Як лікувати цукровий діабет: огляд методів та препаратів

Лікування цукрового діабету(ЦД), незалежно від його типу, включає немедикаментозні та медикаментозні методи. Серед перших – навчання пацієнта контролювати рівень глюкози в крові та сечі, правильно харчуватися, дотримуватися режиму фізичних навантажень. Однак лише застосуванням цих методів без лікарської терапії неможливо домогтися компенсації ЦД. Арсенал медикаментів, які за міжнародною класифікацією АТС віднесені до класу “Антидіабетичні препарати” та мають код “А10”, дуже великий. В Україні зареєстровано понад 50 видів інсулінів та понад 30 найменувань пероральних засобів для нормалізації рівня глюкози у крові (глікемії).

Пероральні цукрознижувальні препарати (ПЦЗП)

Медикаменти цієї групи застосовуються при цукровому діабеті другого типу. До них відносяться ліки таких класів:

• Похідні сульфонілсечовини (ПСС) – глібенкламід, толбутамід, карбутамін, гліпізид, гліквідон, гліклазід, глімепірид.
• Бігуаніди (метформін, буформін).
• Інгібітори альфа-глюкозидаз (акарбоза, міглітол).
• Прандіальні регулятори глікемії – меглітініди (репаглінід, натеглінід).
• Тіазолідиндіони (піоглітазон, розиглітазон).
• Комбіновані препарати (глібенкламід+метформін).

ПСС та меглітініди стимулюють секрецію інсуліну підшлунковою залозою. Бігуаніди та тіазолідиндіони усувають інсулінорезистентність: перші – переважно на рівні печінки, а другі – на рівні периферичних тканин, підвищуючи чутливість м’язової тканини до інсуліну. Інгібітори альфа-глюкозидази перешкоджають всмоктуванню глюкози в шлунково-кишковому тракті, блокуючи фермент, який бере участь у її розщепленні в кишечнику. При виборі препарату ендокринолог враховує, який механізм переважає у розвитку ЦД2 у пацієнта.

• Глібенкламід– один з найбільш широко застосовуваних у світі ПСС. Мікронізовані форми препарату, що з’явилися останніми роками, характеризуються майже повною біодоступністю і високою ефективністю при прийомі в малих дозах.
• Гліпізидпредставлений традиційною та новою ретард-формою – ГІТС (гастроінтестинальна терапевтична система), що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. ГІТС досить безпечна в плані гіпоглікемічних реакцій. Ця якість препарату особливо цінна для пацієнтів віком від 65 років, у яких вищий ризик розвитку гіпоглікемій.
• Гліклазидпозитивно впливає на мікроциркуляцію, що є важливим при ангіопатіях. Літнім хворим показана нова форма препарату – гликлазид-МВ (повільного вивільнення).
• Гліквідонрекомендується особам із захворюваннями нирок: 95% отриманої дози препарату виводиться через шлунково-кишковий тракт та лише 5% – через нирки.
• Глімепіриду 2,5-3 рази швидше, ніж глібенкламід, викликає вивільнення інсуліну бета-клітинами. Велика тривалість ефекту робить достатнім прийом 1 раз на добу. Широкий спектр доз таблетованих форм (1, 2, 3, 4, 6 мг) полегшує вибір необхідної добової дози.

З бігуанідів застосовують метформін. Цей препарат забезпечує мінімальний ризик розвитку лактацидозу порівняно з іншими засобами цієї групи. Максимальний ефект при лікуванні настає за кілька тижнів, про що слід інформувати пацієнтів. До того ж, цей препарат сприяє зниженню маси тіла.

Інгібітори альфа-глюкозидаз (акарбоза) правильніше називати антигіперглікемічними, тобто попереджають підвищення цукру крові після їжі, а не цукрознижувальними препаратами. Найчастіше їх поєднують з іншими ПЦЗП чи інсуліном.

Репаглінід та натеглінід– також ПЦЗП. Вони імітують нормальну секрецію інсуліну під час їжі і дозволяють знизити ймовірність гіпоглікемії у проміжках між їдою. Інактивація препаратів відбувається у печінці, тому їх можна застосовувати у хворих із патологією нирок.

Препарати тіазолідиндіонового ряду (піоглітазон, розиглітазон)увійшли до клінічної практики останніми роками. Вони діють на рівні генів, для отримання максимального ефекту потрібно 2-3 місяці.

Інсулінотерапія

Інсулін показаний пацієнтам з ЦД1, при кетоацидозі, діабетичній комі, значному зниженні маси тіла, перед операціями, при неефективності ПЦЗП у хворих на ЦД2. Підбір схеми інсулінотерапії проводиться ендокринологом під контролем самопочуття пацієнта та показників вуглеводного обміну.

За тривалістю ефекту розрізняють інсуліни ультракороткої, короткої, середньої тривалості та тривалої дії. Розроблено також комбінації інсулінів короткої та середньої дії. Використовують людський рекомбінантний інсулін, свинячий та великої рогатої худоби. Ендокринологи враховують ще одну характеристику препаратів – ступінь очищення, яку визначають за кількістю молекул проінсуліну в 1 млн. молекул препарату (ppm). Виготовлені за звичайною технологією інсуліни мають показник 10000 ppm, а монокомпонентні – від 1 до 9 ppm. Крім традиційної форми у флаконах, дедалі більшої популярності набувають інсуліни в пенфілах (картриджах або балончиках), призначених для шприц-ручки.

Читайте також: Вчені сподіваються запобігати розвитку ювенільного діабету за допомогою вакцинопрофілактики

Профілактика ускладнень цукрового діабету

Цукровий діабет страшний своїми ускладненнями. Вони найчастіше розвиваються через 7–10 років перебігу захворювання, тому пацієнти потребують щорічного обстеження та своєчасної корекції терапії. Необхідно пам’ятати, що порушення обміну речовин при ЦД поступово призводить до ураження всіх органів та систем, а основні причини летальності – хронічна ниркова недостатність та ускладнення атеросклерозу.

Для профілактики нефропатії при ранніх її ознаках (протеїнурії) призначають інгібітори АПФ. Якщо з’являються симптоми ангіопатій та нейропатій, до комплексу лікування додають ангіопротектори, препарати альфа-ліпоєвої кислоти, вітаміни групи В, щоб уникнути найчастішого ускладнення ЦД – діабетичної стопи» та ампутації кінцівок. За показаннями застосовують гепатопротектори, гіпотензивні та покращують мозковий кровообіг препарати, сечогінні та низку інших.

Читайте також: Аналог вітаміну А може допомогти при діабетичній ретинопатії

Допоможе і дієта

Лікувальне харчування допоможе вам нормалізувати масу тіла та уникнути різкого підвищення рівня цукру в крові після їжі (постпрандіальної гіперглікемії). Рекомендується виключити або різко обмежити багаті на жири продукти, алкоголь, цукор і солодощі, вживати в меншій кількості продукти середньої калорійності, що містять білки та крохмалі. Без обмежень можна їсти низькокалорійні продукти, особливо овочі, зелень, рослинну клітковину. Корисні напої з плодів шипшини, чорниці, чорної смородини, чорноплідної та червоної горобини, ожини, лимона; фітозбори з коріння заманихи, хвоща польового, квіток ромашки, стулок квасолі, пагонів чорниці.

При повному виключенні з дієти вуглеводів, що легко засвоюються, до їжі рекомендують додавати сорбіт, ксиліт або фруктозу (не більше 30 г на добу, оскільки вони можуть викликати діарею). Патока, мед, мальтоза та декстроза дозволяються лише під контролем рівня глікемії.

На тлі інсулінотерапії ендокринолог може розробити для пацієнта так звану лібералізовану дієту, яка мало відрізняється від харчування здорових людей. Розрахунок кількості вуглеводів при такій дієті проводиться за системою хлібних одиниць (ХО) відповідно до дози інсуліну, що вводиться. Одна ХО відповідає 10 г вуглеводів, що містяться у 20 г білого хліба. Провізору необхідно звертати увагу пацієнтів на інформацію про ХО при відпуску медикаментів, особливо у вигляді сиропів і солодких суспензій.

Читайте також: Дієта, багата на молочні продукти, знижує ризик діабету та гіпертонії

Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE