-Сергію, я читала, що ви за освітою фармацевт. Ви працювали за спеціальністю?
-Я закінчив Харківський фармацевтичний університет і за спеціальністю працював багато. Деякий час працював в аптеці, а потім – у різних фармкомпаніях на різних посадах.
-Чому саме фармацевтика, а не медицина?
-Майже з дитинства я цікавився хімію та ліками. І потім, лікарська справа – це велика відповідальність, а фармація була для мене більш цікавою і перспективною з точки зору кар’єрного росту та матеріального становища. Так що фарма – це було дуже органічне рішення для мене.
-Вам подобалося?
-Якщо говорити про аптеку, то в певний період часу – так. А потім я себе шукав у фармацевтичних компаніях вже як маркетолог.
-А чим займалися, коли почалася війна?
-Я працював продакт-менеджером у фармкомпанії Berlin-Chemie AG. Після 24 лютого долучився до ТРО, займався волонтерською роботою, займався ліками.
Пам’ятаю, прийшов у штаб ТРО, спитав, чим можу бути корисним як фармацевт. Мені показали на коробки з ліками з гуманітарної допомоги, сказали, що вони в тому не розбираються. Гуманітарної допомоги було багато, тому місяці три це було суцільне сортування ліків. Потім до цього додалося формування аптечок для бійців, які виїжджали на бойові завдання.
-Я бачила такі коробки з ліками: на одних було написано «від голови», на інших – «жарознижувальне», «антибіотики» тощо.
-Дуже добре, коли в ТРО чи волонтерському штабі є людина, яка в цьому розбирається. Більшість бійців на цьому не розумілися взагалі. Часто в інструкціях до ліків були назви діючої речовини англійською або іншими мовами. І це був для мене цікавий виклик. Також було дуже приємно зустрічати продукти компаній, в яких я раніше працював. Коли ти бачиш якісь інші назви брендових продуктів, і ти такий: «Вау, іспанський! Вау, італійський!». Це дуже важливо, коли можеш допомогти там, де потрібні твої навички, знання.
-А як з’явилася ідея бренду “Вишив убакс”?
-Спочатку це було чисто візуальна історія. Мені дуже подобалися фотографії наших бійців у тактичних сорочках. Вони виглядали дуже красиво. Дивишся і думаєш: «Супер! Хочу бути таким, як цей хлопець».
В якийсь момент я помітив, що комір-стієчка тактичної сорочки дуже нагадує комір традиційної вишиванки. І я думав, що було б класно це поєднати. В мене якраз друг мобілізувався в травні 2022 року, і я хотів йому щось замовити на подарунок. Щось емоційне, щось символічне. Але не було такого продукту, який би можна було купити. І я цю ідею відклав у довгу шухляду.
Потім десь через місяць я зустрів у Карпатах хлопця, який займався виробництвом одягу. З початком повномасштабки вони перепрофілювалися і почали відшивати військову форму. Вони робили її дуже якісною, дуже класною. І я йому кажу: а можна додати на сорочку одну таку деталь – вишивку на груди?
Він каже: «Так, звичайно. Треба тільки порахувати, що це буде коштувати». Порахували. Я замовив першу партію, показав в соцмережах людям. Люди відреагували дуже схвально, дуже позитивно. Підтримали мене. І я зробив спочатку невеличку партію, потім – більшу, потім – ще більшу. І зараз понад 1000 людей носять мої сорочки.
-Це дуже круто! Мені задається, що такі ідеї не виникають просто так.
-Ніщо не зупинить ідею, час якої настав.
-Наскільки складно зробити таку тактичну вишиванку? Які є вимоги до такого одягу?
-Якщо говорити про складність, то це не ручна робота, а машинна вишивка. Тобто я не можу сказати, що я над кожною вишиванкою ночами сиджу. Але що я можу сказати: мої вишиванки – це не вишиванки під мілітарі, а елемент військової форми, оздоблений вишивкою.
До військової форми багато вимог щодо якості. Ми враховуємо всі вимоги і відшиваємо за всіма стандартами. Використовуємо тканину, яка йде на пошиття форми ЗСУ. Повністю дотримуємося всіх вимог і стандартів Збройних сил.
-А яка має бути тканина?
Вона не має бути з чистої бавовни, бо є вимоги до її витривалості. Убакс має витримувати навантаження, зокрема тертя, використання у польових умовах.
До тіла йде більш легка, дихаюча тканина, на рукави використовують щось цупкіше. Власне, ці тактичні сорочки спеціально розробили, щоб бійцям було комфортніше носити бронежилет. І ми цих всіх вимог дотримуємося.
-Хто ваші основні замовники?
-Основні замовники – це військові, члени їхніх родин, друзі. Якщо говорити про сегментацію, то це військові, які хочуть підкреслити свою ідентичність. Що це не просто солдат, а солдат, який продовжує справу козацтва, УПА, вояків часів перших визвольних змагань. Для них це символ боротьби.
Друга категорія – близькі та родичі, які хочуть зробити подарунок своєму військовому. Тому що основне забезпечення є, що б там не говорили. А з подарунками виникають проблеми. Часто пишуть: «Що тобі подарувати?» і отримують відповідь: «Та у мене все є». І в такому випадку треба дарувати емоції. А «Вишив убакс» дарує саме емоції – національну ідентичність, причетність та розуміння, за що ми воюємо.
Я коли почав над цим думати, зрозумів, що по факту зараз вдягли форму сотні тисяч людей, які ніколи не були військовими. І вони вдягли цю форму заради того, щоб захистити наше право бути українцями. Росіяни нищать все українське на тих територіях, куди заходять. Вони нищать книжки, вони нищать все, що нагадує про Україну. А що може бути більш яскравим символом нації, ніж вишиванка? Це поєднання форми і символу того, за що ми готові боротися.
-Ви говорите, а в мене мороз по шкірі йде
-Вишивка – символ того, за що ми боремося. Мені дуже приємно, що людям це імпонує. Люди часто їх купують на весілля, на свята. З першої партії я пороздавав їх своїм друзям. Я кажу покупцям що, можливо, краще їх носити як парадно-вихідний одяг, бо під бронежилетом вишивка може не зовсім комфортно відчуватися. А мені заперечують – це оберіг.
-А візерунок – це випадкове поєднання, чи ви закладали якісь сенси?
-Насправді це вишивка, популярна у всіх регіонах України. Символи вишиванки несуть сенс, але давайте будемо чесними, далеко не всі знають, що означає той чи інший візерунок. Ми любимо вишиванку за те, що вона символічна і наша, українська. Зараз багато дизайнерських вишиванок, дивлячись на які, розумієш, що це вишивка ручна, але вона не має жодної автентики. В наших вишиванках автентика зчитується, і це мене дуже тішить.
-Я бачила тактичні вишиванки на досить відомих людях. Як вони до них потрапляють?
-Є військові, які для мене – моральні авторитети. Наприклад, Катерина Поліщук «Пташка». Я пам’ятаю її відео з Азовсталі, де вона співає. Це був дуже сильний момент. Ти чуєш пісні, які співали вояки УПА в криївках 70 років тому, від дівчини у бункерах Азовсталі. Це про те, що ми продовжуємо боротьбу з нашим ворогом, яка триває вже не одне сторіччя.
Мені хотілося на знак поваги і подяки подарувати їй нашу сорочку. Просто що я можу ще зробити для такої людини, як Катерина? Як ще висловити свою шану?
Я набрався сміливості і написав їй в Інстаграм: «Пані Катерино, я роблю такі сорочки, вкладаю таку ідею. Якщо вам резонує, то з радістю подарую». Їй зайшло. Вона мені написала, що було б добре, якби це був елемент парадної форми. Мені дуже було приємно, що таким людям, як вона, мої ідеї до вподоби.
-А які у вас плани на майбутнє?
-Це найскладніше питання. Насправді про плани як про такі важко щось сказати. Я день за днем потроху роблю свою роботу. Планів і проєктів немає, але є мрія. Мені б хотілося, щоб на Параді Перемоги були військові, вдягнуті у мій «Вишив убекс». І дуже хочеться, щоб це настало якнайшвидше.
-А ви плануєте повертатися у фарму?
-Наразі ні. Я працював з 2014 до 2022 року у фармі. За цей час зрозумів, що мені цікаво розвиватися як маркетологу, а фарма дуже зрегульована галузь. Мені цікаво себе реалізувати в чомусь своєму.
