Кожен фармацевт чи медик, що продовжує працювати під час війни, справжній герой. Навіть у найскладніших умовах лікарі, медсестри, санітари, водії «швидких» та працівники аптек продовжують надавати медичну допомогу. А історії нагороджених вражають. Україна повинна знати своїх героїв.
Людмила Чинякова, акушер-гінеколог пологового будинку №1 міста Миколаїв
В ніч на 11 березня у жінки в селі Кандибине Миколаївської області почались пологи. Путінські фашисти не дозволили доставити жінку до медзакладу. Окупанти погрожували розстрілом. Пологи довелось приймати місцевій медичній сестрі за інструкціями Людмили Чинякової по відео-зв’язку. Пологи пройшли без ускладнень, народився хлопчик, якого батьки назвали Матвієм. Як жартують медики, Людмила фактично прийняла пологи завдяки телемедицині.
Ніна Жук, асистент фармацевта аптеки № 15 товариства «Фармація Харкова»
У перші дні війни багато фармацевтів виїхали до західних регіонів. Однак без працівників не можуть працювати аптеки, а громадяни – отримувати необхідні ліки. Ніна Олександрівна залишилась працювати у Харкові. 23 березня жінка вийшла на зміну в аптеку. В результаті бомбардування вона отримала серйозні травми обличчя. Наразі її очікує реабілітація: лікування та протезування, пластична хірургія та інші процедури.
Олександр Дем’янов, директор «Міської лікарні швидкої допомоги» Миколаєва
Медичний заклад під керівництвом Олександра Євгеновича одним із перших почав приймати поранених. За перші дві доби провели 40 операцій та врятували більше 70 пацієнтів, яких доставили з фронту.
Керівник закладу до війни ініціював проведення навчання для медичного персоналу щодо того, як надавати допомогу в умовах воєнного часу. Тому жоден працівник лікарні не розгубився, побачивши десятки поранених військових, а знав, що робити.
Сергій Горошко, акушер-гінеколог Ірпінської центральної міської лікарні
6 березня у місті Ірпінь, де точилися бої з окупантами, жінка народжувала дитину. Через активні бойові дії доїхати до пологового будинку можливості не було, медики вирішили приймати пологи у міській лікарні. Сергій Горошко працював, як він каже, у польових умовах та під акомпанемент постійних обстрілів і міста, і лікарні. Народився хлопчик.
Антон Довгопол, директор Ірпінської центральної міської лікарні
Окрім успішних пологів, лікарня передмістя Києва відзначилась й іншим. З першого дня війни медики працювали, як у стаціонарі Бучі, так і у Ворзелі (підрозділи лікарні Ірпеня). Саме ці населені пункти найбільше постраждали від окупантів на Київщині. Медики надали допомогу 200 пацієнтам, провели 30 операцій, пролікували 50 пацієнтів з «ковідом». Керівник закладу Антон Довгопол декілька разів відхилив пропозицію окупантів співпрацювати. 13 березня 150 працівників лікарні були евакуйовані.
П’ятеро медиків отримали почесні нагороди посмертно медаллю «За врятоване життя»:
- Наталія Демиденко – завідувач аптеки № 57 підприємства «Аптека 2011» смт Козача Лопань Харківської області;
- Володимир Ковальчук – водій бригади екстреної медичної допомоги Токарівського пункту постійного базування Херсонської області;
- Сергій Половиченко – лікар-реаніматолог Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру;
- Валентина Рухло – санітарка Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні Луганської області;
- Віктор Слєпцов – водій бригади екстреної медичної допомоги Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні Луганської області.
Вічна пам’ять загиблим. Українські медики – герої! Путін та його оточення понесуть покарання за скоєні злочини!
Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
