Біохімія кохання

Адреналін: потяг

Історики стверджують, що почуття кохання у людини з’явилося відносно недавно – лише кілька тисяч років тому. Економна природа пристосувала під це пізнє еволюційне придбання відпрацьований століттями набір фізіологічних реакцій. Отже, коли «любов ненароком нагряне», в організмі починаються ті ж фізіологічні зміни, які могли відбуватися у нашого людиноподібного предка, скажімо, при раптовій появі з кущів шаблезубого тигра. Першими реагують надниркові залози: активно синтезують адреналін, норадреналін і кортизол, які є одночасно гормонами страху і пристрасті.

За фізіологічними проявами стани кохання з першого погляду та тваринного страху практично не відрізняються. Різко частішає серцебиття, кров приливає до щок, тремтять коліна, тіло вкривається липким потом. У щасливця (або нещасного – залежно від погляду), ураженого стрілою Амура, можуть зовсім недоречно виникнути запаморочення, нудота, біль у шлунку. Але людина швидко звикає до легкого фізіологічного дискомфорту, оскільки задоволення від контактів з об’єктом ніжних почуттів переважує ці маленькі незручності. Ще б пак: вчені виявили, що відчуття під дією норадреналіну і кокаїну, практично не відрізняються. І це джерело “вічного кайфу” – у власному мозку! Адреналінові «американські гірки» багато хто підсвідомо (а деякі й свідомо) використовують для освіження почуттів. Як тригера, спускового гачка, пристрасті можуть бути використані перегляд фильму жахів, екстремальний туризм, ревнощі, зрештою, банальна кухонна сварка. “Італійський” варіант шлюбу за сценарієм “ліжко-скандал-ліжко” у багатьох пар може тривати роками.

Серотонін: пристрасть

Вже давні вважали пристрасне кохання психічним розладом. Та й з погляду сучасних психіатрів стан гострої закоханості є типовим неврозом нав’язливих станів. А як ще можна класифікувати стан, що супроводжується фазами патологічної балакучості і невмотивованої прострації, нападами смертельної туги або, навпаки, ейфорії? На думку фізіологів, нічого дивного у цьому немає. І знову ж таки винуватці – гормони.

Вміст серотоніну (медіатору нервових імпульсів у головному мозку та за сумісництвом – гормону радості) у закоханих у два рази нижче за норму. Психіатри стверджують, що нейрохімічні особливості закоханості відповідають характеристикам фази маніакальної депресії. Тому не дивно, що вивести людину зі стану любовної туги можна за допомогою антидепресантів.

Як показали дослідження найпопулярнішого в США антидепресанту флуоксетину, він підвищує настрій, збільшуючи кількість серотоніну в мозку. Але… близько 40% споживачів флуоксетину одночасно втрачають інтерес до об’єкта пристрасті. І справа не лише у сексі. Антидепресанти, підвищуючи вміст серотоніну до нормального рівня, «виліковують» і від романтичних проявів кохання.

Кортизол: романтика

Романтична фаза відносин супроводжується біохімічними реакціями у мозку, спрямованими те що, щоб сконцентруватися на одній людині. Для цього природа використовує кортизол (гормон стресу та агресії). У стані гострої закоханості викид корою надниркових залоз кортизолу призводить до різкого підвищення концентрації глюкози в крові і, як наслідок, до потужного припливу енергії. Крім того, кортизол посилює процес розщеплення жирів. Не дивно, що закохані цілодобово обходяться без їжі та сну. Однак тривале вироблення кортизолу призводить до придушення імунітету – і людина може померти від інфекцій або виснаження. Давньоримський поет Катулл, безнадійно закоханий у патриціанку Клодію, передчасно зійшов у могилу… А от у щасливчиків, які утворюють сімейні пари, рівень кортизолу виявляється нижчим, ніж у їхніх нещасних однолітків.

Дофамін: залежність

Як показали томографічні дослідження, проведені під керівництвом Хелен Фішер, професора антропології з університету Рутгерс (США), побачивши кохану людину, активізуються ділянки мозку, які відповідають за відчуття задоволення. А ось активність ділянок, які відають негативними емоціями, навпаки, пригнічується. Не дивно, що люди підсідають на об’єкт зітхань, як на наркотик.

Першу скрипку у цій стадії кохання грає дофамін – гормон насолоди. Доктор Фішер зазначає, що «симптоми закоханості можна порівняти з наркотичною залежністю, адже вона теж пов’язана з підвищеним виділенням дофаміну». Це підтверджують і результати дослідження, проведеного 2000 року співробітниками медичного коледжу Лондонського університету. Просканувавши мозок студентів, які заявляли, що закохані вуха, вони констатували: мозкова активність при любовній лихоманці та наркотичній залежності практично не відрізняється. У обох випадках люди прагнуть повторювати дії, що дозволили їм досягти задоволення. Якщо ж людину позбавляють «любовного наркотику», її стан не надто відрізняється від стану наркомана, який переживає ломку.

Окситоцин – прихильність

Як стверджує у своєму романі відомий французький письменник Фредерік Бегбедер, “любов живе три роки” (роман так і називається). Бегбедер, як і дуже багато інших, робить помилку – плутає любов із закоханістю (фазою романтичних відносин), яка дійсно триває близько трьох років. Завершення фази шаленого кохання, пов’язане із закінченням «гормональної підтримки», характеризується почуттям емоційного пробудження, виявлення у партнері, який раніше здавався бездоганним, безлічі недоліків. У людей виникає відчуття, що їх обдурили, і їхній обранець виявився «не тим».

Біологи стверджують, що з еволюційного погляду в цьому немає нічого дивного – саме такий термін потрібен представниці виду Homo sapiens, щоб зачати, виносити, народити та довести до стану відносної самостійності своє дитя. Гострої необхідності утримувати біля себе полігамного за природою годувальника після цього вже нема. Однак саме на цьому етапі може і початися справжнє кохання-прихильність. Від усіх попередніх стадій вона відрізняється тим, що при меншій емоційній залученості, ця стадія кохання (єдина!) може тривати «до гробової дошки».

Але тут без хімії не обходиться. Двоє людей відчувають почуття єднання завдяки окситоцину та спорідненому до нього вазопресину. Деякі вчені називають ці речовини “гормонами моногамності”. Високий їхній рівень виявлено і у тварин, які утворюють постійні пари (наприклад, миші-полівки та лебеді). Якщо самця і самку полівки помістити в одну клітку, але не давати їм спаровуватися, між ними виникає щось на кшталт дружби. Однак якщо в мозок самки ввести окситоцин, у неї сформується сексуальна прихильність до свого сусіда, і вона згодом вибиратиме саме його серед усіх можливих партнерів.

Ендорфіни: щастя

Ще одним важливим компонентом «гормонального коктейлю кохання» є ендогенні морфіни (ендорфіни), які викликають почуття ейфорії навіть при думках про кохану людину. Важливо, що вони можуть виділятися рівно стільки, скільки триває справжнє кохання – все життя.

Читайте також:Оргазм під мікроскопом

Олександр ВАЙСЕРМАН, доктор медичних наук

Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE