Як правило, такі відвідувачі звертаються до провізорів із проханням порекомендувати їм ефективні зовнішні засоби для догляду за шкірою обличчя. Проте демодикоз потребує тривалої комплексної терапії. Її ефективність багато в чому залежить від того, наскільки швидко буде встановлений діагноз.
Причини та фактори ризику
Демодикоз (використовується також термін «демодекоз») відноситься до досить поширених хронічних захворювань шкіри. Він зустрічається майже у 10% пацієнтів із угреподібними висипаннями. Збудниками є два види мікроскопічних кліщів – Demodex folliculorum та Demodex brevis (кліщі залізниці вугрової, або вугриці). Вперше їх виявили на шкірі людини у 1841 році. Пізніше кліщі роду Demodex були знайдені у свійських тварин – собак, кішок, коней, овець, великої рогатої худоби.
Улюблене місце локалізації Demodex folliculorum – волосяні фолікули, а Demodex brevis віддає перевагу сальним залозам. Майже 90% людей є носіями демодексу. При хорошому стані здоров’я людини кліщі можуть ніяк себе не проявляти, оскільки природні захисні фактори шкіри не дозволяють їм проникати глибше поверхневих шарів епідермісу. Однак при підвищеній інсоляції, частих простудних захворюваннях, імунних та ендокринних порушеннях, патології органів травлення, тривалих стресах, травмах шкіри обличчя відбувається активація кліщів. Вони впроваджуються у глибші шари шкіри та викликають місцеву запальну реакцію. У зв’язку з цим деякі фахівці вважають демодикоз одним із проявів дисбіозу шкіри.
Кліщі Demodex розмножуються лише в організмі господаря. Їхній життєвий цикл – від яйця до дорослої особини – досягає двох тижнів.
Життєздатність кліщів у зовнішньому середовищі при кімнатній температурі, постійній вологості та темряві зберігається до дев’яти діб. У воді вони можуть жити набагато довше – до 25 днів. Найбільш сприятливе живильне середовище для них – олія, шкірний жир, вазелін, косметичний крем. Під впливом ефіру, карболової кислоти, дьогтю, хлороформу кліщі гинуть майже одночасно. Саліцилова кислота знищує їх протягом однієї хвилини, а етиловий спирт – за 3-4 хвилини. Не люблять Demodex сухе повітря і температуру вище 50 °С.
Тонкощі діагностики
Для демодикозу найбільш характерними є ураження шкіри на крилах носа, в області носогубних складок, підборіддя та Т-зони. У поодиноких випадках висипання можуть локалізуватися на волосистій частині голови, вушних раковинах, дуже рідко – на шиї, спині, грудях чи животі. Як правило, елементи демодикозу є сверблячими папулами (вузликами) яскраво-рожевого або червоного кольору. Їхній діаметр може досягати 5 мм. Можлива поява і гнійних бульбашок – пустул. Якщо не проводити відповідне лікування, то елементи поступово поширюються на більші поверхні, шкіра стає щільною і бугристою. Нерідко при демодикозі уражаються очі, особливо повіки. Розвивається блефарит, який проявляється почервонінням, свербежем, лущенням повік та випаданням вій. Загострення захворювання зазвичай триває 2-3 місяці і припадає на кінець весни та початок літа. Восени та взимку кліщі менш агресивні та висипання з’являються рідше.
При тривалому хронічному перебігу демодикозу можуть спостерігатися найрізноманітніші зміни, що часом значно ускладнює діагностику захворювання. Саме в таких випадках провізору буває складно визначитися з рекомендаціями щодо вибору того чи іншого засобу для догляду за шкірою обличчя. Доцільно делікатно поцікавитися, чи клієнт консультувався у дерматолога і чи відомо йому про таку патологію, як демодикоз.
Велике значення у діагностиці має виявлення кліщів при мікроскопії. Матеріалом для дослідження може бути відділяється з бульбашок, вміст вивідних проток сальних залоз, скоринки або лусочки, що покривають уражені ділянки шкіри, а також видалені вії. Результат вважається позитивним за наявності в препараті кліщів, яєць, личинок, спорожнілих яєчних оболонок. Якщо знаходять лише оболонки, рекомендується повторити дослідження.
Пацієнтам з демодикозом необхідно додаткове детальне обстеження для оцінки стану внутрішніх органів, ендокринної та імунної системи: консультації терапевта, гастроентеролога, ендокринолога, УЗД органів черевної порожнини, малого таза та щитовидної залози, біохімічні та імунологічні дослідження крові та ін. статеві гормони (є дані про підвищення рівня тестостерону у жінок, які страждають на демодикоз).
Особливості терапії
Незважаючи на те, що демодикоз відноситься до хвороб шкіри, застосування лише зовнішніх засобів недостатньо для ліквідації збудника. Призначається комплексна терапія з використанням системних антипаразитарних та топічних засобів.
Для повної ліквідації паразитів та відновлення природного захисту шкіри потрібно щонайменше 6–8 тижнів. На жаль, демодикоз вирізняється частими рецидивами.
Ерадикація Demodex досягається за допомогою метронідазолу або орнідазолу. Трихопол призначається внутрішньо циклами по 8-10 днів. Орнідазол є похідним імідалозу і відноситься до протипротозойних та антибактеріальних засобів нового покоління. Він відрізняється високою біодоступністю та хорошим проникненням у глибокі шари шкіри, де знаходяться кліщі Demodex та куди утруднено проникнення зовнішніх засобів. При демодикозі орнідазол застосовують протягом 20-25 днів по 500 мг двічі на день.
За показаннями пацієнтам додатково призначають антигістамінні препарати, вітамінно-мінеральні комплекси, пробіотики, гепатопротектори та імуномодулятори. Для зовнішньої терапії використовують спеціальні рідкі суміші з ефіром, спиртові настоянки рослин із протимікробною дією (календулою, ромашкою), засоби з перметрином, бензилбензоатом, нафталаном, мазі та гелі з метронідазолом. Ефективно локальне застосування комбінації есдепалетрину та піпероніла бутоксиду у вигляді розчину. І хоча основним показанням до застосування цього препарату є короста, він добре зарекомендував себе при демодикозі. Есдепаллетрин, нейротоксична отрута із групи піретроїдів, впливає безпосередньо на нервову систему кліщів. Піпероніла бутоксид потенціює дію есдепалетрину. В аптеках цей засіб представлений у вигляді аерозолю. При лікуванні демодикозу розчин розпорошується на ватний тампон і потім втирається у уражені ділянки 1-3 рази на день.
Зовнішні засоби з кортикостероїдами за даної патології протипоказані. Слід уникати застосування косметичних засобів з високим вмістом рослинних олій і жирів. Після завершення основного курсу терапії проводиться відновлення зовнішнього вигляду шкіри за допомогою косметичних процедур та фізіотерапії.
Рекомендації пацієнтам
- Дотримуватись дієти з винятком гострої, солоної їжі, алкоголю. Обмежити вживання солодощів та борошняних страв.
- Щодня міняти наволочку. Чисту попередньо гладити гарячою праскою з обох боків. Постільну білизну міняти не рідше двох разів на тиждень.
- Змінювати рушники для обличчя та тіла після кожного використання, а для витирання рук користуватися одноразовими.
- Уникати тривалого перебування на сонці та впливу на шкіру обличчя несприятливих факторів довкілля (пил, загазованість, вітер).
- Не відвідувати лазню та сауну протягом курсу лікування.
- Не робити парові ванни для обличчя.
- Використовувати спеціальні себорегулюючі засоби для догляду за шкірою обличчя, рекомендовані дерматологом.
- Замінити всю косметику, у тому числі декоративну. При можливості в період лікування нею не користуватися.
