Як ми розрізняємо кольори?
Досі точної відповіді це питання немає. Відомо, що розташовані в сітківці людського ока клітини, що схожі за формою на хімічну колбу (вони так і називаються колбочками, їх в оці близько 7 млн.), поділяються на три види. Під впливом сонячного чи електричного освітлення у яких відбуваються складні фізичні і хімічні процеси, які й зумовлюють сприйняття кольору. Кожен вид клітин збуджується одним із трьох кольорів – червоним, зеленим, синім, тому що в них знаходяться спеціальні забарвлені речовини – пігменти, що пропускають світлові хвилі лише певної довжини.
Порушення одного «сорта» клітин дає відчуття відповідного кольору, крім білого, що утворюється при «ввімкненні» всіх колб. Всі інші кольори та відтінки утворюються при злитті основних кольорів. Якщо ж у колбочках одного з пігментів немає, то бачити відповідний колір людина не може. Так, за відсутності зеленого «барвника» цей колір виглядає як світло-жовтогарячий, світло-рожевий, а червоний – як світло-зелений, світло-коричневий. При дефіцит червоного пігменту відповідний колір сприймається темно-зеленим, темно-коричневим; зелений – світло-сірим, світло-жовтим, світло-коричневим.
Ця теорія, втім, пояснює далеко ще не всі вроджені порушення сприйняття кольору. Наприклад, є гіпотеза, що пігменти дальтоніків погано справляються зі своїми обов’язками. Можлива й така ситуація: пігменти у нормі, але потрапляють у «не свої» клітини, наприклад, пігмент для розпізнавання зеленого кольору виявляється у «червоних» колбочках.
Дальтонізм поширений, переважно, серед чоловіків (загалом 7% проти 0,5% жінок). Чому? Відповісти на це питання змогли лише генетики. Виявляється, «відповідальність» за колірне сприйняття лежить на… жінках.
Згадаймо шкільний курс біології. Пара хромосом, що визначає стать людини, існує у двох варіантах. У жінок її складові ідентичні (ХХ), а у чоловікив – ні (ХY). Ген дальтонізму лежить у Х-хромосомі, причому “сила” його невелика. Якщо у людини працює нормальний, незмінений ген, то ущербний проявити себе неспроможний. У жінок із двома Х-хромосомами поява вродженої колірної сліпоти можлива лише в тому випадку, коли в обох хромосомах виявляться дефектні гени. Подібна ситуація надзвичайно рідкісна. А ось у Y-хромосомі немає гена, здатного «заглушити» свого невдалого партнера, тому ген дальтонізму проявляє себе майже виключно у чоловіків. Причому передається він у спадок, наприклад, зір дочки чоловіка, який страждає на дальтонізм, буде в нормі, а ось у його онука можливі проблеми з розпізнаванням кольору.
Нормальний колірний зір називається тріхромазія. Дуже рідко зустрічається монохромазія, або повна сліпота кольору: людина бачить весь світ лише в чорно-білих тонах.
Перевірте свою дитину на дальтонізм
Перша чітка реакція на яскраві іграшки з’являється в дітей віком 4–6 місяців. Протягом наступних трьох років механізм відчуття кольору вдосконалюється, дитина запам’ятовує кольори та їхні назви. Як правило, першим малюк правильно називає червоний. Синій теж запам’ятовується досить рано, але іноді є позначенням не дійсно синього, а просто іншого, ніж червоний. Тобто всі кольори, крім червоного, малюк може назвати синіми.
Дуже часто здатність розрізняти кольори розвивається набагато швидше, ніж вміння їх правильно називати. Тому переживати за дітей перших трьох років життя, які плутаються у назвах різних кольорів, не потрібно. Крім того, обстеження дітей молодше чотирьох років дещо ускладнено. А от якщо дитина 4-6 років не здатна правильно назвати основні кольори (червоний, зелений, синій), необхідно проконсультуватися у офтальмолога (до «несприйнятних» інколи належить і фіолетовий). Зробити це можна і пізніше, але не пізніше ніж у 10–14 років.
І ще один нюанс, про який завжди треба пам’ятати: формування сприйняття кольору затримується, якщо новонароджений знаходиться в приміщенні з поганим освітленням. Тож у дитячій має бути дуже світло. Для правильного розвитку колірного зору необхідно з раннього віку звертати увагу малюка на яскраві іграшки, розміщуючи їх на значній відстані від очей та змінюючи їхню кольорову гаму. Вибираючи іграшки, необхідно враховувати, що у дитячих гірляндах жовті, помаранчеві, червоні та зелені кульки повинні розміщуватись у центрі, а сині, білі та темні – по краях.
Порушення колірного зору діагностуються найчастіше випадково під час профілактичних оглядів. Справа в тому, що малюк з таким відхиленням теж називає траву зеленою та небо синім, як це роблять оточуючі. Назви основних відтінків асоціюються в дітей із певними предметами. Тільки під час спостережень за ним у певних умовах (при однаковій освітленості чи насиченості різних кольорів, поганої видимості чи недостатній величині об’єкта) можна помітити, що дитина робить помилки. Для визначення сприйняття кольору використовуються пігментні таблиці або спектральні прилади (аномалоскопи). Перевірити дітей батьки можуть і самі, запропонувавши вибрати однакові за кольором нитки або мозаїку, скласти одноколірні групи предметів.
Автолюбителям «дали зелений»
Багато людей з порушеним сприйняттям кольору поступово навчаються розрізняти кольори за ступенем їхньої яскравості, що частково компенсує недолік. Причому роблять це настільки успішно, що «викрити» їх може лише фахівець. На гостроту зору дальтоніки не скаржаться, а темряві бачать навіть краще, ніж інші.
У той же час, порушення сприйняття кольору є серйозною перешкодою до оволодіння низкою професій. Без відчуття кольору неможлива робота лікарів деяких спеціальностей – дерматологів, педіатрів, офтальмологів. Те саме стосується водіїв авто-, авіа- та залізничного транспорту, хіміків, електротехніків, робітників на виробництві, де подібне відхилення може створити аварійну ситуацію або порушити виробничий процес. Тому дитину з такою патологією необхідно відразу орієнтувати на інші професії, де роль сприйняття кольору набагато менша.
Втім, у деяких країнах, дальтонікам «дали зелений» в отриманні прав водія та керуванні автомобілем, адже вони, як і інші люди, чудово розрізняють розташування трьох сигналів світлофора.
Читайте також: Історія Джона Дальтона: чому кров – зелена, а троянда – синя
Гени «винні» не завжди
Дальтонізм може бути і набутим. Причин для виникнення достатньо. Насамперед, це запальні дистрофічні захворювання сітківки та судинної оболонки ока, ураження певних ділянок мозку, зорового нерва, використання деяких фармакологічних препаратів. Особливістю цих порушень і те, що чутливість ока знижується щодо всіх основних кольорів, відбуваються зміни інших зорових функцій. Від того, коли людина звернеться до фахівця, у багатьох випадках залежить оборотність патологічного процесу.
Іноді виникають такі порушення сприйняття кольору, при яких змінюється колір всіх предметів. Так, при еритропсії, що виникає після засліплення ока світлом при розширеній зіниці, людина якийсь час бачить все у червоному кольорі. Іноді світ стає абсолютно синім після видалення катаракти (ціанопсія). Бувають ще хлоропсія (бачення всього у зеленому кольорі) та ксантопсія (у жовтому) внаслідок фарбування прозорого середовища ока при жовтяниці, отруєнні акрихіном, наперстянкою, сантоніном, пікриновою кислотою.
При деяких локальних ураженнях мозку можливий розвиток агнозії на колір. У цьому випадку хворі не впізнають кольори, у них порушується здатність підібрати однакові відтінки, класифікувати предмети за групами одного кольору.
Наталка КУЦАК
Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
