорити про режим Асада, то 580 лікарень постраждали від дій росіян. Терор – це звичайна стратегія росіян. Вони сіють паніку, змушують людей тікати. Такі території легко контролювати і утримувати.
У Маріуполі і Алеппо я бачу багато паралелей – та ж руїна, ті ж жертви, кров і біль.
Якщо говорити про продовження війни в Україні, то дії російської армії будуть ставати ще брутальнішими, ще жорстокішими, і буде страждати все більше цивільного населення і інфраструктурних об’єктів, тому що санкцій навряд чи буде достатньо, щоб зупинити росію.
Я не політик, але, на мою думку, кроків країн ЄС і США недостатньо. Свого часу я брав участь у підготовці спеціального звіту для Ради безпеки ООН про те, яким чином Алеппо жило в облозі. Цей звіт називався «Життя і смерть в громадах в умовах облоги», і схожий звіт ми зараз готуємо про ситуацію в Маріуполі.
У Сирії в облозі було близько 2 млн людей. Ми знаємо, наскільки складно людям виживати в таких умовах. В 2015 році, коли був вже останній етап облоги, я разом з двома лікарями з США поїхали в Алеппо. Туди була лише одна дорога, і на цю дорогу постійно скидали бомби.
Ми працювали у лікарні, яку влаштували фактично під землею, в підвальному приміщенні, тому що інакше неможливо було. Наслідки облоги стали серйозними: передусім страждали діти від недоїдання, страждали вагітні жінки, тому що було неможливо отримати допомогу при пологах. Не вистачало лікарів, медсестер. Проблеми зі здоров’ям, які у звичайному житті легко вирішуються, такі як тромб чи інфаркт, чи банальна інфекція, призводили до смерті, тому що коли вже не має ліків, ти не можеш допомогти.
Самим болючим спогадом стали обличчя дітей із Алеппо. Виснажені, засмучені, втомлені, голодні. Вони хворіли, недоїдали, їх мучили нічні кошмари, вони кричали уві сні. Багато з них втратили батьків. Росія для мене як для сірійця стала країною-ворогом, країною-вбивцею, країною-катом.
Під час нашої першої місії в Україну ми допомагали одній із сімей Київщини виїхати до Польщі. Ця родина мешкала неподалік від Києва, і коли війська росії підійшли близько, вирішили евакуюватися. На їхній машині було позначено, що це – цивільні, що у машині є діти. Але вони все одно постраждали. Їхня бабуся отримала кульове поранення і померла від втрати крові. Мати була поранена в руки і стогнала від болю, коли закінчувалася дія знеболювального. Хлопчика з тієї родини звали Тимофієм. Він мене вразив тим, що був дуже розумним, знав багато мов. Його обличчя і очі нагадали дітей з Алеппо.
Через війну страждають всі. Так було в Сирії, так зараз в Україні. І найбільше страждає цивільне населення.
Тому ми приїжджаємо сюди. Ми хочемо допомагати, ми хочемо рятувати життя людей. Тому що діти – хоч у Сирії, хоч в Україні чи в будь якій іншій країні світу – мають гратися, мріяти і знати, що в них буде нормальне життя.
– З якими складнощами стикнеться українська система охорони здоров’я через війну у майбутньому?
Я свого часу також написав статтю про те, що війна – це головний ворог системи охорони здоров’я. Коли у країні війна, ресурси витрачаються на людей, поранених чи травмованих під час бойових дій. І оскільки багато ресурсів йде на те, щоб подолати наслідки війни, може не вистачити на людей з іншими захворюваннями.
Окрему увагу хотів би приділити цьому аспекту. Суттєво змінюється ситуація з вакцинацією, ми розуміємо, що графіка вакцинації в таких умовах дотримуватися неможливо. Виникають спалахи різних інфекцій, про які вже встигли давно забути. Але вони починають поступово повторно з’являтися. Наприклад, у Сирію повернулися кір і поліомієліт, якого не було 13 років, повернувся туберкульоз. Зараз у Сирії спалах холери, якої також не було впродовж багатьох років. Стане актуальним і ВІЛ, і коронавірус. Усе це МОЗ повинно врахувати у своїх планах, щоб скеровувати ресурси не лише на тих, хто травмований безпосередньо через військові події, а й допомагати людям з хронічними захворюваннями і таким чином знижувати цей негативний вплив війни.
– Розкажіть, будь ласка, про MedGlobal. Чому це важливо?
– Організація MedGlobal була створена у 2017 році. Основне наше завдання – робота у надзвичайних ситуаціях, під час гуманітарних криз. Ми активно працюємо у різних країнах світу. Спочатку це була група лікарів і медсестер із США, які вирішили створити цю організацію. Оскільки в мене був досвід роботи в Сирії, я також долучився до ініціативи. Сьогодні я – єдиний сирієць у раді директорів.
Для нас дуже важливо, щоб ми покращували доступ до послуг у сфері охорони здоров’я і щоб це були послуги, які надаються людям з правильним підходом, з дотриманням принципів гідності і поваги, для того, щоб була рівність у доступі до послуг охорони здоров’я. У нас дуже багато медичних програм. Ми працювали у 18 країнах світу. Зараз працюємо у 8 країнах.
Дуже багато сил приділяємо підготовці спеціалістів та їхнім тренуванням у сфері психічного здоров’я. Ми допомагаємо лікарням, працюємо в громадах. Нашим пріоритетом є допомога внутрішньо-переселеному населенню, яке було змушено покинути свої домівки.
У 2017 році розпочалася програма для біженців з Венесуели. Минулого року наші послуги охопили понад 9 млн населення у різних країнах світу. Якщо говорити про останню нашу роботу, то увага була спрямована на подолання пандемії та її наслідків. Але ми у своїй діяльності керуємося принципом пріоритету, тому зараз працюємо в Україні.
Фото: MedGlobal, Маріупольська міська рада / Facebook, Shutterstock
