Єдиної моделі патогенетичної терапії при мастопатії просто не існує. У кожному конкретному випадку терапія визначається індивідуально. Утім, фахівці одностайні в одному – лікування хворих на мастопатію має бути комплексним і тривалим.
Лікування мастопатії охоплює два основні напрямки – негормональний і гормональний. Призначення гормональної терапії, особливо молодим жінкам – крок вельми серйозний. Тому починати лікування з гормональних препаратів можна лише в разі важких форм мастопатії. В інших випадках гормональні препарати можуть розглядатися тільки як друга лінія терапії.
Перша лінія лікування мастопатії
У разі мастопатії недостатньо зняти симптоми захворювання. Захворювання молочної залози, як правило, не виникають ізольовано, а є відображенням різних порушень в організмі жінки. Тому основним принципом лікування є вплив на першопричину хвороби – лікування у гінеколога в разі патології репродуктивної системи, у терапевта – в разі захворювань печінки та травного тракту, у невропатолога – в разі центрального генезу мастопатії.
У принципі, помірно виражені прояви дифузної мастопатії в жінок репродуктивного віку можуть бути віднесені до норми, якщо, звісно, захворювання не позначається на самопочутті пацієнтки. Лікування легких форм мастопатії можна починати з призначення дієти, немедикаментозних методів лікування, фітотерапії та негормональних засобів.
Медикаментозну терапію мастопатії доцільно розпочинати з вітамінів, оскільки саме з їхньою допомогою можна нормалізувати обмін речовин і гормональний гомеостаз організму, стабілізувати функції центральної та периферичної нервової системи, зміцнити імунітет і поліпшити функцію печінки. Для лікування мастопатії зазвичай застосовують вітамінний комплекс, що включає вітаміни А, С і Е, а також низку вітамінів групи В.
У комплексному лікуванні мастопатії використовують НПЗП, завдяки їхній здатності гальмувати синтез простагладинів.
Під час лікування дисгормональних дисплазій тканин молочної залози, спричинених нейрогенними факторами, використовують психотропні засоби, які, як правило, належать до групи рослинних седативних препаратів, – настоянки валеріани й собачої кропиви, екстракт пасифлори та комбіновані рослинні препарати.
Часто при захворюваннях молочної залози призначають гепатопротектори, які також сприяють нормалізації обмінних процесів організму і структурно-функціональної цілісності клітинних мембран гепатоцитів. Наслідком цього є активізація обміну статевих стероїдних гормонів. У разі мастопатії зазвичай застосовують препарати рослинного походження, до складу яких входять розторопша плямиста, силібін, силімарин, а також комплексні фітопрепарати.
Застосування фітотерапевтичних засобів дає максимальний результат у молодих жінок у разі аденозу та дифузної кістозної мастопатії. У цих випадках використовують трав’яні збори, що мають протизапальні, гепатопротекторні, імуностимулювальні, седативні, болезаспокійливі та спазмолітичні властивості. Зазвичай застосовують корінь валеріани, собачу кропиву, шипшину, череду і безсмертник. У разі нагрубання і болю в молочних залозах комплекс доповнюють сечогінними засобами – березовими бруньками або листям брусниці.
Останнім часом важливу роль у лікуванні мастопатій стали відігравати комбіновані фіто- і гомеопатичні засоби, виготовлені на основі рослинних компонентів.
Друга лінія лікування мастопатії
Гормональні препарати можуть розглядатися тільки як друга лінія терапії, а їхнє призначення можна починати тільки за тяжких форм хвороби. Крім того, під час проведення гормонального лікування необхідно регулярно проходити обстеження.
Важливе місце під час гормональної терапії посідають гестагени, що пригнічують гонадотропну функцію гіпофіза, володіють антиестрогенною дією, що дає змогу зменшити стимулюючий проліферацію вплив естрогенів на тканини молочної залози. Особливо ефективні гестагени для хворих із недостатністю лютеїнової фази, ановуляторними кровотечами та міомою матки.
Серед гестагенів особливо виділяються препарати природного прогестерону, що мають м’який седативний ефект і антиальдостеронову активність, що сприяє виведенню з організму надлишків натрію на тлі збільшення діурезу.
Прогестерон – це гормон жовтого тіла яєчника. Розроблено форму препарату у вигляді 1% гелю для зовнішнього застосування, яку широко застосовують у комплексному лікуванні мастопатії та мастодинії (хворобливого набухання молочних залоз). При нанесенні на шкіру молочних залоз у кровотік всмоктується близько 10% дози. У тканинах залози відбувається метаболізм прогестерону, завдяки чому зменшується набряклість і болючість грудей, знижується ризик надлишкового розростання сполучної та залозистої тканини в органі. Протипоказаний гель у разі підвищеної індивідуальної чутливості до компонентів препарату.
Досить ефективним є застосування естроген-гестагенних синтетичних препаратів, до яких належить більшість оральних контрацептивів. Найбільшого поширення для лікування дифузних дисгормональних дисплазій молочної залози набули монофазні комбіновані контрацептиви з відносно високим вмістом гестагенів. Фахівці також відзначають профілактичний ефект цих препаратів: їхнє приймання протягом року знижує ризик виникнення мастопатії на 50-75%, а ризик розвитку РМЗ – у 2 рази. Максимальну ефективність ці засоби мають при застосуванні у жінок у віці 28-34 років. Водночас є й обмеження – препарати не застосовують для жінок після 40 і жінок, які палять, старше 35 років.
У гормональній терапії мастопатій використовують також антиестрогенні препарати, що конкурентно блокують естрогенові рецептори в тканинах-мішенях, і андрогени, які чинять антипроліферативну дію на органи-мішені, а також блокатори гіпофізарних гормонів.
Бромокриптин належить до препаратів, що пригнічують секрецію гормону пролактину, який виробляється в передній частці гіпофіза. Під час прийому бромокриптину відбувається пригнічення фізіологічної лактації, нормалізується менструальний цикл, зменшуються розміри і кількість кіст у молочній залозі. Призначати і підбирати дозу цього препарату повинен гінеколог, ендокринолог, мамолог або онколог. Під час прийому бромокриптину можливий розвиток побічних дій з боку травного тракту, центральної нервової та серцево-судинної систем, алергічні реакції. Протипоказаний препарат у разі підвищеної чутливості до бромокриптину та алколоїдів ріжків, у разі токсикозу вагітних, підвищення артеріального тиску в післяпологовому періоді.
Нині загальновизнано, що мастопатія збільшує ризик виникнення раку молочної залози в 3-5 разів. Ця небезпека і диктує необхідність ретельної профілактики та скрупульозного лікування будь-яких патологій молочної залози.
