Саме для цієї гастроентерологічної патології характерна незвичайна завзятість больового синдрому, який буквально зводить і виснажує людину. З чим пов’язаний розвиток захворювання і як вчасно розпізнати його перші ознаки?
Гастроентерологи трактують хронічний панкреатит (ХП) як тривале запальне захворювання, при якому розвиваються незворотні зміни тканини підшлункової залози (ПЗ). Ці порушення викликають біль та стійке зниження функції органу.
Причин, що призводять до такої зміни ПЗ, дуже багато. У дорослих на перший план при ураженні підшлункової залози виступають алкогольні, токсичні фактори та зловживання жирною їжею. Передбачається, що алкоголь надає безпосередній токсичний ефект на підшлункову залозу та викликає утворення білкових пробок, які закупорюють дрібні протоки залози та викликають клініку панкреатиту. Сприяють хронічному запаленню ПЗ інфекційні захворювання – епідемічний паротит, ієрсиніозна та мікоплазмова інфекції, вітряна віспа, вірусний гепатит, віруси Коксакі.
Велика роль також обструктивних порушень вивідних проток ПЗ при аномаліях та пухлинах самої залози, патології загальної жовчної протоки, дванадцятипалої кишки, біліарної системи, гельмінтозах. Непоодинокі випадки хронічного панкреатиту після перенесеного гострого запалення залози, травм живота, прийому медикаментів, при алергічних станах, хворобах сполучної тканини. Досить часто виявляються випадки спадкового панкреатиту. При муковісцидозі ХП розвивається у всіх пацієнтів. Слід особливо наголосити, що при ХП зміни структури тканини залози зберігаються навіть після припинення впливу несприятливого фактора.
У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ 10) виділяють окремо інфекційний, повторний, рецидивуючий та хронічний панкреатит алкогольної етіології. Іноді у пацієнтів з низьким порогом переносимості алкоголю ХП дуже складно відрізнити так званого ідіопатичного, тобто виникає первинно, без видимої причини.
Коли терпінню приходить кінець
У клінічній картині ХП переважають два основні синдроми – больовий та диспепсичний. Їхня інтенсивність залежить від того, яка частина залози постраждала найбільшою мірою. Так, запалення в області її тіла та хвоста супроводжуватиметься сильними болями, у зоні головки – ще й жовтяницею, а зміни у хвостовій частині – додатковим порушенням інкреторної функції.
Загострення захворювання у 85% пацієнтів супроводжується болями. Як правило, вони локалізуються у верхній половині живота або лівому підребер’ї. Дуже часто ці болі мають оперізуючий інтенсивний характер. Тривалість болю – від кількох годин до кількох днів. Болі посилюються в положенні на спині, дещо стихають при нахилі вперед або положенні на боці з підтисненими до живота ногами. При дуже сильних болях пацієнти поступово стають залежними від аналгетиків, значно скорочують обсяг їжі через страх посилення болю та швидко астенізуються. В інших 15% хворих болю відсутні, а захворювання проявляється екзокринною або ендокринною недостатністю, або їх поєднанням.
З порушенням перетравлення жирів пов’язане зменшення всмоктування жиророзчинних вітамінів (А, Е, Д, К). Тому схильність до утворення підшкірних крововиливів, біль у кістках та зниження гостроти зору у сутінках нерідко зустрічаються у пацієнтів з панкреатитом та відображають ступінь гіповітамінозу.
Підшлункова залоза – орган дуже «терплячий». Клінічні прояви порушення перетравлення їжі та диспепсичний синдром розвиваються при пошкодженні майже 90% паренхіми органу. Поступово прогресують порушення апетиту, часто виникає відрижка, нудота, метеоризм, підвищене слиновиділення. Іноді при загостренні захворювання буває блювання. Характерними ознаками є схильність до запорів, чергування запорів із проносом. Змінюється зовнішній вигляд калу, його кількість та консистенція. Він стає мазеподібним, з блискучою поверхнею, погано змивається зі стінок унітазу.
Якщо ХП супроводжується болями в серці або жовтяницею, це може призвести до серйозних діагностичних помилок. У деяких пацієнтів під час нападу ХП виникають жирові некрози. Найчастіше уражається підшкірна клітковина на ногах, що проявляється болючими ущільненнями, схожими на вузлувату еритему.
Як встановити діагноз
Оскільки основні симптоми ХП різноманітні та подібні до ознак інших захворювань органів травлення, вирішальне значення у постановці діагнозу мають результати лікарського огляду, а також дані лабораторних та інструментальних досліджень. Лікар при пальпації живота може промацати збільшену підшлункову залозу, виявити болючі зони та перевірити симптоми, які характерні для цього захворювання.
Для оцінки зовнішньосекреторноъ функція ПЗ обов’язково проводиться копрологічне дослідження. Підвищений вміст нейтрального жиру у калі – стеаторея – є показником вираженої екзокринної панкреатичної недостатності. Підтверджує порушення функції залози та креаторея – наявність неперетравлених м’язових волокон. В останні роки набуває все більшої популярності визначення у фекаліях ферменту еластази.
До непрямих методів оцінки стану ПЗ відноситься і визначення активності панкреатичних маркерів у сироватці крові (амілази, ліпази, фосфоліпази А2, трипсину, еластази) або сечі. Використовують також дихальні тести для виявлення ліпідних похідних у повітрі, що видихається. У спеціалізованих клініках та лабораторіях за показаннями проводять провокаційні тести з метою оцінки резервів залози, у тому числі з дослідженням дуоденального вмісту.
Висока інформативність УЗД при ХП. Нерідко тривалий перебіг захворювання призводить до вираженого фіброзу тканини органу, появі великої кількості хибних кіст та каміння всередині проток ПЗ. Томографію або ангіографію проводять при підозрі на аномалії залози та пухлини, а також для вирішення питання про оперативні втручання.
Вихід та прогноз
У 30% пацієнтів із ХП розвиваються ранні ускладнення, що призводять до високої летальності. Протягом перших 10 років захворювання такий результат настає у 30% пацієнтів, а наступні 10 років – ще 20%. Серед найчастіших ускладнень – порушення відтоку жовчі, гнійні запальні процеси у самій залозі та інших органах, портальна гіпертензія, ендокринні порушення. Хронічний панкреатит у 10–30% випадків призводить до формування панкреатичного цукрового діабету.
Запорукою високої якості життя пацієнтів із цим непростим захворюванням є своєчасна діагностика та адекватна тривала етапна терапія на тлі суворого виконання рекомендацій лікаря з дієтичного харчування.
