«Ейфорія бігуна» та «залежність від спорту»: наскільки це безпечно для здоров’я з погляду медицини?

Що таке ейфорія бігуна?

Ейфорія бігуна (англ. runner’s high) – це особливий тип відчуттів при тривалих безперервних циклічних навантаженнях, як правило, на тлі прискореного дихання. Найчастіше її відчувають марафонці, лижники, веслярі, велогонники. Виявляється вона раптовим почуттям радості, емоційним піднесенням. На тлі піднесеного настрою притуплюються біль, втома, почуття голоду, відкривається друге дихання – з’являється впевненість у власних силах та додаткова енергія.

У ряді випадків у спортсменів виникає залежність від ейфорії, що змушує їх встановлювати рекорди: нарощувати темп, збільшувати дистанції. Справа в тому, що характерною особливістю ейфорії бігуна, яка ріднить її з прийомом наркотичних речовин, є синдром толерантності. При постійних інтенсивних тренуваннях навантаження, що раніше викликали відчуття щастя, перестають давати такий ефект.

Яка природа явища?

Суперечки про природу ейфорії точаться з 70-х років минулого століття. Однією з перших версій стала теорія кисневого голодування. Виявляється, при тривалому фізичному навантаженні з поверхневим прискореним диханням мозок зазнає дефіциту кисню, який може спровокувати зміни у сприйнятті дійсності. Подібне явище – високогірна ейфорія – спостерігається у альпіністів на висотах, де парціальний тиск кисню знижено, що призводить до гіпоксії.

Ейфорія бігуна у марафонців

Деякі фізіологи вважають, що марафонці мають схильність до так званого ендогенного морфінізму, тому ейфорія бігуна у них виражена сильно, що і змушує їх захоплюватися бігом на довгі дистанції.

На думку ряду вчених, поява надзвичайно піднесеного настрою пов’язана з потужним викидом ендорфінів. Загалом така гіпотеза була підтверджена експериментом німецьких вчених, які вимірювали рівень цих «гормонів щастя» у спортсменів до та після забігу. З’ясувалося, що за дві години безперервного бігу їх кількість у крові зростає приблизно п’ять разів. Так, канадські вчені вводили бігунам налоксон або налтрексон, які блокували дію ендорфіну, але ознаки ейфорії у піддослідних не зникли. Очевидно, що механізм явища має складнішу біохімічну природу. Вчені з британського Ноттінгемського університету пов’язали ейфорію бігуна з виділенням фенілетиламіну — природного аналога амфетаміну, що виробляється організмом. А дослідники з Технологічного інституту Джорджії (США) знайшли залежність між задоволенням від бігу та ендоканнабіноїдним анандамідом — речовиною, подібною до дії з марихуаною, яка утворюється в організмі для подолання стресу та болю.

Як отримати насолоду?

Портал wikihow.com, який спеціалізується на складанні різних посібників та інструкцій, стверджує, що для досягнення ейфорії бігуна достатньо 40-хвилинного тренування. Починати пробіжку краще у повільному темпі, щоб розім’ятися. Потім потрібно різко збільшити швидкість, але за кілька хвилин знову знизити темп. Це дозволить відновити дихання і дати відпочинок ногам, тоді як усі фізіологічні процеси, необхідні виникнення ейфорії, будуть вже запущені.

Для підтримки рівномірного ритму найкраще бігати під музику. При цьому в жодному разі не можна переходити на ходьбу або зупинятися, щоб перевести дух. У певний момент ви, швидше за все, відчуєте раптовий приплив енергії. Як тільки це станеться, різко збільште швидкість і настане ейфорія. Чим швидше бігти, тим приємніше відчуття. Досить скоро вони досягають найвищої точки, а потім поступово йдуть на спад. У міру того, як ейфорія загасатиме, слід знижувати темп тренування. Після неї треба відновити дихання та випити води.

Прокрутка до верху