Минулого року 1 квітня набули чинності Державні будівельні норми В.2.2-40:2018 «Будинки і споруди. Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення». Згідно з їх вимогами, аптечні та інші заклади інфраструктури мають створювати умови для доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень. Аптеки підтримали ці новації і наразі працюють над тим, щоби змінити ситуацію на краще. Однак не все так просто, як здається на перший погляд. Про проблеми не тільки аптек, а й пацієнтів, які вже виникли у зв’язку з ухваленням нових законодавчих документів, говоримо з Володимиром Руденком, директором Аптечної професійної асоціації України (АПАУ), доктором фармацевтичних наук, професором.
– Володимире Васильовичу, так вже у нас склалося, що втілити у життя те, чого вимагає той чи інший документ, досить непросто. На вашу думку, нові ДБН допоможуть подолати проблеми, які нині виникають у маломобільних груп населення?
Так, дуже хочеться, щоб хоча б у законодавчій сфері рішення приймалися виважені й мудрі. І ось тут інколи починається найцікавіше… Наразі, дійсно, встановлено державні будівельні норми щодо закладів, які будуть введені в експлуатацію в майбутньому. Але всі ці законодавчі ініціативи не вирішують питання вже існуючих житлових будинків та інших об’єктів інфраструктури. Що я маю на увазі? Фактично чинні документи не передбачають вирішення питання інклюзивності в «хрущовках», громадському транспорті, підземних переходах. Адже, хоч би й до аптеки людині, яка, наприклад, пересувається на візку, ще треба якось дістатися. До речі, якщо говорити про громадський транспорт, то взяти хоча б київське метро, де з 52 станцій лише 13 повністю пристосовані для пересування осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема обладнані ліфтами та підйомниками.
– Акценти влада робить не на це, бо добре розуміє, що виконати в найближчій перспективі подібні завдання і не завжди можливо, і занадто дорого…
Контролюючі органи влади нині найбільше в цих питаннях тиснуть на
суб’єктів господарювання, які мають отримувати ліцензії. І це стосується, в першу чергу, діяльності банків, аптечних закладів тощо. У той же час, влада не звертає уваги на суб’єкти господарювання, які є не менш важливими для маломобільних груп населення: магазини, заклади громадського харчування. Бо діяльність цих суб’єктів не ліцензується, а отже, вони можуть проводити її як завгодно, на власний розсуд. Щодо аптек, то заклади, які розпочали свою роботу вже після набуття чинності нових вимог ДБН, дотримуються виписаних правил.
– Але є питання щодо діяльністю аптек – а їх більшість – які відкривалися раніше і відповідно до колишніх норм. Як їм бути?
Про розумне пристосування своїх об’єктів, що дозволялося законом, дбали всі. Хтось будував пандус, хтось облаштовував підйомники, а хтось установлював кнопку виклику, щоби на вимогу працівник аптеки міг вийти до пацієнта з інвалідністю і задовольнити його потреби у забезпеченні ліками. До 1 квітня 2019 року все це було в законному полі, адже підтвердженням дій того чи іншого аптечного закладу є видана ліцензія, без якої він не міг розпочати свою роботу. Зазначу, що так працювали всі – і банки, і аптеки, й інші ліцензіати. Тепер же регулятори (ті, хто видає ліцензії та контролює їх отримувачів) хочуть терміново «навести лад» у своєму господарстві. Тільки от підходи до всіх чомусь різні. Наприклад, Нацбанк дозволив тим банкам, які, на його думку, не відповідають на сьогодні вимогам ДБН, привести все у відповідність протягом трьох років, враховуючи надзвичайно складний процес погоджень фінансування та будівництва.
Якщо бути точнішим, то наприкінці 2018 року Національний банк України виніс постанову №149, де велику увагу приділено саме банківській ліцензії. А в розділі 28, зокрема, йшлося про доступність банківських відділень для людей з інвалідністю та маломобільних груп населення. На вимогу НБУ в 2022 році всі відділення банків мають бути повністю доступними відповідно до вимог ДБН В.2.2-40: 2018. Вже в 2020-му не менше третини всіх відділень мають бути інклюзивними. Та оскільки українські банки не встигають діяти за планом НБУ, 16 січня вийшла нова по станова №151.Тепер всі відділення повинні стати інклюзивними до 2023 року. Це стосується як українських банків, так і філій іноземних, які відкривають свої відділення в нашій країні. Тобто процес адаптації до інклюзивних норм Нацбанком продовжено. І це добре.
– А як щодо діяльності аптек?
Тут наразі запитань більше, ніж відповідей. Від АПАУ ми неодноразово зверталися до Держлікслужби щодо визначення реального порядку. Але поки що безрезультатно. Тому й досі незрозуміло, як регулювати банальні, на перший погляд, ситуації. От, приміром, у одному будинку чи просто поруч відкрито кілька аптек. І лише одна з поміж трьох не відповідає вимогам. То чи потрібно їй вигадувати, як прилаштувати пандус, коли це практично неможливо, чи пацієнти, які цього потребують, можуть скористатися послугами тих аптечних закладів, де пандуси вже є?
Відповідно до опитування членів АПАУ, далеко не всі аптеки можна пристосувати до вимог ДБН. Це і приміщення, які побудовані десятки, а то й сотні років тому, вони мають історичне значення, дуже давно введені в експлуатацію й іншими законами не дозволяється змінювати фасад, а отже будувати пандуси чи ліфти. Також хочу сказати і про надзвичайно складну процедуру погодження відведення землі та й самого будівництва. Мова навіть не про кошти. Хоча тут корупційна складова теж має місце. Але є велике небажання місцевої влади йти назустріч у даному питанні власникам аптек. На місцях, та й не тільки, взагалі люблять ставити палиці в колеса тим, хто успішніший, перспективніший. Якось так.
– І який вихід із ситуації, що складається?
На думку регулятора – таку аптеку треба позбавити ліцензії, одним словом, зачинити. Це ж найпростіший шлях. Нема аптеки – нема й проблем. Але тоді постає проблема для пацієнтів, які звикли купувати ліки саме в цьому аптечному закладі, і їх все влаштовувало.
Дбаючи про людей з інвалідністю, не варто переставати дбати й про всіх інших. Адже зачинення аптеки в якомусь мікрорайоні, селищі, селі лише додасть клопотів жителям, яким треба буде думати, як дістатися до іншої аптеки, що не завжди територіально поруч, аби придбати той чи інший лікарський засіб. І кому від цього буде краще? Нікому! А процес зачинення аптек уже відбувається. За останні півроку, як свідчать дані аналітичних компаній, аптек в Україні стало менше майже на 800.
– Що для вирішення проблеми пропонує АПАУ?
Перш за все, виробити чіткий алгоритм дій територіальних органів Держлікслужби (та опублікувати його на офіційному сайті) при проведенні перевірки по цьому питанню. Аптечні заклади, відкриті після 1 квітня 2019 року, повинні враховувати вимоги ДБН В.2.2-40:2018 у обсязі, визначеному ліцензійними умовами.
Однак треба встановити також, що аптечні заклади, що почали свою роботу до 1 квітня 2019 року, можуть вести діяльність згідно з тими нормативними актами та документами, які діяли та надавались Держлікслужбі при проведенні передліцензійної перевірки та видачі ліцензії у певний час. Необхідно визначити порядок перевірки аптек, що розташовані в приміщеннях, які є пам’ятками архітектури або знаходяться на об’єктах, які неможливо облаштувати пандусом, підйомником або іншими засобами внаслідок технічних чи інших особливостей приміщення.
Рекомендуємо також запропонувати Мінрегіонбуду разом з громадськими організаціями розробити та затвердити проект нормативного акту, яким визначитиметься обов’язок
саме власника приміщення або будівлі, в якому ведеться господарська діяльність (незалежно від її виду), забезпечити доступність зовнішнього входу відповідно до вимог ДБН В.2.2-40:2018. Там має бути передбачено, що без виконання цієї норми суб’єкт не може надавати послуги або вести діяльність у такому об’єкті (зокрема, передавати його в оренду іншим суб’єктам). Важливою умовою є також розробка форми документу, який буде видаватись на підтвердження відповідності об’єкта вимогам ДБН в частині доступності зовнішнього входу.
– Але цього замало. Потрібно і ліцензійні умови підкоригувати, чи не так?
Звісно! Будь-яке зобов’язання всіх аптечних закладів щодо приведення приміщень у відповідність до вимог ДБН В.2.2-40:2018 має супроводжуватись змінами до ліцензійних умов. У такому разі перехідний період має становити щонайменше 3 роки. З цього приводу Аптечна професійна асоціація України вкотре звертається до Держлікслужби з пропозицією щодо проведення круглого столу, за яким варто зібрати і представників пацієнтських організацій, і учасників ринку, щоб разом обговорити зміни до ліцензійних умов, що будуть реальними для втілення й корисними для всіх. А інакше як?
Вимоги нових ДБН
За новими будівельними нормами всі будинки та споруди в Україні, а також необхідна інфраструктура проектуються та вводяться в експлуатацію лише з елементами доступності для маломобільних груп населення.
У нових ДБН наведено технічні характеристики:
- пандусів, спеціальних підйомників та інших засобів доступності для людей з порушеннями опорно-рухового апарату;
- тактильних та візуальних елементів доступності: підлогової плитки, інформаційних таблиць та позначень шрифтом Брайля, аудіопокажчиків для людей з порушеннями зору;
- візуального інформування, дублювання важливої звукової інформації текстами, організації сурдоперекладу, використання систем звукопідсилення для людей з порушеннями слуху тощо.
Discussion about this post