Гострий стресовий розлад
Під час надзвичайних подій, які несуть загрозу життю чи здоров’ю у людей розвивається так званий гострий стресовий розлад. Він пов’язаний із фізіологічною реакцією «бий або біжи» і виявляється:
- проблемами зі сном,
- зниженням апетиту,
- надзвичайною тривожністю тощо.
За допомогою цієї реакцією організм зосереджує усі сили на виживанні.
Майже усі українці сьогодні знаходяться у стані гострого стресового розладу. Це стосується не лише тих людей, які до сьогодні знаходяться у зонах бойових дій чи повітряних атак, але і тих, хто вже зміг дістатися безпечного місця.
Від гострого до хронічного
За даними Американської психіатричної асоціації, поширеність гострого стресового розладу коливається від 13% до 50% залежно від типу події, проте американські психологи навряд чи досліджували загарбницькі війни, тому на практиці цей показник у українців скоріш за все ще вищий.
Сам по собі гострий стресовий розлад є природньою реакцією на травматичну подію. Проте, коли травматична подія лишається в минулому (наприклад, людина із зони бойових дій виїздить у безпечне місце), він має зникнути. Вважається, що у стані гострого стресу людина може перебувати не більше місяця, після чого вона або долає стрес і адаптується до нових умов, або переходить до хронічної форми, яка має назву посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
Симптоми посттравматичного стресового розладу у дорослих
Дослідження показують, що приблизно у половини людей з гострим стресовим розладом розвивається ПТСР. Його симптоми можуть різнитися, проте найчастіше вони включають:
- Постійне повторне переживання травматичних подій: нав’язливі думки, пов’язані з ними, кошмари або тривожні сни, постійні або повторювані мимовільні спогади, інтенсивна негативна емоційна або фізіологічна реакція на травматичні тригери тощо.
- Уникнення травматичних тригерів або роздумів/розмов про травматичний досвід
- Негативні зміни в пізнанні та настрої: нездатність згадати важливі аспекти травми; стійкі негативні переконання та очікування щодо себе, інших і світу; неадекватне звинувачення себе; перебільшені негативні переконання про наслідки травми; стійкий негативний емоційний стан (смуток, жах, почуття провини); дефіцит позитивних емоційних переживань; втрата інтересу або участі у важливих заходах; і відстороненість від людей.
- Підвищене збудження або реактивність: дратівливість, проблеми зі сном або концентрацією, підвищена пильність щодо потенційної небезпеки, вчинки самоушкодження або нерозсудливість.
Симптоми посттравматичного стресового розладу у дітей
Окремої уваги заслуговують симптоми ПТСР у дітей, яких також не обминає ця проблема.
Дітям можуть повторюватися кошмари, в яких вони переживають травматичні події, або ж снитися страшні сни, зміст яких вони не пам’ятають, коли прокидаються.
Травматичні спогади можуть часто повертатися проти власної волі, іноді у вигляді флешбеків, тобто відчуття повторного переживання моментів травми, навіть у стані неспання. У цих випадках діти можуть виявляти дисоціації, вони стають ніби відсутніми, дивляться в порожнечу, знаходяться «в іншому місці».
Про нав’язливі думки у дітей свідчать ігри, які раз за разом повторюють травматичний досвід. Іноді вони також можуть проявляти фізичний дискомфорт, такий як тахікардія, нудота, сильні головні болі, у відповідь на подразники, які якимось чином нагадують їм про травму.
Симптоми уникнення, у дітей можуть проявлятися безпосередньо (коли вони кажуть, що не хочуть про це думати) і опосоредковано, коли діти прагнуть уникати ситуацій, які якимось чином нагадують їм про травму. Наприклад, якщо під час обстрілу вони були на свіжому повітрі, то вони можуть відмовитися виходити з дому, бо це нагадує їм про травмуючу ситуацію.
Нарешті, ознаками основного стану підвищеної тривоги у дітей може бути гіперзбудження. Дитина може стати особливо дратівливою, почати злитися і навіть виявляти агресію до інших.
Чим небезпечний ПТСР?
Посттравматичний стресовий розлад – це доволі серйозна проблема, яка без належного лікування, може споплюжити усе подальше життя людини. Йдеться не лише про психологію та «розшатані нерви». Симптоми посттравматичного стресового розладувиникають внаслідок складної взаємодії психологічних та нейробіологічних факторів. Дослідження людей з ПТСР виявили зміни в мигдалині, префронтальній корі, гіпокампі, передній поясній зв’язці і мозолистому тілі, а також зміни в роботі гіпоталамічної системи гіпофіза.
З точки зору практичних наслідків впливу ПТСР на життя жертв, найбільшої шкоди завдають негативні переконання про себе, інших та світ у цілому, які несвідомо закріплюються у свідомості.
Навіть ті люди, які розуміють свою проблему і намагаються боротися із нею, відчувають великі проблеми із пізнанням, розумовою діяльністю та просто повсякденним життям.
Вони ніби люди використовують одну половину своєї психічної діяльності для того, щоб мимоволі згадати травматичну подію, а іншу половину — щоб з нею боротися. Цей стан, створює свого роду «параліч», при якому люди не мають розумової енергії, щоб робити щось корисне, наприклад, працювати, навчатися, вивчати іноземну мову тощо.
До того ж, дослідження показують, що постравматичний стресовий розлад часто супроводжується і іншими тривалими наслідками, включаючи тривожність, депресію та рецидив зловживання алкоголем чи наркотиками.
Як уникнути постравматичного стресового розладу?
Ризик переходу гострого стресового розладу у хронічну форму, тобто ризик розвитку ПТСР збільшується залежно від ступеня впливу травматичної події, попередньої травми, яка раніше не була належним чином вирішена, історії психічних розладів та відсутності соціальної підтримки.
Проте існують і способи знизити його. Насамперед, значення тут має перша допомога. Як при фізичних травмах важливо завчасно обробити рану, щоб вона не нагноїлася, так і після травмуючих подій людині важливо забезпечити безпечне, спокійне та затишне середовище.
Люди, які вибралися із зони бойових дій, мають:
- почуватися у безпеці,
- мати вдосталь їжі та води,
- забезбечити свої базові потреби,
- наскільки це можливо бути разом із близькими,
- підтримувати спілкування з іншими людьми тощо.
Допомогти пом’якшити наслідки гострого стресу можуть також:
- духовні практики,
- соціальна підтримка,
- реалістичний оптимізм,
- гнучкість у когнітивній діяльності,
- відчуття мети.
У жодному разі не варто знецінювати як чужі, так і власні травматичні переживання (нема чого жалітися, іншим набагато гірше). Будь-який примус у даному випадку є шкідливим. Не піде на користь і стримування емоцій. Людина має повною мірою пережити травматичну подію і подолати стрес за допомогою власних стратегій. Тільки це може убезпечити її від розвитку ПТСР.
Як вилікувати ПТСР?
Якщо ж посттравматичного стресового розладу уникнути не вдалося і ви продовжуєте помічати тривожні симптоми після того, як від травматичних подій минув хоча б місяць, слід якомога скоріше звернутися за допомогою до фахівця із психічного здоров’я, якого можна відшукати у центрах допомоги біженцям або ж знайти онлайн. Адже чим далі, тим важче буде позбутися цього стану.
Золотим стандартом лікування ПТСР сьогодні вважається психотерапія, зокрема, когнітивно-поведінкова терапія, орієнтована на травму, терапія тривалого впливу та десенсибілізація та репроцесуалізація рухом очей (EMDR). Медикаментозних засобів лікування ПТСР сьогодні практично немає. Такі ліки, як антидепресанти можуть іноді підвищити ефективність психотерапії, проте вони допомагають не всім та мають багато протипоказань. Є данні про ефективність психоделічних препаратів та препаратів канабісу, проте всі ці методи лікування ще досліджуються.
Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
